Вони неваші родичі. Якоюсь мірою ви можете їх так сприймати, коли вам це подобається. Але не сподівайтеся: вони не приходитимуть вас відвідувати у центр допомоги літнім людям одразу відтоді, як ви припините підписувати їм чеки на заробітну платню. У них є власна родина, і ви не її член.
Вони ваші підлеглі.
Вимоги «ретельного мислення»
У своїх книжках, включно з «Думай та багатій», Наполеон Гілл виклав принципи, у його час використовувані сотнями великих промисловців та підприємців. Одним із головніших, який зацікавив щонайменше мільйони його читачів, є точне мислення. Усім подобається принцип «Бажай», однак ніхто не хоче мислити точно. Людям подобаються приємні речі. Точне мислення один із наріжних каменів тривалого успіху. Він відокремлює «факт» від просто «інформації». Він вас навчає створювати певні робочі плани, відповідати на будь-який виклик поза фактом.
Гм, Наполеон проголошує закони успіху!
Однак Гілл не вважав список своїх принципів якимось меню в кафе самообслуговування з обмеженим вибором, як і Мойсей не вважав десять заповідей єдиними, із чого можна вибирати. Проте на мою думку, принцип «Мисли точно», що так не подобається читачам, є найважливішим. Якщо ви відмовитеся ретельно продумувати свої стосунки з робітниками з
раціональної, практичної та реалістичної точки зору, ви завжди розчаровуватиметесь, зазнаєте роздратування, гніву та фінансових утрат протягом усієї своєї діяльності у сфері бізнесу. Визнавши суть справжніх стосунків та насправді ретельно їх продумавши, ви зовсім інакше керуватимете своїм підприємством та людьми, ніж тоді, коли б ви наполягали на сприйнятті їх як своїх друзів, родичів або членів команди або навіть колег.
Рекомендоване джерело 1
Наполеон Гілл найбільш відомий завдяки своїм книжкам «Думай та багатій» та «Закони успіху», а я рекомендую прочитати або перечитати те, що він хотів сказати у них про точне мислення. Я також рекомендую пізнішу й останню його книжку «Багатій зі спокійною душею».Discovery
Але ж вони ведмеді!
Ведмеже сприйняття про тупу, повільну людську істоту: вона їжа.
Єдине варте уваги запитання: чому ведмеді очікували так довго і не зїли його відразу?
Розділ третій Список пояснень Шелбі
На стіні в кабінеті Шелбі висів список із нумерованими поясненнями причин запізнення на роботу.
14: Мій пес проковтнув ключі від машини.
37: Маю критичні дні.
41: Я сів не у той автобус.
Шелбі казав, що багато часу потрібно лише для того, аби змусити їх назвати відповідний номер.
Тоді це був мало не анекдот. Я гадав, що Шелбі просто розважається, адже ситуація таки смішна, як, зрештою, і бізнес цілком. Однак вона є символом того, що не смішно анітрохи: прийняття неприйнятної поведінки.
Мій давній приятель та колега спікер Зіґ Зіґлар розповідав мені якось стару історію про те, як зварити живу жабу. Оскільки жаба здатна підстрибувати надзвичайно високо, якщо ви кинете її в окріп, вона вистрибне геть. Проте, коли ви вкинете її у каструлю з водою кімнатної температури, вона там залишиться. Жаби люблять бути у воді. Якщо додавати вогню поволі, вона сидітиме там, аж поки звариться, не реагуючи на те, як вода стає гарячою, зовсім забувши про Богом їй дану властивість високо підстрибувати.
Насправді це історія про те, як підлеглі на повільному вогні варять власників підприємств. Із часом поведінка службовців погіршується. Один поганий службовець поступово заражає інших. Випадкові запізнення
перетворюються на часті запізнення, а потім на постійні. Випадки неохайної зовнішності спочатку трапляються рідко, потім стають випадковими, а потім перетворюються на рутину. Роботу не виконують спочатку рідко, потім випадково, а потім це явище стає загальноприйнятим. І от уже печеня з бізнесу дотушкувалася на повільному вогні.
Якщо ви раптом приймете один випадок неприйнятної поведінки, із часом ви постійно сприйматимете таку рутинну неприйнятну поведінку.
Розділ четвертий Синдром Віллі Ломана охоплює менеджмент
Чому у назві цієї книжки головним словом є «безжальний »? Чи це не загостро? Більшість власників підприємств є якими завгодно, тільки не безжальними. Вони знову і знову дають шанс, терплять некомпетентність та відмову виконувати розпорядження, згинаються, ніби тростинки під вітром, аби тільки не звільнити найгіршого у світі службовця. Більшість керівників занадто прагнуть бути «чудовим босом», маючи на увазі боса, глибоко шанованого підлеглими, а не ефективним керівником, тим, хто встановлює та підвищує стандарти й операції, аби досягти якомога більших прибутків. Я зустрічав морських піхотинців у відставці, безжальних у інших аспектах бізнесу, які розпливалися, неначе мед у тарілці, коли доводилося керувати людьми, яким вони платили. Твердження, породжені страхом, як наприклад «якщо я вимагатиму, вона піде», або безсиллям: «мої підлеглі цього не робитимуть». Хоча у своїх консультаціях я, вважається, маю справу з маркетингом, у мене виходить із цим упоратися, допомігши тюхтіям відростити пару яєць. Отже, гадаю, безжальність саме той напрямок, яким потрібно рухатися.