Харчі нам видавав староста. На жаль, окрім овочів і мяса, в Артигаті нічого не було.
Риба, про яку писав сумлінний брат Умберто, в останні тижні чомусь завзято не бажала потрапляти в сіті. Ласувати мясом щодня ми не могли, а тому обмежувалися овочевою юшкою, яка встигла за два дні смертельно набриднути. Втім, ми теж явно набридли місцевим вівчарям. Вони, певна річ, не обурювалися, але зрозуміти їхні почуття було легко.
Кого вони так бояться? не витримав я. Єпископа? ДЕконсбефа?
А може, вони просто бояться, знизав плечима італієць. Ці селяни ненавидять усіх і всіх бояться, від священика до вартового.
І не без підстав, брате Ансельме. Гаразд Я зрозумів, що поговорити таки доведеться. Поки триває творення юшки
А хтось комусь колись докоряв богохульством, докинув італієць.
Дрова, зітхнув я. Той стос, що біля порогу, і другий біля хліва Отож поки триває тво кгм поки юшка вариться, давай-но подумаємо, що ми дізналися нового.
Те, що в труні лежить не Жанна де Гарр. Отже, це була справді самозванка. І вдова де Піо, як не дивно, справді відьма.
Із приводу першого згоден, кивнув я. Це не Жанна де Гарр, і підміна відбулася саме тоді, коли якась дівиця прийшла в Артигат під виглядом зниклої дочки достойного поселянина Санксі де Гарра.
Якась чорнокоса, уточнив Ансельм.
Якась чорнокоса. А з приводу відьми Брате Ансельме, ми, здається, з тобою обидва не надто віримо у відьом!
Як і написано
в каноні «Єпископи».
Так. Але якщо вони й існують Над самозванкою багато разів здійснювалися церковні таїнства, вона сповідалася, причащалася, над нею було проведено обряд очищення Поганої ж ви думки про нашу Святу Католицьку Церкву! Якась сільська відьма виявилася сильнішою за церковні таїнства.
Але не сильнішою за доброчесного отця Гільйома із Сен-Дені.
Я поглянув на хлопця він був серйозний.
Не знаю, чесно зізнався я. Не знаю і пояснити не можу. Оберегів не ношу, квіти папороті не збираю й інколи пропускаю як всеношні, так і утрені. До того ж, вкушаю мясо. Іноді.
Святих у рідні не було? безневинно поцікавився Ансельм.
Не було. Брате Ансельме, а якщо серйозно?
Серйозно? італієць знизав плечима. Якщо серйозно, то прислухаємося до поради Секста Емпірика й утримаємося від судження. Приймемо як даність вам вдалося побачити те, що недоступне іншим.
Мені так і кортіло розповісти, що сталося біля палацу архієпископа Тулузького, але щось стримувало. Нехай Ансельм поки думає, що це якась випадковість.
Тепер друге, вів далі він. Ввічливий сеньйор дЕконсбеф кепкував з марновірних віланів. Проте, ми цього демона мали щастя бачити на власні очі.
Я кивнув.
Отже, логічно припустити, що й того разу цей демон виконував наказ тих, кому не до вподоби наш приїзд. Коли чесно, раніше я думав інакше
Згадався дивний, нервовий сміх, меч у його руці «Він по мене!»
У єпископа Памє немає ручного ведмедя, нагадав я слова дЕконсбефа. Натомість у когось є ручний демон.
Котрий, одначе, злякався вас Або вашого хреста, замислено промовив Ансельм.
Або молитов брата Петра, що настільки ж логічно. Ну, а з приводу того, що нам розповіли?
Італієць задумався:
Ну Усі підтверджують, що після свого повернення Жанна поводилася дивно, перестала спілкуватися з подругами, не любила згадувати минуле Але ми вже знаємо, в чому річ.
Так, погодився я. Знаємо. І тепер, брате Ансельме, мене цікавить не чорнокоса самозванка, а сестра Цецилія з Мілана.
Упіймавши здивований погляд Ансельма, я спробував сформулювати те, що вже давно спадало на думку.
Якщо вірити матеріалам слідства, погляд жителів Памє скаламутила вдова де Піо, й вони визнали сестру Цецилію за справжню Жанну. Ця ж підступна вдова скаламутила розум самої сестри Цецилії. Але згадайте, брате Ансельме! Сестра Цецилія до Артигата не приїздила. У Памє були батьки Жанни, де Пуаньяк і кілька сусідів. З усіма ними ми зустрічалися. І що вони нам сказали?
Те саме, що й на слідстві, знизав плечима Ансельм.
Не зовсім. Я навіть дещо записав. Усі точніше, майже всі говорили, що сестра Цецилія справді схожа на Жанну, якою та була до заміжжя. Після народження дитини жінки часто змінюються, а сестра Цецилія нагадувала їм колишню де Гарр. Нагадувала! Руде волосся, ластовиння Єдиною людиною, що відразу ж упізнала сестру Цецилію, був
Де Пуаньяк, кивнув італієць. Тому сестрі Цецилії й повірили. Адже хто, як не він мав знати! Чоловік тобто в цьому випадку колишній наречений підтвердив, а решта сказали, що схожа.
Так. Цікаво, правда? Пізніше де Пуаньяк від своїх свідчень відмовився, пояснивши, звісно, усе це відьминими підступами. Але тоді ж він її впізнав! Причому єдиний! Батько Жанни сумнівався, мати теж, а він
Здається, юшка готова, замислено промовив Ансельм. І бачить Святий Бенедикт, я не маю наміру чекати на брата Петра
Подумавши, я розсудив, що він має рацію.
Наш нормандець цього вечора гуляв зайве довго. Ми дістали ложки й уже збиралися з молитвою взятися до нашої скромної трапези, як за дверима почулися кроки. Зарипіли незмазані завіси.
А чого? Уже вечеряти? Пєр здивовано подивився на казанок, потім на нас і зітхнув. А я думати