Лише протягом половини останнього століття експериментальна наука долучилася до пошуків кращого сексу, що даватиме більшу втіху. Сексуальні розлади треба розглядати як такі, що потребують суто медичного втручання, і тому це мало б зацікавити фармацевтичні компанії. Та все не так просто. За теперішнього консервативного політичного клімату фінансування стало мізерне. Щоб утримати на плаву свою лабораторію, Местон планує знайти фінансування на дослідження проблем народжуваності на це охочіше виділяють кошти, хоч така тема її не цікавить. Декілька дослідників зізналися мені, що навмисне формулюють назви своїх подань на фінансові субсидії якомога туманніше, вживаючи, наприклад, термін «психологічний» замість «сексуальний».
Ця книжка посвята тим чоловікам і жінкам, які наважилися. Які й понині стикаються з невіглаством, упередженнями, святенництвом і манірністю. Їхні життя нелегкі. Однак вечірки в них найкращі.
Я дійсно одержима своїми дослідженнями, проте не весь час, а лише коли працюю над наступною книжкою, незалежно від теми. Усі ґрунтовні дослідження чи для наукових цілей, чи для написання книжки до певної міри одержимість. А вона спричиняє незручності та інколи змушує ніяковіти. Не сумніваюся, що я вже стала посміховищем у відділі міжбібліотечного абонемента громадської бібліотеки Сан-Франциско, де я впродовж двох років замовляла наукові праці з назвами «Щодо функції стогонів і гіпервентиляції під час статевих зносин» та «Анальне зондування з метою спостереження стану судин і мязів у процесі сексуальних реакцій». Минулого літа в бібліотеці медичного коледжу я ксерила журнальну статтю під назвою «Автоеротична смерть та пилосмок», аж раптом папір застряг. Не наважившись попросити про допомогу працівника зали, я тихенько перейшла до сусідньої машини й розпочала знову.
І це не тільки персонал бібліотеки. Це друзі й родина, випадкові знайомі. Це й Френк домоврядник будинку, де я орендую маленький офіс. Френк добрий і милий чоловік, чиї постава й щиросердний вигляд викликають у памяті образ того радісного ведмедя з реклами туалетного паперу «Charmin». Одного разу пополудні Френк навідався побалакати про се про
те про вандала, що розбив автомат з кока-колою, про дивні запахи зі школи косметологів поверхом нижче. І якоїсь миті я заклала ногу на ногу, зачепивши при цьому товсту книжку у твердій палітурці, приперту збоку до столу. Вона беркицнулася на підлогу обкладинкою догори. «Атлас сексуальної анатомії людини» репетувала назва, написана трисантиметровими літерами. Френк глянув униз, я глянула униз і ми повернулися до розмови про автомат з кока-колою. Проте відтоді наші стосунки вже не були такими як раніше.
Мені подобається думати, що я ніколи не звертаю з обраної дороги. Подобається думати, що мені довелося пройти довгий шлях до того моменту, коли тема дослідження почала захоплювати мене так само глибоко, як, скажімо, Вільяма Мастерза. Мастерз уже помер, однак у Сент-Луїсі я познайомилася з працівником соціальної служби, що колись працював з ним у тій самій будівлі. Цей чоловік розповів про один дуже непростий випадок зі своєї практики. Одного ранку батько фігурант тієї справи повідомив, що йому тепер байдуже, якщо дружина здобуде опікунство над їхніми дітьми, бо в такому разі він просто піде й переріже їм горлянки. Справу мали вирішувати в суді наступного понеділка. Соціальний працівник хотів зателефонувати до поліції, проте хвилювався, щоб це не виявилося порушенням конфіденційності. Занепокоєний, він звернувся до єдиного спеціаліста, якого зміг відшукати того ранку в будівлі (це сталося на День подяки), доктора Мастерза.
Мастерз посадовив його з протилежного боку величезного столу з палісандрового дерева, й соціальний працівник виклав йому свою дилему. Мастерз уважно слухав, дивлячись на співрозмовника з-під густих білястих брів. Коли той завершив, на якусь мить запанувала тиша. Потім Мастерз мовив:
А ви не питали цього чоловіка, чи має він якісь проблеми з ерекцією?
Секс одна з тих рідкісних тем, де бажання не знати подробиць чужого досвіду навіть сильніше за бажання поділитися з матірю власними переживаннями. Я швидше готова розповісти власній матері до щонайменшої подробиці та з картинками про події одного літа, яке я провела, ночуючи в туристичних готелях Південної Америки, ніж почути від неї в її сімдесят девять років: «Твій батько мав проблеми з ерекцією». (Тут я сама напросилася не треба було питати матір про шестирічну різницю у віці між мною і братом.) Ця мить закарбувалася в моїй памяті надовго. Я почувалася як Елві з «Енні Голл», коли та стояла на тротуарі Мангеттена, розмовляючи з літньою парою про те, як їм вдається зберігати іскринку в подружніх відносинах, а підстаркуватий чоловік відповідає: «Ми користуємося великим віброяйцем».