Тебе чого сюди принесло? обурено закотила очі алхімея.
Сонечко Ме-ель! Дикоросла покинула спроби нагодувати овочами гриль пораненого алхіміка й кинулась на шию новоприбулому.
Двояке ж ти створіння, кинув Максиміліан. Закладаюся, якби ваші сьогодні перемогли, ти б зараз із ними святкував!
І нічого такого, Мельхіор почервонів, як томат з овочевої таці, і поспішно втиснувся на диван між бильцем та Вартою. Можна? спитав він попередньо.
Можна, милостиво погодилася дівчина.
Ти героїня вечора, румянець не сходив зі щік, чола і довгого тонкого носа Мельхіора.
І ти нічого так, хоч і світляк, осміхнулась Варта. Єдиний у сімї Аллі світлий алхімік відповів на цей звичний жарт посмішкою.
Тост за мого коханого, крутезного і неймовірного першого заступника! крикнула тим часом Аллі, і всі потяглися кухлями до неї, проливаючи червоно-вишневу й брудно-зелену рідину, якою відьми споювали особливо постраждалого Молібдена та всіх присутніх, щоб їхні рани затягнулися швидше.
Слухай, а хто це був третім у вас? Варта влучила момент, коли Макс із ентузіазмом розповідав про першу битву, і повернулася до Мельхіора, який сидів тихо, як завжди, не привертаючи зайвої уваги.
Оце не знаю, світляк заперечно хитнув головою. Його десь Люцем вичепив напередодні. Нікого не попередив. Якщо хочеш, можу завтра дізнатися.
Ні, не треба, Варта поспіхом потягнулася за тарілкою з чипсами й перекинула на себе повний кухоль лікувального трунку, який стояв на краю столу.
О-о-о, героїня вечора вже готова! засміявся Неф.
Вхід у ванну через балкон, нагадала Аллі й вказала на пошарпані білі двері.
Варта вислизнула туди, стріпуючи пінисту рідину, що стікала по руці.
Свіже повітря вдарило у ніздрі.
Квартира алхімеї у старому будинку в самому центрі Львова нагадувала найпошарпаніше кубло, яке Варті коли-небудь доводилося бачити. Дикоросла ж переконувала її, що це ще шикарні апартаменти у порівнянні з тою комірчиною, яку в дитинстві виділяла онучці славнозвісна Рутмера, гроза всіх карпатських відьом.
Балкон, довгий, відкритий усім вітрам, небезпечно поскрипував, поки дівчина його перетинала. Білі двері в кінці ванна й туалет одразу. Навпроти, всього за кілька метрів, такий же пошарпаний балкон сусідів. Унизу виднівся крихітний двір із кількома деревяними лавками. Наче криниця.
Швидко обполоснувши руки, Варта притулилась до шорсткої стіни і сповзла вниз. Стільки хвилювання щодо цієї ночі і от все позаду. Перемога. З Аллі все гаразд. До біса усіх світлих.
Гей, зірко вечора! Спустися на землю... голос, який вирвав дівчину з роздумів, пролунав не з квартири, де веселилися друзі.
Варта підійшла до перил і зиркнула вниз, у двір-криницю. Передчуття було паскудним. І воно справдилось.
Сюди давай, кучерявий нахаба посміхався на всі 32, хоча його чоло перетинав страхітливий поріз із кіркою засохлої крові.
Варта озирнулася до дверей кімнати, звідки лунав регіт і дзенькіт кухлів. Без сумніву, друзі на шляху до того, щоб набратися й позабувати навіть власні імена, не те що її раптову втечу.
Тобі письмове запрошення послати чи що? світляк демонстративно закотив очі й жестами наказав спускатись.
Дівчина ще мить повагалась, але тоді обережно перетнула балкон і відчинила двері на сходи, які спіраллю опускалися просто у двір.
Якщо тебе тут побачать наші... почала було Варта, щойно підошви її черевиків торкнулися трави на землі.
...то нічого мені не зроблять, будь певна. Пішли, хлопець
кивнув у бік важких і міцних деревяних дверей, з яких вони потрапили в арку підїзду і тоді на вулицю.
Куди ми? сторожко спитала Варта.
У безпечне місце. Розмова є.
Більше кучерява голова не зронила ні слова. У тиші вони перетнули кілька вузьких вулиць і вийшли до дорожезного готелю за два кроки від Ринку.
Варта лише повела бровами.
Так, я тут живу, випередив її запитання маг і хмикнув: Не роззирайся так активно всередині ти мій поважний гість, а не роззява на екскурсії. До того ж зараз третя ночі на рецепції можуть щось не те подумати.
Варта шпикнула його павутинкою.
А це вже поганий тон, сьогоднішній суперник, здавалося, розважався, коли розтирав плече, в яке вона влучила.
Не гірший за твоє виховання, огризнулася дівчина. Певна, тобі нічого не станеться.
І то правда. Пішли!
Варта вмостилась зручніше у глибокому мякому кріслі. Номер виглядав по-королівськи навіть у півтемряві до світанку залишалося не менше години, аз усіх розкішних ламп новий знайомий увімкнув лише невелику настільну, яка висіла над баром і кидала відблиски на стрункі ряди екзотичних пляшок.
Дівчина кивнула:
Усе так. Пропоную тобі розпочати.
А як щодо нормального знайомства? хлопець простягнув їй повний бокал.
Варта, приємно познайомитися, процідила вона крізь зуби, ігноруючи пінистий напій. Хтозна, що там намішано.
А як тебе звуть у людському світі? Ну, за паспортом? поцікавився новий знайомий, з обличчя якого не сходила неприємна посмішка. Дівчині не подобалися особи, що поводилися так, ніби їм відомо більше за всіх. Оцей саме таким і був.
Не бачу, яким боком це може стосуватися теми, відрізала вона.
Може, мені цікаво. А може, я вже знаю все, але хочу дізнатися, наскільки ти брехлива. Це ще може врятувати мені життя, усмішка блиснула яскравіше, і маг приземлився у крісло навпроти та подався вперед, спираючись на лікті, мовби дуже зацікавлена в розмові особа. Отож?