Всего за 109 руб. Купить полную версию
Нагорі стоїть шафа із задньою фальшстінкою, відповіла старенька. Та заспокойтесь. Запевняю вас, нічого особливого в цьому немає! А біля каміна випинається великий камінь, котрий, якщо його підняти, відчиняє схрон. Гадаю, у давнину людям потрібні були гарні сховки для усякої всячини.
Діти майнули до каменю, на який вона вказала. У нього було вставлено залізне кільце, яке дозволяло легко потягти його нагору. Під ним була виїмка, в якій помістилася б скринька. Зараз там було порожньо, але однаково це виглядало дуже захопливо.
А де шафа? запитав Джуліан.
Мої старечі ноги надто втомилися, щоб зранку стрибати по сходах, сказала фермерка. Можете подивитися без мене. Сходами вгору, потім поверніть праворуч, а далі увійдіть до других дверей, які побачите. Шафа у далекому кутку кімнати. Відкрийте дверцята і намацайте внизу дучку в деревяній поверхні. Тоді натисніть дужче, і задня фальшстінка зсунеться.
Четверо дітей і Тімоті стрімголов побігли вгору сходами, походьма ласуючи печивом. І справді вражаючий ранок!
Вони знайшли шафу, відкрили дверцята, поставали усі четверо навкарачки і почали намацувати на нижній дошці заглибинку-дучку. Її знайшла Енн.
Ось вона! дівчинка почала чимдуж тиснути на дучку, але її пальчики не мали достатньо сили, щоб урухомити механізм, який відсовував стінку. На допомогу їй прийшов Джуліан.
Нарешті щось рипнуло, і діти побачили, як задня фальшстінка відсувається. За нею відкрився простір, в якому могла вміститися худорлява людина.
Чудовий сховок, зауважив Джуліан. Тут можна сховатися, і ніхто про це не знатиме.
Я туди залізу, а ви мене закрийте, сказав Дік. Буде цікаво!
Він проліз до сховку, а Джуліан повернув стінку на місце, і Дік заховався.
Тіснувато тут! крикнув Дік. І страшенно темно! Випустіть вже мене!
Діти по черзі залізали до порожнини за шафою, і щоразу їх там зачиняли. Енн ця розвага не вельми сподобалася.
Потім вони повернулися до теплої кухні.
Дивовижна у вас шафа, пані Сандерс, сказав Джуліан. Як би мені хотілося жити в такому будинку, в якому стільки таємниць!
А можна ще раз прийти погратися в цій шафі? запитала Джорджа.
Ні, боюся, що не можна, панночко Джорджа, відповіла пані Сандерс. У цій кімнаті, де стоїть шафа, зокрема, житимуть два наші комірники.
Шкода, розчаровано сказав Джуліан. А ви їм розкажете про відсувну задню стінку, пані Сандерс?
Навряд чи, відповіла старенька. Це тільки вас, малечу, подібні речі захоплюють, а двоє дорослих джентльменів нічого цікавого в цьому не побачать.
Ці дорослі диваки, сказала вражена Енн. Я переконана, що і в сто років мене хвилюватимуть розсувні стінки та криївки.
І мене теж, погодився з нею Дік. Пані Сандерс, можна мені ще разок вийти у передпокій і подивитися на відсувну лиштву? Я візьму з собою свічку.
Дік і сам не розумів, чому йому так закортіло подивитися на лиштву ще раз. Просто спливло на думку. Ніхто не схотів іти з ним, бо ж нічого, окрім старого мурування, за лиштвою не було.
Дік узяв свічку і пішов до передпокою. Натис на панель згори, і вона зрушилася. Просунувши всередину свічку, він ще раз уважно вглядівся в отвір, що відкрився. Не видно було абсолютне нічого. Дік витягнув голову назад і просунув до отвору руку якомога далі вздовж стіни. Він уже збирався витягнути руку, коли його пальці намацали в стіні дірку.
«Дивно! подумав Дік. Нащо ця дірка в стіні?»
Він устромив у дірку великий і вказівний пальці й поворушив ними. Усередині стіни намацав якийсь горбок, схожий на пташине сідало, і йому вдалося схопити його. Він почав водити по ньому пальцями, але нічого не відбувалося. Тоді він вхопився за нього міцніше й потягнув.
Із стіни випнувся камінь! Дік так здивувався, що впустив важкий камінь, і той загуркотів на підлогу поза лиштвою.
На шум до передпокою збіглися його друзі.
Що ти тут виробляєш, Діку? спитав Джуліан. Ти нічого не зламав?
Ні, відповів Дік, обличчя якого порожевіло від хвилювання. Я просунув туди руку і виявив дірку в одному з каменів у муруванні.
Вхопився двома пальцями за якусь опуклість і потягнув. Камінь випнувся назовні, і це так мене вразило, що я його впустив. Він впав, і ви почули цей гук.
Отакої! сказав Джуліан, намагаючись відіпхнути Діка від отвору. Дай-но мені поглянути.
Ні, Джуліане, заявив Дік, відштовхуючи його. Це моє відкриття. Почекай, поки я подивлюся, чи зможу я щось намацати в дірці. До неї важко добратися!
Інші нетерпляче чекали. Джуліан ледве утримувався від бажання відіпхнути Діка. Дік просунув руку якнайдалі і склав долоню, щоб чимдалі проникнути в простір, який утворився після падіння каменю. Пальці його мацали навкруги і наштовхнулися на щось схоже на книжку. Він обережно, поволі витягнув знайдене назовні.
Старовинна книжка! сказав він.
А що в ній? скрикнула Енн.
Друзі почали обережно гортати сторінки. Папір був сухий і крихкий, і деякі сторінки спорохніли.
Гадаю, це книжка рецептів, сказала Енн, яка гострим своїм зором прочитала кілька слів, написаних старим брунатним вицвілим атраментом. Покажімо її пані Сандерс.
Діти віднесли книжку фермерші. Та розреготалася, побачивши їхні сяючі обличчя. Вона узяла книжку і спокійно подивилася на неї.