Микола Зеров - Українське письменство стр 14.

Шрифт
Фон

Ні холодно було, ні душно,
А саме так як в сіряках;
Не весело і так не скушно,
На великодніх як святках.

Уже світовая зірниця
Була на небі, як пятак,
Або пшенична варяниця,
І небо рділося, як мак.

§ 7. Драматичні твори Котляревського

Утворено їх для Полтавського театру, де Котляревський один час завідував репертуаром: в його посмертних паперах знайдено власноручно переписаний для вистави текст одної з криловських комедій. Репертуар Полтавського театру складався з популярних тоді російських пєс Крилова, Княжніна, кн. Шаховського.

Одна з комедій останнього «Казак-стихотворец», виставлена в Харкові і в Полтаві, пєса, не позбавлена хисту, але позначена поверховим і трохи карикатурним трактуванням українського життя, і спричинилася до написання «Наталки Полтавки». В одній із сцен «Наталки» знаходимо виразну на те вказівку. Виборний Макогоненко розпитує Петра про Харків, харківські новини і харківський театр:

В и б о р н и й. Скажи ж, братику, яке тобі лучче всіх полюбилось, як каже пан возний, лицемірство?

В о з н и й. Не лицемірство, а лицедійство!..

П е т р о. Мені полюбилась наша малоросійська кумедія. Там була Маруся, був Климовський, Прудиус і Грицько.

В и б о р н и й. Розкажи ж мені, що вони робили, що говорили?

П е т р о. Співали московські пісні на наш голос. Климовський танцював з москалем, а що говорили, то трудно розібрати, бо сю штуку написав москаль по-нашому і дуже поперевертав слова.

В и б о р н и й. Москаль? Нічого ж і говорити. Мабуть, вельми нашкодив і наколотив гороху з капустою.

Розмова точиться далі, але Виборний ніяк не може заспокоїтись:

В и б о р н и й. От то тільки нечепурно, що москаль взявся по-нашому і про нас писати, не бачивши зроду краю і не знавши звичаїв і повіря нашого .

Автор, видимо, хоче протиставити «Казаку» свою «Наталку», давши в ній правдиву картину українського «звичаю».

Як же виконав Котляревський те своє завдання?

Знання українського побуту було в нього різноманітне й глибоке (це ми знаємо з «Енеїди»); не бракувало йому й тверезого, спостережливого розуму, що вміє розпізнати і відтворити життєву правду. Мова дійових осіб, безперечно, віддає тогочасну живу розмову, навіть у репліках Возного, не вважаючи на деяку їх штучність. У характеристиках немає жодних перебільшень. «Хапун і завзятий юриста» Возний, хитрий, як лис, Виборний, що «де не посій, там і вродиться», Терпилиха, Микола то все «по благості Всевишнього люди», з усіма людськими чеснотами і хибами. Виборний, при всій своїй запобігливості перед сильним, не позбавлений почуття справедливості: він не вагається оддати належне Петрові, коли той дарує Наталці усі свої заробітчанські гроші. Навіть хабарник Возний «от рождения расположен к добрым делам» і коли досі їх не робив, то виключно за «недосужностию по должности». Менше живого й характерного в «позитивних» постатях Наталці й Петрові, але нічого неправдоподібного, надуманого немає і в них.

Єдине, що ослабляє реалізм «Наталки Полтавки», це її запозичена з сучасного російського письменства форма оперети: оте розбивання живої розмови вокальними номерами, що робить діалоги занадто штучними, та ще сентиментальна закраска романсів, які автор вкладає в уста героїні:

Чи щаслива та билина, що росте у полі,
Що на полі на пісочку, без роси на сонці?
Тяжко жити без милого і в своїй сторонці
Ой мати, мати! серце не вважає,
Кого раз полюбить, з тим і помирає.
«Казак-стихотворец», як назвав його Шаховськой, «анекдотическая опера-водевиль», написаний в 1812 році і тоді ж уперше виставлений на сцені. Його сюжетна канва і ситуації у великій мірі використані в «Наталці» Котляревського. Героїня «Казака» Маруся, дочка вдови Добренчихи, любить Климовського, «хорошего стихотворца, храброго воина», але, скоряючись матері, дає згоду вийти за козацького тисяцького (?) пана Прудиуса. З Прудиусом заодно працює і Грицько, «повітовий писар», Макогоненко «Наталки». Прудиус впевняє Марусю, що її милий загинув на війні (дія пристосована до 1709 р.), а коли Климовський тут же повертається з-під Полтави, обидва приятелі намагаються довести, що Климовський злочинно розтратив царські гроші, які мали піти на відшкодування мирного населення. Але князь, що береться за розслідування справи, і його чесний денщик Демин виводять злодіїв на чисте, а Марусю з'єднують з Климовським. Українська мова Шаховського справді жахлива, хоча російські автори, вводячи українські фрази для місцевого колориту, і тепер пишуть не краще. От приклади. Маруся співає:
Коли на войни вин ляже,
Куля серденько пробьеть,
Умиравши, вирно, скаже:
Милая за мной умреть.
П р у д и у с. А вот же ни; умир то вин умир, и того не сказав. М а р у с я (почти падая). Вин умир! П р у д и у с. А що же ти, змілуйся, не валися. Сядь же тут на приизбок. Ще кращий дует Прудиус-Грицько:
Гей, гей, Грицко!
Що там за крик?
Гей, гей, Грицко!
А, пане! вмиг!
Довго ждать мни не годится,
Треба зараз здись явиться.
Ну же скорій! Ну же скорій! Поскорій!
Тотчас иду!
Гей, торопись!
Тотчас иду!
Зараз явись!
Вздить жупан я тороплюся,
И як раз к тебе явлюся..
Вот я и здись, вот я и здись, я и здись!

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке