І Варта все це пропустила. Через кляте Підголоско з його клятими урвищами, де клятого покриття ніхто ніколи не бачив.
Звичайно, вона не розповіла відьмам про Златана і їхні нічні метання. Але сама собі пообіцяла, що відкрутить магові його кучеряву голову, як тільки побачить знову. А що це станеться, вона навіть не сумнівалась. Не дарма ж його чеська величність були так свято певні, що вчора нічого ще не розпочнеться. А коли ж розпочнеться, він дасть про себе знати.
Коли це я тебе обдурював? надто життєрадісний голос мага у телефонній трубці дратував, як завжди. Точніше, про який з разів ти говориш тепер?
Дівчина, хоч і не бачила його обличчя, але не сумнівалась, що на ньому та ж огидна посмішка.
Учора, чорти б тебе забрали, прошипіла Варта у слухавку. Скажи ще, що ти не знав про збори суддів і просто так поперся в той ліс, де я не мала жодного шансу звязатися з кимось?
Скажи ще, що я сам упхав ту мітку в лісі! перекривив її маг. Ти перегрілась на сонці? Чи сама правил не знаєш? Тут Златан посерйознішав. Відвідини зборів ні для кого не обовязкові. А що менше зайвих вух знатиме, що ти в Грі, то більше шансів на успіх нашого задуму.
Твого задуму.
Як хочеш. Мій задум полягає в тому, щоб ти вижила і ми перемогли. А тепер вибачай, але в мене є ще багато справ, крім як заспокоювати істеричну темну. Бувай.
Щоб ти згорів... прошипіла Варта до замовклого телефону.
Але використати підказку клятого чеха вона вирішила сповна.
Ви вже знаєте, хто жертва світляків? спитала дівчина з порога, коли прийшла до відьом увечері.
У Дикорослої, Ружички та Роми вже зібралися інші: Ад протирав окуляри, Тайфун цикав щось на телефоні. Максиміліан із Ферумом перемовлялись, сидячи на широкому довгому підвіконні, захаращеному пучками і вязками трав, як і все в цій квартирі. Відьми не мали вмінь, повязаних із бойовою магією, а от на зіллях та отрутах зналися краще за всіх. І часом їхня наливка могла скосити швидше, ніж смертельна атака. Тому Дикоросла з подругами постійно збирали щось, засушували, виварювали, а в їхній квартирі стояв аромат магазину спецій і карпатського лісу.
Опа, а от і наша щезальниця! осміхнувся Тайфун. Позавчора втекла, вчора крізь землю провалилась...
Якби ми знали, хто жертва, то не сиділи б тут, кинув Максиміліан холодно.
Ми тут варимо зілля, яке допоможе шукати жертв, посміхнулася Ружичка, яка чаклувала над каструлею. Плитка стояла в центрі кімнати, завалена каструлями, черпаками і сковорідками. Достатньо буде влити таке в горло жертві світляків і знак проявиться навіть удень! гордо заявила відьма. Проте треба тоді примусити кожного підозрюваного це скуштувати...
Рецепт ми давненько придумали, але поки ще не мали нагоди його випробувати, додала Рома.
А тобі я чаю запарити можу, кинула Дикоросла. Бо виглядаєш так, ніби всю ніч по лісах бігала.
Варта всміхнулася. Подруга й не підозрювала, які близькі до правди її слова.
З того, що ти пропустила: світляки запропонували нам домовленість, хмикнув Тайфун. Я їх послав. Але Люцем каже, що маємо час на роздуми до півночі. Цікавить твоя авторитетна думка.
Ну? Варта зняла рюкзак, пожбурила його в куток та впала на гігантську смугасту подушку біля дивану.
Вони хочуть домовитися з нами, Тайфун уперся обома руками в журнальний столик там лежала розгорнута карта Львова.
Варта запримітила на карті червону краплю в центрі місце, де вбили Софікоду.
На, випий усе й одразу! до них підсіла Дикоросла і накрила краплю чорним глиняним горнятком. У ньому парувало щось темно-брунатне з ароматом, який дуже віддалено нагадував чай.
Не перебивай, відьмо, Тайфун визвірився на неї, але дівчина лише грайливо провела пальцями по його короткому жорстокому волоссю і засміялась:
Слухаюся, генерале!
Варта взяла горня до рук і сьорбнула напій, який обпікав губи.
Так от... Люцемові вишкварки точно знають, хто їхній смертник, інакше б він такого не пропонував. Хочуть опівночі зустрітися й обмінятися жертвами, а далі грати на везіння. Хто перший знайде потрібну точку, Тайфун напружено розглядав
карту, ніби одна червона крапля на ній мала вказати на місцезнаходження другої.
Я думаю, що це дурна ідея, втрутився Макс. Я говорю за Аллі й усіх алхіміків теж. Вони проти. Ви ж бачили, що зробили із Софі.
Варта знову ковтнула чаю і похлипнулась.
Лишенько таке, співчутливо хитнула головою Ружичка. Алхіміки тепер дуже злі й на жодні поступки чи домовленості з Люцемовою бандою не підуть.
Це так, погодився Ферум сухо. Ми хотіли триматися осторонь від Гри, але тепер, коли честь львівських алхіміків залита кровю, світлі нею ще вдавляться.
Я розумію, Варта поставила горнятко на стіл і напружено подивилась на карту. У горлі гірчило.
На мить вона подумала: а чи не показав Златан місце з люком і комусь із світлих? Адже саме тому вони могли б запропонувати цю угоду. Звичайно, чеський маг просив йому повірити і переконував, що він на її боці, але хах! хто-хто, а він явно мастак плескати язиком.
...Але якщо він не збрехав, то рахунок зрівняється.
«І виявиться, що він не таке вже й брехло», докинув внутрішній голос.
Ми повинні погодитися, видихнула Варта, відчуваючи, як аура злості загорілася довкола брата Аллі.