Проте це зовсім не означає, абат, не припиняючи бігу, тицьнув у мій бік пухким пальцем, що ви повинні виявляти мякість або нерішучість у виконанні місії, дорученої вам Його Високопреосвященством. Коли непорядки в окрузі Памє справді наявні, то ви будете гідним звання вірного сина Сен-Дені!
Я знову кивнув.
Так-так! Буде дуже важливо, що неподобства в графстві Тулузькому припинить саме посланець Сен-Дені. Його Високопреосвященство обіцяв наділити вас усіма повноваженнями, я ж у свою чергу напишу його світлості графові Тулузькому Крім того, вам знадобляться гроші
Ченцеві-бенедиктинцю досить чаші для милостині, негайно додав я.
І, можливо, чималі гроші, пухкий пальчик знову насварився на мене. Я дам вам листа до одного ломбардця. У нього контора в Тулузі, й він мені дечим зобовязаний. До речі
Абат зупинився, й тон його з діловитого перетворився на дещо стурбований.
Його Високопреосвященство натякнув, що поїздка може бути певною мірою небезпечною. Міг, звісно, й не натякати! Їхати в це катарське лігвище! Отче Гільйоме, ви свято шануєте й виконуєте статут Святого Бенедикта, ви взірець для молодих братів, але Але ваша кольчуга й ваш меч, як і раніше, зберігаються в нашій каплиці.
Свою зброю я віддав саме туди, не бажаючи передавати її моєму недостойному молодшому братові. Отець Сугерій не заперечував, щоб меч, кольчуга й щит, які побували в Святій Землі, зберігалися в каплиці. Іноді, не втримавшись, я приходив поглянути на них, а кілька разів навіть торкався знайомого руківя
Думаю, гріх не буде настільки страшним. Якщо вас, брате Гільйоме, це хвилює, то я прийму цей гріх на себе.
Спокуса була великою. Бачать Господь і Святий Бенедикт, наскільки вона була великою! Та я стримав себе.
Ні, отче. Я клявся, що ніколи не візьму до рук меча. Колись я не вступив до ордену Святого Іоаина, тому що не хотів бути ченцем із мечем у руках
Похвально, похвально, брате мій у голосі абата пролунало явне розчарування. Меч зрозуміло, але, може, кольчуга? І кинджал Невеличкий Ну, зовсім маленький
Я не витримав і розсміявся. Абат зітхнув і на мить зупинився біля вікна.
Його Високопреосвященство справедливо вирішив, що вам не слід їхати одному. Він висловив мудре побажання, щоб вас супроводжував брат Петро з Нормандії, тому що помітив, наскільки він відданий і шанобливий, а також наскільки наділений від Господа різноманітними здібностями.
Я задумався на мить і вирішив, що Орсіні цього разу розсудив розумно.
Я без сумніву виконаю побажання Його Високопреосвященства. Для брата Петра поїздка буде корисною, тому що на південь від Луари йому доведеться говорити винятково латиною.
Отець Сугерій гмикнув він дотепер не міг повірити, що Пєр коли-небудь навчиться висловлюватися якоюсь іншою мовою, крім «ланг дуї».
Ми зарахуємо йому поїздку як останній семестр у школі, брате Гільйоме. Більше того, Його Високопреосвященство натякнув, що в Окситанії для нашого брата Петра цілком може знайтися вільна парафія. Священик із Сен-Дені це завжди добре.
Істинно так, отче, мене завжди вражало вміння отця Сугерія знаходити вигоди в будь-якій ситуації. Мені чомусь здається, щодо брата Ансельма в Його Високопреосвященства були дещо інші побажання?
Абат кинув на мене насторожений погляд, але я не здавався.
Брат Петро щедро наділений від Господа здібностями, які стануть у пригоді нам у подорожі. Але в брата Ансельма теж є здібності, хоча й інші. Мені знадобиться грамотний помічник І, крім того, мені здається, що поки Його Високопреосвященство перебуває тут, хлопчині краще бути від нього якнайдалі.
Отець Сугерій зупинився й затарабанив пальцями по стіні, що означало найвищу міру непевності.
Але, брате Гільйоме! Його Високопреосвященство чітко висловив побажання, щоби брат Ансельм не залишав Сен-Дені
Тим більше підстав йому поїхати, отче.
На обличчі абата повільно проступила посмішка.
Нехай буде так До речі, отче Гільйоме, якщо похвальна запопадливість щодо правил нашого ордену не дозволяє вам узяти навіть кинджал, то, може, ви все ж таки надягнете кольчугу?
V
Брата Петра я знайшов на задньому подвірї. Нормандець стояв біля стосу заготовлених на зиму дров і хвацько орудував сокирою, засукавши рукава ряси. Кілька старших братів з побоюванням дивилися, як сокира, немов жива, раз по раз падає на грубе поліно.
Отче Гільйоме! Пєр на мить припинив роботу й повернувся до мене. Могутні груди дихали рівно та спокійно, немов він не тесав поліно, а віддавався пообідньому відпочинку.
Брате Петре! Що ви робите із цим ні в чому не винним древом? запитав я, бо відразу ж побачив, що до рубання дров це заняття не має людного відношення.
Нормандець глянув на мене безневинними очима, кліпнув і розплився в усмішці.
Ґирлиґу, отче Гільйоме!
Як? майбутня «ґирлиґа» обіцяла бути заввишки як сам брат Петро.
Ґирлиґу, Пєр знову кліпнув. Отець-абат веліти велів мені йтить
Йти зітхнув я.
Йти з вами та братом Ансельмом. Дорога довга є. Дорога нерівна є Дорога небезпечна є, додав він, трохи подумавши.
Сперечатись я не став ченцеві меч не личить, але отакецька «ґирлиґа» та ще й у Пєрових ручиськах, цілком може стати в пригоді. Нехай змилується Господь над тими, хто потрапить під виріб брата Петра!