Одноманітність життя на вітрильнику, яку лиш на недовгий час порушила зустріч з «Вальдеком», відновилася.
Том, Остін, Бат, Актіон і Геркулес дуже хотіли бути корисними. Однак, коли вітер постійно дме в одному напрямку, а вітрильники вже закріплено, на кораблі майже немає чим займатися. Зате, коли треба було змінити галс[18], старий негр та його товариші поспішили допомогти екіпажу. Варто зазначити, що, коли гігант Геркулес починав тягнути снасть, решта матросів могла лишатися осторонь. Цей могутній чоловік шести футів на зріст міг замінити собою лебідку.
Малюк Джек з захопленням дивився як працює велетень. Він зовсім не боявся Геркулеса і, коли той високо підкидав його в повітря, неначе ляльку, Джек верещав від захоплення.
Вище, Геркулесе! кричав він.
Прошу, містере Джек, відповідав Геркулес.
Я занадто важкий?
Що Ви! Як пірїнка!
Тоді підіймай мене високо-високо! Набагато вище!
І, коли Геркулес згрібав своєю широкою долонею обидві ніжки Джека, витягнувши руку, походжав з хлопчиком палубою, неначе силач з цирку, Джек глядів на усіх зверху вниз і, уявляючи себе велетнем, сміявся від щирого серця. Він намагався «стати важче», але Геркулес навіть не помічав його зусиль.
Таким чином, в малюка Джека було двоє друзів: Дік Сенда та Геркулеса.
Невдовзі зявився і третій Дінго.
Як вже зазначалося, Дінго був відлюдькуватим. Беззаперечно, він став таким на «Вальдеку», де люди були йому не до вподоби. Однак, на «Пілігримі» характер собаки різко змінився. Джек, вочевидь, запав в серце Дінго. Пес з задоволенням бавився з хлопчиком і ці забавки дуже тішили малого. Незабаром стало зрозуміло, що Дінго був із тих собак, що обожнюють дітей. Щоправда, Джек ніколи не мучив його. Перетворити пса на жвавого скакуна хіба не привабливо? Властиво, кожна дитина надала б перевагу такій конячці на противагу найкращому деревяному жеребцю, навіть на колесах. Джек часто скакав верхи на Дінго, який залюбки виконував цю примху свого маленького друга: худорлявий хлопчик був для нього набагато легшим, аніж жокей для скакового коня.
А які втрати щоденно зазнавали запаси цукру в камбузі!
Дінго швидко став улюбленцем всього екіпажу. Лише Негоро намагався уникати зустрічі з Дінго, який з першої ж секунди, незрозуміло через що, зненавидів його.
Захоплення собакою, однак, не зменшило інтересу Джека до старого приятеля Діка Сенда. Як і раніше, юнак проводив зі своїм маленьким другом весь вільний від вахти час. Місіс Уелдон, зрозуміло, була дуже задоволена цією дружбою.
Одного разу це було 6-ого лютого вона розмовляла з капітаном Халлом про Діка Сенда. Капітан від щирого серця хвалив молодого матроса.
Запевняю вас, говорив він до місіс Уелдон, цей хлопчина стане чудовим моряком. В нього дійсно вроджений інстинкт моряка. Я вражений з якою швидкістю він засвоює інформацію з нашої справи, хоч і не має теоретичної підготовки, а як багато він вивчив за короткий час!
Варто додати, сказала місіс Уелдон, що він чесний і добрий, серйозний не по роках та дуже старанний. За всі роки, що ми його знаємо, він не разу нас не розчарував.
Що й казати! підхопив капітан Халл. Він добрий хлопець! Недарма всі так обожнюють його.
Коли ми повернемося до Сан-Франциско, продовжувала місіс Уелдон, чоловік віддасть його до морської академії, щоб потім він мав змогу отримати диплом капітана.
Містер
собак, був підібраний на західноафриканському узбережжі!
Цілком вірно, підтвердила місіс Уелдон. Том чув, як про це говорив капітан «Вальдека».
Так це.я думавя сподівавсящо на цій тварині знайдуться будь які комахи властиві тільки західноафриканській фауні.
О небо! вигукнула місіс Уелдон.
Я вважав, що, можливо, знайдеться якась особливо зла блоха ще невідомого, нового виду..
Чуєш, Дінго? сказав капітан Халл. Чуєш, пес? Ти не виконав своїх обовязів!
Я даремно вичісував йому шерсть, з погано прихованою прикрістю продовжив ентомолог, на ньому не виявилося жодної блохи!
Як би вам пощастило знайти блох, сподіваюсь, ви б одразу знищили їх? вигукнув капітан.
Добродію, стримано зауважив кузен Бенедикт, ви повинні знати, що сер Джон Франклін[20] ніколи марно не вбивав комах, навіть американських комарів, які кусаються незрівнянно болючіше ніж блохи. Гадаю ви не станете заперечувати що сер Джон Франклін дещо тямив в морській справі?
Безсумнівно! вклонившись, відповів капітан Халл.
Одного разу його страшенно покусав москіт. Але Франклін тільки дмухнув проганяючи комаху й чемно сказав: «Будь ласка, йдіть. Світ достатньо великий для нас обох!»
Ах так! промовив капітан Халл.
Так, шановний!
А чи знаєте ви, містере Бенедикт, зауважив капітан Халл, що інша людина сказала це, набагато раніше за Франкліна?
Інша?
Так. Його звали дядечко Тобі.
Він хто? Ентомолог? жваво запитав кузен Бенедикт.
Ні, стернівський дядечко Тобі[21] не був ентомологом, хоча це не завадило йому без зайвої чемності сказати мусі, яка дзижчала коло його носа: «Забирайся, бідолаха! Світ великий, ми можемо жити не заважаючи один одному».
Молодець цей дядечко Тобі! вигукнув кузен Бенедикт. Він уже помер?