Мені стало цікаво. Схоже, хлопець уже встиг дещо побачити в цьому житті. Мені доводилося розмовляти з Папою, та, звісно ж, не про проблеми целібату.
Я почав щось говорити про високе призначення, про те, що священик усі сили повинен спрямувати на службу Господу Не смійтеся, отче Гільйоме, мені було всього десять років. Його Святість лише посміхнувся й назвав мене «ступато бамбіно».
Нормандець слухав з роззявленим ротом.
Ні, Папа помилився дурним хлопчиком Ансельма називати не варто було. Хлопчик розумний навіть занадто розумний.
А потім він мені пояснив, що рішення приймалося насамперед для того, щоб не дробити церковного майна, особливо в сільських парафіях. У будь-якого священика завжди буде куховарка або економка, але їхні діти не є законними й не можуть успадкувати його добро. Так зберігається власність.
Нормандець напружено думав:
А я чути, що ці химати можуть женитися.
Схизмати, намагаючись не всміхнутися, уточнив я. Тому вони й схизмати. Втім, в Англії дотепер священики одружуються. Щоправда, зараз до цього взялися
Про це є пісенька, Ансельм кинув на мене лукавий погляд. Про те, як у Англії дізналися, що священикам не можна мати дружин. Отче Гільйоме, дозволите відтворити? Її написано непоганою латиною.
Я вдав, що глибоко замислився, але заперечувати не став. Здається, поява жонглерової дочки спричинила більший неспокій, ніж я думав.
Знав і те, що якби тут не було Пєра, котрого спокушати воістину гріх, я б поговорив із Ансельмом зовсім іначе.
Наскільки я памятав, усього в пісні мало висловитися щонайменше два десятки обурених ієреїв. Раптом уявилося, що четвертим у нашій компанії перебуває сам отець Сугерій, і я мимохіть посміхнувся. Ото добре подумав би про мене наш славний абат! Але він теж розуміє, хоча й не бував на війні, що перед боєм треба дати воїнам розслабитися. Тим, кому зранку йти доглядати знаменитих сенденійських корів, подібне слухати ні до чого. Але завтра я поведу їх не в корівню, не на виноградник і не в монастирський скрипторій.
АВЕНТЮРА ЧЕТВЕРТА ПРО ДОҐРІВ, ЯКИХ ЩЕ ІМЕНУЮТЬ ДЕРҐАМИ
I
А праворуч? поцікавився я.
Ліс у цих місцях порідшав, але йти стало нелегко дорога раз у раз поринала в зарослі чагарником яри, щоб потім знову повзти вгору схилом. Сеньйор дЕконсбеф явно намагався триматися якнайдалі від людей. Зазвичай навколо замків вирує життя, сеньйори, як я знав із власного досвіду, намагаються оселити віланів поруч. Мій батько довго вмовляв селян одного з далеких сіл переселитися на вільні землі поблизу нашого замку, інших і вмовляти не потрібно. Але дЕконсбеф явно вважав інакше. Вся дорога від Памє до його замку була цілковито пустельною. Її й дорогою важко назвати просто широка лісова стежина, місцями заросла або завалена старим гіллям.
Праворуч? дівчина задумалася. Там Ні, не знаю. Там я не бувала.
Я не повірив, але сперечатися не став.
Коли вранці я запропонував Анжелі провести нас до замку дЕконсбефа, вона на мить розгубилася, але потім подумала й мовчки кивнула. Так, прикидатися їй було не варто.
Напевно, навіть брат Петро вже зметикував, що й до чого.
Дорогою я кілька разів намагався розпитати дівчину про замок і його мешканців, але відповіддю було мовчання. Жонглерка йшла мовчки, й вираз її обличчя мені подобався все менше й менше. Спочатку вона хвилювалася, але потім обличчя її скамяніло, ставши холодним і сумним, немов на похороні.
Отже, не знаєш, дочко моя, я поглянув на Ансельма, той криво посміхнувся у відповідь.
Отче Гільйоме, Пєр похмуро дивився на порожню дорогу. Тут небезпечно ходити йтить
Мені й самому не подобався наш похід у цей схований у лісових передгірях замок, але я знав тільки там я можу отримати відповіді на свої запитання. Звісно, якщо мені схочуть відповісти.
Отче Гільйоме, Ансельм, перезирнувшись із Пєром, відкликав мене вбік. Я Ми Так не годиться. Я впевнений брат Умберто теж вирішив зайти до дЕконсбефа.
Я теж був у цьому впевнений. Схоже, ми йшли слід у слід за сумлінним посланцем Орсіні.
Якщо ми зникнемо, всі скажуть, що нас викрав демон.
Або ж розбійнички славного де Гарая. Що ти пропонуєш, брате Ансельме?
Італієць знизав плечима:
Тут і пропонувати
нічого. Підемо ми із братом Петром. Ви повернетеся до Артигата й зачекаєте. Постараюся дізнатися все, що можна Отче Гільйоме, вони не наважаться нас зачепити, бо тоді втрутитеся ви. У вас повноваження легата.