Я знайшов гніздечко для нас, Енн.
Ох, де? Надіюся, не в самому селі? Я зовсім не хотіла б жити там.
Ні, у селі будинку не знайшлося. Це маленький білий будиночок на узбережжі, поміж мисом Чотирьох Вітрів і Гленом. Дещо віддалік, та коли ми встановимо телефон, це не матиме значення. Там надзвичайно гарна місцина. Дім стоїть фасадом на захід, а перед ним широченна блакитна затока. Неподалік піщані дюни на них дмуть вітри й летять бризки з моря.
А сам будинок, Гілберте, наш перший дім який він?
Невеликий, та для нас цілком просторий. Унизу розкішна вітальня з каміном, їдальня з вікнами на море й маленька кімнатка згодиться для мого кабінету. Будинку років шістдесят найстаріший у Чотирьох Вітрах. Але він у пречудовому стані. Зо пятнадцять років тому його повністю відремонтували покрівля, тиньк, нові підлоги. Він із самого початку зведений був як слід. Я чув, що із цим будинком повязана якась романтична історія, та чоловік, із яким я домовлявся щодо оренди, не міг її розповісти. Сказав лише, що ту стару оповідку знає тепер хіба капітан Джим.
Хто такий капітан Джим?
Доглядач маяка на мисі Чотирьох Вітрів. Ти полюбиш цей маяк, Енн. Він обертається й світло його мерехтить у сутінках, немов далека чарівна зоря. Його видно з вітальні та з нашого ґанку.
А кому належить будинок?
Тепер це власність тамтешньої пресвітеріанської церкви: я винайняв його в опікунської ради. Але доти в нім жила стара дама, така собі панна Елізабет Рассел. Минулої весни вона померла, а що близьких родичів не мала, то й заповіла будинок церкві. Її меблі досі стоять у будинку, і я купив їх майже всі мушу сказати, за безцінь, бо вони такі старомодні, що опікуни вже й не надіялися їх продати. Гленці, певне, купують собі плюшеві крісла, парчеві стільці та буфети із дзеркалами й візерунками. Але меблі панни Рассел дуже гарні й сподобаються тобі.
Поки що все добре, обачно відповіла Енн, кивком висловлюючи схвалення. Але, Гілберте, люди не можуть жити самими лиш меблями. Ти не розповів найголовнішого.
Чи є поряд із домом дерева ?
О, дріадо, їх там не злічити! За будинком сосняк, обабіч стежини два ряди осокорів, а довкола прегарного саду цілий танок білих беріз. Наші парадні двері виходять просто в сад, але є ще інший вхід маленька хвіртка між двома соснами. Завіси на одному стовбурі, гачок на іншому, а над головою шатро із переплетених гілок.
Ох, я така рада. Я не змогла б мешкати там, де зовсім немає дерев тоді щось дуже живе в мені просто всохло й померло б. Ну, після цього марно й питати тебе, чи є там поблизу струмок. Це буде вже надто зухвало.
Але там є струмок він навіть перетинає один із кутків нашого саду.
Тоді, відповіла Енн, глибоко й безмежно задоволено зітхаючи, дім, який ти знайшов, це справжній дім моєї мрії.
Розділ 3 КРАЇНА МРІЙ
Я не збираюся мати багато гостей, відказала Енн. Ми хочемо, щоб тільки найдорожчі нам люди побачили, як ми одружимося. Гілбертові рідні, пан та пані Аллан, пан та пані Гаррісон
Колись ти вряд чи могла б назвати пана Гаррісона близьким другом, стримано докинула Марілла.
Пан Гаррісон, можливо, і не дуже сподобався мені під час першої нашої зустрічі, визнала Енн, усміхаючись давнім спогадам. Але згодом він виявився кращим, ніж здавався, та й пані Гаррісон надзвичайно мила. Ще, звісно, панна Лаванда й Пол
То вони вирішили все-таки приїхати сюди? Я думала, вони збиралися до Європи
Вони передумали, коли я написала, що виходжу заміж. Сьогодні надійшов лист від Пола. Він пише, що мусить бути в мене на весіллі, хай що від цього станеться з Європою.
Цей хлопчик завжди обожнював тебе.
«Цей хлопчик» тепер девятнадцятилітній юнак, пані Лінд.
Як швидко час біжить! оригінально й дотепно відповіла пані Рейчел.
I Шарлотта Четверта хоче приїхати з ними. Вона просила Пола написати, що приїде, якщо її відпустить чоловік. Цікаво, чи носить вона й понині свої велетенські сині банти, і як він її кличе Шарлоттою чи Леонорою? Я дуже хочу бачити Шарлотту в себе на весіллі. Колись давно ми з нею вже були на одному весіллі. Наступного тижня вони будуть у Прихистку Луни. А ще Філ та превелебний Джо
Жахливо, що ти називаєш так пастора, Енн, суворо урвала її пані Лінд.
Так його називає дружина.
Їй теж слід з повагою ставитися до його сану, відказала пані Лінд.
Я чула, як ви самі доволі вщипливо критикували пасторів, піддражнила її Енн.
Так, але я робила це поштиво, відповіла пані Рейчел. Хіба колись ти чула, щоб я називала пастора зменшувальним імям?
Енн притлумила усмішку.
Ну, а ще Діана із Фредом, маленьким Фредом і малою Енн-Корделією, та Джейн Ендрюс. Я хотіла б іще покликати панну Стейсі, тітоньку Джеймсіну, Прісциллу й Стеллу. Але Стелла у Ванкувері, Пріс у Японії, панна Стейсі вийшла заміж і тепер живе в Каліфорнії, а тітонька Джеймсіна подалася до Індії, щоб там, попри страх перед зміями, ознайомитися з місіонерською діяльністю своєї доньки. Лячно стає на саму думку, як люди розсипаються по земній кулі.