Гай зробив випад ножем у мій бік. Я зробив контрвипад, мотнувши у його бік швабру з відром, і він відсахнувся. Я знову підтяг свою єдину зброю до себе й отак стояв, міцно обхопивши руками держак деревяної ручки швабри, готовий мотонути в нього цеберкою, якщо він рушить. Моя власна рука пульсувала так, що аж здригалася, і я відчував, як по щоках, мов гаряча олія, цівками стікає піт. За спиною Гая кухар зумів повністю зіпястися на ноги. Повільно, подібно швидко одужуючому після серйозної операції пацієнту, він став важко просуватися проходом до Дурника Гімпеля. Я побажав йому успіху.
Відкрий ті засувки, крикнув я Діані.
Що?
Засувки на дверях. Відсунь їх.
Я не можу ворухнутися, гукнула вона. Вона настільки гучно кричала, що я з трудом зміг її зрозуміти. Ти мене розчавиш.
Я просунувся трохи вперед, щоб дати їй простір. Гай вишкірив на мене рештки своїх зубів. Глузливо тицьнув на мене ножем, посміхаючись своїм нервовим, злегка вишкіреним оскалом, і у цей час я знову мотонув у його бік цеберку на писклявих колесиках.
Червивий смерд, гаркнув він. Його голос звучав так, ніби він обговорював шанси Метса у прийдешній військовій виправі. Подивимося, як ти тепер увімкнеш своє радіо на повну потужність, смерде. Це навіває тобі нові думки, га? Підарюга!
Він махонув. Я котонув. Але на цей раз він не відступив аж так далеко, і я зрозумів, що він себе накручує. Сумніву немає, кинеться незабаром. Діана важко відсапувалася, і я відчував, як її груди ковзали по моїй спині. Я дав їй простір, але вона не обернулася, щоб відтягти засувки. Вона просто стовбичила позаду.
Відчиняй двері, наказав я їй, промовляючи куточками вуст, ніби вязень на прогулянці. Тягни ті кляті засувки, Діано.
Я не можу, хлипала вона. Я не можу, в моїх руках немає сили, зупини його, Стівене, перестань стояти отут і перемовлятися з ним, зупини його.
Вона доведе мене до божевілля. Саме отак я й подумав.
Діано, обернися й відтягни ті засувки, або я відступлю і нехай він
Іііііііі! загорлав зарізяка і пішов на приступ, махаючи й ширяючи ножем.
З усією силою, на яку тільки міг спромогтися, я штурхонув швабро-цеберку вперед і підбив йому ноги. Він завив і розмашисто й відчайдушно полоснув повітря ножем. Будь я трішечки ближче, він відчахнув би мені кінчик носа. Тоді він, незграбно розкарячившись, гепнувся на широко розставлені коліна, мало не тицьнувшись носом у пристрій для викручування віхтя, прикріплений збоку цеберки. Досконально! Я цуркнув шваброю прямо по потилиці. Нитки віхтя, подібно відьмацькій перуці, віялом розсипались по плечах його чорного жакета. Його писок шмякнувся прямо об гумову «ледарку». Я нагнувся, вільною рукою притиснув затискач, аж клацнула защіпка. Гай верескнув від болю, із затиснутим квачем ротом його голос звучав приглушено.
ТЯГНИ ТІ ЗАСУВКИ! крикнув я до Діани. ТЯГНИ ТІ ЗАСУВКИ, ТИ, ГУЛЯЩА СУЧКО, ТЯГНИ
Гуп! Щось тверде й гостре стусонуло мене у ліву сідницю. Зойкнувши, здається, більше від несподіванки,
мене затуманені жахом і шоком очі. Верхня частина її сукні перетворилася у жахливий фіолетовий нагрудник. Від неї смерділо кровю й перегаром адреналіну.
Дай мені спокій, сказала вона. Щезни з моїх очей назавжди, Стівене.
Ти дала мені копняка, сказав я. Ти штурхонула мене під сраку і мало не вбила мене. Нас обох. Я не можу довіряти тобі, Діано.
Мені хотілося дати тобі копняка протягом минулих чотирнадцяти місяців, сказала вона. Коли йдеться про здійснення наших мрій, ми не завжди можемо вибрати відповідний час, хіба не т
Я дав їй ляпаса. Я не думав про це, я просто зробив це і не памятаю, що іще у моєму дорослому житті принесло мені таке велике задоволення. Мені соромно за цей вчинок, та в цій історії я зайшов занадто далеко, щоб сказати неправду, навіть щоб замовчати якусь дещицю прикрої правди.
Її голова відкинулася. Її зіниці розширилися від удару й болю, втрачаючи той тупий, травмований вигляд.
Ти виродок! скрикнула вона, хапаючись за щоку. Зараз у її очах бриніли сльози. Який же ти виродок!
Я врятував тобі життя, сказав я. Хіба ти не розумієш цього? Хіба тобі не дійшло? Я врятував твоє миршаве життя.
Ти, сучий сину, шепотіла вона. Ти розважливий, розсудливий, обмежений, марнолюбний, самовдоволений сучий сину. Я ненавиджу тебе.
Ти хоч чуєш, що я говорю? Якби не оцей марнолюбний, недалекий сучий син, зараз ти була б мертвяком.
По-перше, якби не ти, мене б тут не було, сказала вона, в той час як перші три галасуючі поліційні автомобілі неслися по Пятдесят третій вулиці і перед кавярнею «Готем» зупинилися мов укопані. З них, мов клоуни у цирковій виставі, висипали поліцаї. Якщо ти ще раз доторкнешся до мене, я видряпаю тобі очі, Стіве, сказала вона. Тримайся від мене подалі.
Я мусив затиснути собі руки під пахвами. Вони хотіли убити її, дотягтися й обвитися навколо шиї і просто задушити її.
Вона пройшла сім чи вісім кроків, потім обернулася у мій бік. Вона посміхалася. Це була жахлива посмішка, жахливіша, ніж будь-який вираз, який мені доводилося бачити на лиці кельнера-демона Гая.
У мене був хахаль, сказала вона, посміхаючись своєю жахливою посмішкою. Вона брехала. Брехня була просто написана на всьому її лиці, але це не тамувало того страшенного болю. їй хотілося, щоб те було правдою; це теж було написано на всьому її лиці. Увесь минулий рік і не один, аж цілих три. Ти виявився слабеньким у цій справі, так що я знаходила чоловіків, що тямили на цьому.