Всего за 109 руб. Купить полную версию
Справді? сказав пан Роланд прохолодним тоном. Джуліан зиркнув на нього.
«Не такий вже він і милий, яким здається», подумав хлопчина.
І Тім з ними, сказав Дік.
О! А Тім хлопець чи дівчина? обережно поцікавився пан Роланд.
Це собака, сер! усміхнувся Дік.
Пан Роланд, здавалося, спантеличився.
Собака? перепитав він. Я не знав, що в домі є собака. Ваш дядько мені нічого про собаку не казав.
Ви не любите собак, сер? здивувався Джуліан.
Не люблю! відрубав пан Роланд. Втім, сподіваюсь, що він мені не докучатиме. Привіт, привіт ось і маленькі дівчата. Добридень!
Джорджі не дуже сподобалося, що її назвали маленькою дівчинкою. По-перше, вона терпіти не могла, коли з нею розмовляли як з маленькою, а по-друге, їй завжди хотілося бути хлопцем. Вона мовчки подала панові Роланду руку. Енн йому всміхнулася, і пан Роланд відзначив собі, що вона набагато симпатичніша за іншу дівчинку.
Тіме! Привітайся з паном Роландом, наказав Джуліан собаці. Це був один з кращих номерів Тіма. Він умів дуже чемно подавати праву лапу. Пан Роланд поглянув на великого пса, а Тім і собі поглянув на нього.
Потім дуже повільно і демонстративно повернувся до пана Роланда спиною і скочив у бідарку. Зазвичай, коли йому наказували, він одразу ж подавав лапу, й тому діти дивилися на нього зі здивуванням.
Тімоті! Що на тебе найшло? вигукнув Дік. Тім опустив вуха і не рушив з місця.
Ви йому не подобаєтеся, сказала Джорджа, дивлячись в очі панові Роланду. Це дуже дивно. Зазвичай він любить людей. Втім, можливо, ви не любите собак?
Між іншим так, не люблю, визнав пан Роланд. У дитинстві мене сильно покусав собака, і відтоді я ніколи не відчував до собак прихильності. Але гадаю, що з часом Тім звикне до мене.
Усі посідали до бідарки. Було тіснувато. Тімоті позирав на кісточки пана Роланда з таким виглядом, ніби залюбки кусьнув би їх. Енн розсміялася.
Тім поводиться
дивно, сказала вона. Вам пощастило, пане Роланд, що ви не його навчатимете! Вона посміхнулася репетиторові, й той посміхнувся у відповідь, оголивши дуже білі зуби. Очі у нього були такі ж яскраво-блакитні, як у Джорджі.
Енн він сподобався. Дорогою він жартував з хлопцями, і вони почали думати, що насправді дядько Квентін зробив непоганий вибір.
Лишень Джорджа мовчала. Вона відчувала, що учитель неприязно ставиться до Тімоті, а Джорджі не міг подобатися той, хто не переймався симпатією до Тімоті з першого погляду. Їй також здалося дуже дивним, що Тім не дав лапу вихователю. «Він розумний пес, міркувала вона. І знає, що панові Роланду він не подобається, а тому й не дав йому лапу. Ти не винний, любий Тіме, я б теж не віталася з тим, кому не подобаюсь!»
По приїзді пана Роланда провели до його кімнати. Тітка Фенні спустилася вниз і звернулася до дітей:
Ну, він здається приємним і веселим. Хоча борода молодій людині не пасує.
Молодий?! вигукнув Джуліан. Та він страшенно старий. Йому, як мінімум, сорок!
Тітка Фенні розреготалася:
Він вам здається таким старим? Ну що ж, старий він чи ні, але я упевнена, що він до вас ставитиметься добре.
Тітко Фенні, невже нам не можна розпочати заняття вже після Різдва? стривожено запитав Джуліан.
Звичайно, не можна! відповіла та. До Різдва ще майже тиждень, а ви ж не думаєте, що ми запросили пана Роланда приїхати, щоб до кінця Різдва нічого не робити?
Діти застогнали.
Ми збиралися зробити якісь покупки до Різдва, сказала Енн.
Ну, ви зможете це зробити в другій половині дня, відповіла тітка. Уроки будуть лише вранці, по три години. Нікому з вас це не зашкодить!
У цю мить униз зійшов вихователь, і тітка Фенні повела його до дядька Квентіна. За деякий час вона повернулася з дуже задоволеним виглядом.
Панові Роланду буде цікаво спілкуватися з вашим дядьком, повідомила вона Джуліану. Вони поладнають. Пан Роланд ніби добре розуміється на тому, над чим працює ваш дядько.
Сподіваймося, він переважно з дядьком і спілкуватиметься, тихо мовила Джорджа.
Ходімо погуляємо, запропонував Дік. Сьогодні чудовий день! Тітко Фенні, сьогодні вранці у нас не буде уроків?
Звичайно ні, відповіла та. Почнете завтра. Зараз рушайте гуртом гуляти, бо таких сонячних днів буде небагато!
Ходімо на ферму Кирін, сказав Джуліан. На вигляд це дуже гарна місцина. Веди нас, Джорджо.
Рушаймо! сказала Джорджа. Вона свиснула Тімоті, і той підстрибом підбіг до неї. Упятьох вони вийшли з дому і пішли алеєю, а потім через пастівник нерівною дорогою, яка вела до ферми на далекому пагорбі.
Було дуже приємно йти під променями грудневого сонця. Кроки на замерзлій стежині дзвінко відлунювали, а притуплені пазурі Тіма голосно шкрябали по мерзлій землі, коли пес метлявся туди й сюди, радіючи, що він знову разом зі своїми чотирма друзями.
Після довгого переходу через громадський пастівник діти підійшли до фермерського будиночка, міцного і гарного, змурованого з білого каменю на схилі пагорба. Джорджа відкрила браму й увійшла до двору. Вона тримала Тіма за нашийник, бо поблизу були дві вівчарки.
Незабаром з-за сарая почулося човгання. З-за рогу вийшов дід, якого Джорджа голосно привітала: