Санксі де Гарр був доволі неговіркий, та все ж пояснив, що прикрасу купив багато років тому на ярмарку в Тулузі. Браслетів було два один носила Жанна, інший її молодша сестра
Єпископ обвів мене похмурим поглядом, потім його очі ковзнули по сувою, що лежав на столі. Коли б не він, монсеньйор швидше за все не став би навіть говорити зі мною.
Але повноваження,
отримані від Орсіні, змушували його стримуватися. Я знав таких людей: спочатку крик, удари кулаком по столі, потім починається справжня розмова.
Гаразд Сину мій, чого ви хочете?
Тон був іншим, та й голос став тихшим і глухішим, немов Арно де Лоз трохи застудився.
Спочатку відповідей на кілька запитань, монсеньйоре. Якщо бажаєте, ми попросимо брата Жеанара простежити за
Обідом, кивнув єпископ. Брате Жеанаре
Коротун підхопився, зміряв мене поглядом, сповненим щирої братньої любові, й вийшов, обережно причинивши двері.
Слухаю вас, сину мій.
Найправильнішим було б запитати його відразу, навіщо знадобилося фальшиве слідство, але такого він міг і не пробачити. Краще почати з іншого.
Де сестра Цецилія, монсеньйоре? Я б хотів із нею поговорити.
Червонувате, налите кровю, обличчя де Лоза скривилося.
Он як? Я б теж хотів поговорити із цією самозванкою! На жаль, брате Гільйоме, зараз це викликає певні труднощі. Ця підлота втекла!
Я ледь стримався, щоб не поморщитися. А ще вважають, що ченці найгірші лихослови! Чи це тільки в моїй присутності Його Преосвященство не церемониться?
Давно треба було її просто заарештувати й підвісити на дибу. Не хотілося сваритися з Міланом Вирвати б кілька нігтиків з її білих ручок, одразу б заспівала! Протобестія!
Пасаж про «білі ручки» пролунав не просто переконливо, а з явним почуттям. Чимось невідома мені сестра з Мілана встигла добряче зачепити монсеньйора. Чи не в цих білих ручках річ?
Уявіть собі, сину мій! Десь за два тижні до вашого приїзду сестри Агнеса й Перепетуя ті, що приїхали із цією шахрайкою з Мілана, попросилися назад у монастир. Я не став заперечувати, але ж, певна річ, зажадав, щоб сестра Цецилія залишилася.
Але навіщо, Ваше Преосвященство?! не витримав я. Слідство закінчено. Наскільки я зрозумів, у всіх лиходійствах винна вдова Піо, котру й наздогнав Суд Божий!
Посмішка хитра й водночас поблажлива:
Ми ж із вами розумні люди, брате Гільйоме!
«Ми із вами»! Монсеньйор волів спуститися до рівня скромного ченця із Сен-Дені. Напевно, саме час запишатися.
Слідство, сину мій, займалося історією Жанни де Гарр і було проведене в повній відповідності до інтересів Святої Католицької Церкви й нашої єпархії
Сподіваюся, при цих словах у мене був досить серйозний вигляд.
Та дещо залишилося поза межами розслідування. І насамперед, який диявол приніс цю
Я поквапився перехреститися, він теж.
Напевно, Його Преосвященство збагнув, що його кості викинули «тринадцять», а тому закашлявся, почервонів і, нарешті, видихнув:
Прости Господи! Коли я подумаю про цю ханжу, про цю тихоню
Сумно дізнатися, що сестри з обителі Святої Агнеси відрізняються настільки непорядними якостями.
Він знову почав багряніти цього разу страшно, до чорноти. На мить я справді злякався за єпархію, якій загрожувала небезпека овдовіти. Нарешті, монсеньйор різко видихнув і ляснув по столі широкою долонею:
Брате Гільйоме! Давайте домовимося. Ви проводите роки в своїй келії й ведете єлейну балаканину, від якої, зізнатися, мало користі. Я захищаю інтереси Святої Церкви в цих горах, де часто потрібен воїн, а не богослов. А тому ставтеся з повагою до мене й до мого сану! Бачить Господь, я іноді нестриманий Я маю на увазі, нестриманий у висловлюваннях. Але все це заради збільшення слави Господньої!
Сподіваюся, я сприйняв догану з належною смиренністю. Обличчя Його Преосвященства поступово перемінило багряний відтінок на світло-морквяний. Він легенько відкашлявся й зітхнув:
Думаю, ви мене зрозуміли Отже, я хотів дізнатися, навіщо сестра Цецилія приїхала в Памє. Звичайно, в усьому винна ця клята відьма, яку справді наздогнав Суд Божий і з приводу чого ви, здається, насмілилися іронізувати. Але навіщо їй сюди їхати? Може, в неї була змова із вдовою де Піо?
Я відвернувся, щоб не заробити ще нотацію. Зовсім доладно черниця з Мілана змовляється з відьмою з Артигата, щоб приїхати в Памє й там зазнати її злочинницьких чарів! Не дивно, що це навіть не зважилися записати в документи слідства.
Отже, ці дві сестри благополучно відбули до Мілана. Я зібрався до Фуа, сестра Цецилія висловила побажання їхати зі мною, щоби відвідати знаменитий собор Святого Інокентія. Ми виїхали, й наступного дня вона втекла.
Отже, сестра Цецилія втекла. Трохи раніше десь у горах заблукав брат Умберто, а трохи пізніше самозванка де Гарр зустріла розлюченого ведмедя. А ще пізніше
Монсеньйоре, зауважив я. Коли посилатимете своїх людей на пошуки сестри Цецилії, нехай заразом пошукають
і Армана де Пуаньяка. Це друга людина, з якою хотілося б поговорити.
Темні брови здивовано піднялися.
Із цим віланом? Але навіщо? Нехай ним займається староста Артигата! Я вже з ним говорив, причому не один раз.