Всего за 109 руб. Купить полную версию
І коли він приїде? запитала Джорджа.
Завтра, відповів батько. Можете усі разом зустріти його на станції. Йому це буде приємно.
Ми збиралися поїхати автобусом на закупи до Різдва, наполягав Джуліан, помітивши розчарування на обличчі Енн.
О ні, вам конче слід поїхати й зустріти пана Роланда, сказав дядько Квентін. Я йому пообіцяв. І ще ось що, запамятайте всі четверо: поводьтеся з ним без витребеньок! Маєте робити все, що вам звелять, і вчитися треба старанно, бо ваш батько платить грубі гроші за його уроки. Я плачу третину суми, тому що хочу, щоб він і Джорджу підучив. Тож, Джорджо, ти маєш докласти всіх зусиль.
Я спробую, сказала Джорджа. Якщо він симпатичний, я старатимуся щосили.
Ти старатимешся незалежно від того, чи тобі симпатичний він, чи ні, сказав батько, спохмурнівши. Його потяг прибуває о 10.30. Не спізнюйтесь.
Увечері, коли усі пятеро лишилися на хвильку самі, Дік сказав:
Я дуже сподіваюся, що він буде не надто суворим. А якщо напосідатиме на нас, то канікули наші пропали. Сподіваюся також, що він полюбить Тімоті.
Джорджа тут же підвела голову.
Полюбить Тімоті? перепитала вона. Ну звичайно ж, полюбить Тімоті. Хіба може бути інакше?
Ну, заперечив Дік, минулого літа твоєму батькові Тімоті не припав до душі. Мені не зрозуміло, як любенький Тімоті може комусь не подобатися, але знаєш, Джорджо, бувають люди, які не люблять собак.
Якщо пан Роланд не полюбить Тімоті, я нічого для нього не робитиму, відповіла Джорджа. Анічогісінько!
Вона знов ошаліла! розсміявся Дік. Присягаюсь, що коли пан Роланд зневажить Тімоті, йому буде непереливки!
Розділ 3 Репетитор
І як мені кортить насправді до замку, сказав Дік. Джорджо, море видається досить спокійним.
Біля острова дуже сильні хвилі, заперечила Джорджа. У цю пору року так завжди буває. Я знаю, що мама нас не пустить.
Це чудовий острів, і він увесь належить нам! вигукнула Енн. Адже ти казала, Джорджо, що завжди вважатимеш нас співвласниками.
Авжеж, казала, підтвердила Джорджа. Так і буде: і замком, і підземеллям володітимемо спільно. Ходімо, ще треба бідарку вивезти, бо не встигнемо зустріти потяг, якщо цілий день будемо стояти й витріщатися на острів.
Вони вивели поні, викотили бідарку і рушили підмерзлою дорогою. Коли повернули геть від берега до станції, острів Кирін сховався за кручами.
А що, колись усе довкілля належало вашій родині? спитав Джуліан.
Авжеж, геть усе, відповіла Джорджа. Тепер у нас лишилися тільки острів Кирін, наш будинок і оно та ферма удалині ферма Кирін.
Джорджа
показала батогом. Діти побачили гарний старий фермерський будинок удалині на пагорбі понад громадським вересовим пастівником.
А хто там живе? запитав Джуліан.
Старий фермер з дружиною, відповіла Джорджа. Вони панькалися зі мною, коли я була малою. Якось підемо туди, якщо хочете. Мама каже, що вони вже не можуть мати прибуток від ферми, а тому влітку приймають відпочивальників.
Чуєте? Це потяг гуде в тунелі! вигукнув раптом Джуліан. Джорджо, заради Бога, поквапся! Ми спізнюємося!
Четверо дітей і Тімоті дивилися на потяг, що виїхав з тунелю і наближався до станції. Поні біг легким галопом. Вони встигли до прибуття потяга.
Хто піде на платформу зустрічати його? запитала Джорджа, коли вони вїхали на невеличке станційне подвіря. Я не піду: мені треба гледіти за Тімом і за поні.
Я не хочу йти, заявила Енн. Я залишуся з Джорджею.
Ну що ж, доведеться йти нам, сказав Джуліан, і вони з Діком зістрибнули з бідарки. Хлопці вибігли на платформу в ту саму мить, коли потяг зупинився.
Людей з вагонів вийшло небагато. Через силу спустилася зі сходинок якась жінка з кошиком. Легко зіскочив, насвистуючи, молодик, син сільського пекаря. Ледве-ледве подолав сходинки якийсь дід. Жоден з них не був схожий на репетитора!
Але ось із головного вагона вийшов дивний чоловік. Він був маленького зросту, кремезний, з бородою, як у моряка. Очі у нього були пронизливо-блакитні, а в густому волоссі виднілася сивина. Він розглянувся на платформі й гукнув носильника.
Це, напевно, і є пан Роланд, сказав Джуліан Діку. Ходімо спитаємо його. Більше нікого схожого немає.
Хлопці підійшли до бороданя. Джуліан на знак вітання підняв картуза:
Це ви пан Роланд, сер? запитав він.
Атож, відповів той. А ви, напевно, Джуліан і Дік?
Так, сер, відповіли хлопці в один голос. Ми приїхали бідаркою, щоб забрати ваш багаж.
Чудово! сказав пан Роланд. Він зміряв хлопців своїми блакитними очима і всміхнувся. Джуліану і Діку він сподобався: схоже, пан Роланд і розумний, і веселий.
А обидві дівчинки теж тут? поцікавився пан Роланд, ідучи платформою до виходу. Позаду йшов носильник з багажем.
Так, Джорджа та Енн залишилися біля бідарки, сказав Джуліан.
Джорджа і Енн? здивувався Роланд. Гадав, що інші дівчата, про третього хлопця я не знав.
Джорджа дівчинка, а не хлопець Джордж, сказав сміючись Дік. Її справжнє імя Джорджина.
Теж дуже гарне імя, зауважив пан Роланд.
Джорджа так не вважає, заперечив Джуліан. Вона не відгукується на імя Джорджина. Краще називати її Джорджа, сер!