Я кивнув. Отже, де Пуаньяка шукати не будуть. Може, й на краще, інакше йому теж загрожує зустріч із ведмедем.
Розмова явно добігала кінця. Я вже хотів відкланятися, але де Лоз зупинив мене рухом широкої долоні:
Не поспішайте, брате Гільйоме. Як ви вже зрозуміли, Його Високопреосвященство ввели в оману. Слідство закінчено, й закінчено в цілковитій відповідності до закону. Та все ж таки присутність його посланця дуже доречна. Так, доречна!
Він покрутив товстими пальцями, потім кинув на мене швидкий уважний погляд:
Брате Гільйоме! Ви справді бачили демона?
Казати правду не хотілося, брехати теж.
Я знизав плечима:
Я бачив якусь істоту, досить схожу на ведмедя. Але чи демон це
Бачили! вказівний палець зметнувся вгору. І бачили його неподалік від замку сеньйора Гуго дЕконсбефа.
Так, Ваше Преосвященство.
Він був задоволений. Більш того, монсеньйор Арно де Лоз був у захваті.
Отже, ви його бачили! Це вже не вигадки дурних віланів, яким ввижається демон за кожним кущем! Сподіваюся, ви й ваші супутники зможуть це підтвердити перед Його Високопреосвященством?
Він до чогось хилив, чогось домагався. Адже «демони» живуть у замку, про який Його Преосвященство щойно згадав!
Тепер ви розумієте, сину мій, наскільки відповідальний мій сан і наскільки тяжка ноша. Округ Памє це не Іль-де-Франс! Отже, сину мій, я сміливо зможу посилатися на вас
Заждіть! я підхопився, відчуваючи, що діється щось дивне. Ваше Преосвященство! Я зовсім не впевнений, що ця істота справжній демон. Може, це творіння Господа
Дозвольте Святій Церкві судити про це! єпископ теж підвівся, маленькі очиці блиснули, долоня знову вдарила по столі. Свята Церква все відає й усе зуміє зважити! Чекаю вас на завтрашній месі, я сам служитиму. Ідіть, і нехай благословить вас Господь.
Товсті пальці знехотя піднялися. Я схилив голову, розмірковуючи, чи не варто після цього благословення тричі прочитати «Отче наш»?
У нашій скромній оселі ми розмістилися там само, де й у перший приїзд до Памє на мене вже чекала вечеря. Задоволений брат Петро розкладав на столі свіжі овочі, які мали слугувати обрамленням трьом величезним смаженим коропам. Ансельм, не звертаючи уваги на цю грішну благодать, забився в куток, де в світлі недогарка вивчав невеличку книжку в простій деревяній оправі. Поки я вихваляв старанність славного нормандця, Ансельм устиг переміститися до столу, причому книжка немов би чарами випарувалася.
Завтра йдемо до меси, повідомив я, коли коропам було віддано належне. Не суптеся, брате Петре, інакше я подумаю, що ваше невдоволення має відношення до майбутньої проповіді монсеньйора де Лоза.
Єпископ варту збирати збирав, повідомив Пєр, пропускаючи мої слова повз вуха. Навіщо?
Ви Ви не забудете надягти кольчугу, отче Гільйоме? докинув Ансельм.
Відповідати я не став. Напевно, брат Умберто теж не забував надягати кольчугу. А щодо варти слід було подумати.
І що вам повідав монсеньйор де Лоз? поцікавився італієць, коли вечерю було скінчено. Я подивився на нього сподіваюся, досить виразно. Хлопець зніяковів. Я витримав паузу, потім звернувся до П'єра:
Брате Петре! Його Преосвященство може запитати вас, чи бачили ви демона. Сподіваюся, ваша відповідь буде точна і гарною латиною Вас це теж стосується, брате Ансельме, я повернувся до італійця. І памятайте: «нехай буде мова ваша «так-так» і «ні-ні», а що понад те все від лукавого». Втім, якщо ви, брате Ансельме, маєте бажання поговорити з монсеньйором де Лозом щиро
І навіть мрію, отче Гільйоме, кивнув він, але я помітив, що хлопець думає зовсім про інше. Може Ми погуляємо трохи. Я
Пєр докірливо глянув на свого побратима, й Ансельм остаточно зніяковів.
Отче Гільйоме Мені треба з вами поговорити! Брате Петре, не ображайся!
Я хотів продовжити виховання перекірливого молодика, та раптово зрозумів справді треба. Щось сталося або може статися.
II
Ансельм ішов мовчки. Я терпляче чекав.
Чомусь
подумалося, що йтиметься про дочку жонглера. З Анжелою ми розішлися на дорозі до Артигата, й відтоді про неї не було ні чутки, ні звістки. Та італієць мовчав.
Вас щось бентежить, брате мій? поцікавився я, намагаючись завязати розмову.
Ансельм смикнув плечем.
Так! Багато чого. Я Я вчинив недобре Напевно, я повинен висповідатися, але я ще не готовий! Не можу
Істинно так, брате мій, кивнув я, розуміючи, що квапити хлопця не можна. Ти, як сказав би брат Петро, великий грішник є.
Я помітив, що вже три вечори поспіль він готує вечерю. Я не кажу вже про те, хто ходить на ринок
Ансельм винувато розвів руками.
Але ці гріхи ніщо порівняно з тим, що ти, брате мій, ховаєш під сподом якусь книжку в деревяній оправі, не показуючи її нам, твоїм побратимам!
А-а! навколо було темно, та мені здалося, що італієць усміхається:
Воістину грішний я, отче Гільйоме, тому що читав я не що інше, як листи великого грішника брата Абеляра.
Оце так! Ще нещодавно ці листи ходили на клаптях старих сувоїв, тепер же хтось подбав про те, щоб переписати їх у книгу. Цікаво, звідки така книжка в славному місті Памє?
Адже ви вчилися разом із ним?
Із братом Абеляром? здивувався я. Ні, звісно. Я й бачив його лише раз у житті. І можу сказати, що ця зустріч не справила на мене особливого враження. Абеляр дрібніший, ніж його гріхи.