На дві секунди всі стихли під вагою похмурих роздумів. Фінал, коли битви трьох заступників не вирішили, хто ж переміг, найгірший варіант.
Святі капці, той світляк однаково не буде битися на смерть! Молібден ляснув долонею по столу і розвіяв важку тишу.
Я теж думаю, що не буде, погодилася Варта і вирішила, що зараз саме час відвернути розмову від фатальностей. Слухайте, я з Дикорослою розмовляла. Вона казала, що в центрі бачили суддю.
Якого? насторожився Максиміліан.
Ніби чеха.
Твоя відьма, як напється свого зілля, ще й живого духа побачить, весело кинув Молібден.
Я їй передам, іронічно скривилась Варта, якщо ти сьогодні потребуватимеш ліків.
О, а вона що, прийде? хлопець оживився і провів обома руками по білявому волоссю.
Молю, потім будеш за своїми відьмами бігати. Нам пора йти, нагадала Аллі, яка вже стояла на порозі й нетерпляче вистукувала кісточками пальців по одвірку.
То що, ніхто нічого не чув про суддів? Варта розуміла, що це останній шанс перед дуеллю дізнатися щось достеменне.
Максиміліан подивився на неї довгим втомленим поглядом і врешті відповів чітко:
Ні. Ми нічого не чули.
Але якщо почнеться Гра, а ми не знатимемо вчасно, то хтось зі своїх може постраждати... зауважила чаклунка.
Дивись, сьогодні не постраждай, Молібден обійняв її за плече, грубо притягнув до себе й нахилився до вуха: Мала, не дратуй Макса. Він дико боїться за Аллі. Ніхто не розпочне Гру без суддів.
Дівчина кивнула. Алхімік відпустив її і вислизнув у коридор повз сестру, яка чекала, поки всі заступники вийдуть із кімнати. Максиміліан на хвилину затримався.
Варта і Молібден сиділи на сходах і мовчали. Дівчина пригадувала ті дні, коли Максові тільки-но «пощастило» закохатися в до біса сильну, проте таку ж до біса запальну алхімею на імя Алхімея.
І хоча раніше вона виходила неушкодженою з усіх сутичок, але допекти Люцемові... Це вже не жарти.
Варта зчепила руки в замок і не відривала погляду від битви перших заступників. Власне, битвою це важко було назвати. У коло темних та світляків виштовхали Макса і його суперника білявого алхіміка, який працював у Вартиній забігайлівці в іншу зміну. Його імені дівчина не знала. Щойно спостерігачі оголосили початок, маг кинувся на світлого, як на смертельного ворога.
Розчерк і права, робоча рука алхіміка стікає кровю.
Дзвін натягнутої павутини і білявець лежить на землі, важко хапаючи повітря ротом.
Розчерк!..
Варта не встигала помічати, як нитки енергії витанцьовують під пальцями Максиміліана він настільки віртуозно перебирав атаки. Не давав супернику ні секунди поблажки, ні шансу вдихнути.
Він його, граючи, переможе! захоплено видихнула зовсім юна чародійка, котра якимось дивом затесалась між глядачів. Варта зиркнула на неї нищівним поглядом. Неповнолітнім забороняли навіть наближатися до місць таких сутичок хіба хтось старший приведе. Але тоді увагу дівчини знову привернула дуель.
Максиміліанів суперник устиг накреслити в нього перед носом атаку. Невидимі елементи зійшлися й бахнуло. Проте маг метнувся назад, уникнувши вибуху. Його темне волосся й синя футболка задиміли.
Зачепило.
Тут Макс розвів руки в сторони, ніби намірявся прийняти атаку, якою б вона не була. Проте Варта навіть на відстані завважила, як надулися вени на його руках.
Алхімік зробив крок уперед і похитнувся.
Чародій натужно звів руки разом і на мить клубок, де спліталися нитки енергій, став видимим.
І вибухнув.
Макс за мить до того кинув свою атаку в бік суперника. Той заточився і впав.
Маг різко наступив на руку суперника. Вибивши крейду, Максиміліан розчавив її важким черевиком.
Білявець, що простягнувся на землі, кволо потягся за іншим шматком. Але Максиміліан зірвав шкіряну сумку із крейдою з його пояса. Тоді замахнувся і перекинув її через високу огорожу біля архівної вежі.
У світляка жодного шансу. Навіть якщо він натицяв крейди у кожну кишеню, а не схоже на те, протягнула Дикоросла. І вона була права: без крейди алхімік не міг торкатися до енергії. Та й заюшене кровю обличчя виглядало зовсім зле.
Світлий звів закривавлені пальці вгору і видихнув:
Моя поразка.
Макс підняв руки вгору. Його долоні почервоніли від опіків. Волосся досі диміло. Крики радості, які зустріли переможця, могли оглушити.
Алхімік, не струшуючи болото з одягу, пошкандибав назад до своїх. Люцем зустрів його мовчанкою. Негласний лідер світляків не любив виказувати, що коїться в його голові. А прісна мармиза, завжди однаково бліда і зверхня, виражала мало емоцій.
Перемога за Максиміліаном з боку Алхімеї! радісно повідомив Неф, спостерігач від темних.
Наступні! вигукнув спостерігач від світляків. Молібден із боку Алхімеї і Люсент із боку Люцема.
Його сестра проти її брата, шепнула Дикоросла, котра стояла за спиною Варти і коментувала кожен рух дуелянтів. Ти диви. Цікаво, чиї сімейні узи переважать?
Переважать везіння і швидкість. І вміння терпіти біль, відрізала чаклунка, спостерігаючи за тим, як наперед виходить довготелеса і худа сестра Люцема в білій сукні.
Ади, яка цяця, відьма пирснула. Сподіваюся, Моль допоможе їй вивалятися в багнюці!..
Варта цитьнула на подругу. Проте місце для дуелі в парку на Цитаделі обрали недарма. Небагато тут нічних гуляк. А галявина біля чорної і страшної поночі вежі-архіву якраз підходить, щоб начистити комусь пику. І болото, яке квацяло під ногами після нещодавньої зливи, додавало шансів принизити суперника.