гадки не мав, що наш славний абат настільки памятає мою книгу! Тим паче, історію з сином Авла Росція, купецького сина з Масилії, було поміщено в «Доповненнях» як вочевидь апокрифічну.
Істинно так, отче, кивнув я. Подібність є, хоча там ішлося про обман ще підступніший, тому що в ролі псевдо-Авла виступав сам Нечистий. Але річ не тільки в цьому. В «Діяннях Іринея», які я використовував, хоча й засудив за багато явних вигадок, розказано історію про Іринея й чаклунів-дерґів. Там наводяться їхні заклинання, які автор «Діянь» не посоромився переписати
Дерґи, які є лоґри, край ризи отця Сугерія прошелестів поруч мене, але голос долинув уже від вікна. Я, не втримавшись, усміхнувся.
Лоґрами славного короля Артура вважали дерґів жонглери з Окситанії. Швидше за все, дерґи один із друїдських орденів, з якими справді зіткнувся Святий Іриней. Але важливо інше. У жінки, котру запідозрили в чаклунстві, знайдено невеличку камяну табличку з написами. Це заклинання ті самі, що їх вважають дерґськими. Вона й згадала дерґів
Ох, навіщо вам було переписувати таке! благав отець-абат уже від дверей.
Я знизав плечима.
Я й не думав переписувати цю чортівню
Отець Сугерій на бігу перехрестився й посварився на мене пальцем.
Але «Діяння Іринея» згадав, а Його Високопреосвященство виявився уважним читачем. Ці «Діяння» є в бібліотеці Болонського університету, де я працював.
І ви вірите, брате Гільйоме, що в окрузі Памє діє та сама погань, із якою боровся Святий Іриней?
Я вірю, отче, що в окрузі Памє зіткнулися дикі марновірства місцевих вівчарів з хитрими задумами декого із числа людей досить грамотних і освічених. Але Його Високопреосвященство вірить в інше. Він бажає, щоб я довів присутність в окрузі Памє самого Ворога й підготував показовий процес.
Отець Сугерій сповільнив хід, і я повідомив йому те, що почув на завершення нашої розмови з Орсіні, коли ми вже підїжджали до Сен-Дені.
Приклад Памє має показати всій Церкві небезпеку підступів Ворога й послужити приводом для створення особливої служби, підпорядкованої безпосередньо Риму. Ця служба здійснюватиме самостійне розслідування випадків знахарства та єресі.
Самостійна служба? абат проказав це повільно, але таким тоном, що я поквапився підвестися.
Так, отче. Самостійна служба, яку в Римі хочуть назвати Найсвятішим Звинуваченням. Вона буде вищою за місцеву церковну й королівську владу.
Королівську?
Отець Сугерій злякано кліпнув, та відразу ж його обличчя змінилося. Очі засвітилися недоброю посмішкою, губи викривилися, щоки почали наливатися червоним. Таким нашого найдобрішого абата ми бачили рідко, хіба що в тих випадках, коли він отримував послання з Парижа про чергову дурнувату витівку нашого Найхристияннішого Короля.
Рим бажає створити самостійну судову систему на території Королівства Французького!
Не лише у Франції, спробував докинути я, але й у всіх католицьких
Королівства Французького! вперто повторив абат, і очі його блиснули молодим запалом. Цей італієць, цей нащадок горлорізів із Кампаньї
Я вирішив перечекати й просто помилуватися отцем-абатом. Мене, та й усіх інших завжди дивувало, як міг отець Сугерій, котрий, здавалося, по вуха загруз у перебудові головного храму Сен-Дені, у чварах із приводу околишніх лісів, у сварках із бравими рубаками де Корбей, у збиранні з миру по нитці перлів для Великої Дароносиці керувати Королівством Французьким. У Парижі він бував нечасто, навіть листи посилав туди не щотижня
І це перед Хрестовим походом, коли Його Величності доведеться залишити Францію, коли Її Високість, забувши про свій обовязок, готова зрадити інтереси королівства , коли цей безбожний англієць
Абат шумно зітхнув і зробив швидкий жест. Я не повірив своїм очам таке могла показати перекупка риби своїй сусідці в запалі сварки. Очевидно, зір почав мене зраджувати.
Ось йому! знову показав абат незримому Орсіні, і я заспокоївся щодо своїх очей. А дулі з маком не хочеш, італійчику?!
Я спробував стримати усмішку вже вкотре й знову марно. Отець Сугерій відсапався й знову взявся бігати.
Сьогодні ж напишу в Клюні й отцю Бернару в Клерво І, звісно ж, у Париж Ні, у Париж я краще поїду Брате Гільйоме!
Абат зупинився й глянув мені просто у вічі.
Ви, певно ж, памятаєте, мій любий брате, що ви не тільки син Святої Католицької Церкви, але й вірний підданий Його Величності.
Я кивнув, цього разу без усякої усмішки.
Так, отче. Я підданий товстуна Людовика й не забуваю про це. І я не для того залишив меч, щоб спалювати людей на вогнищах.
Істинно так, істинно так, брате Гільйоме! нескінченний біг поновився. Такі, як цей італійчик, воліють убивати хворих, замість того, щоб боротися з хворобою!
Отець Сугерій продовжував пробіжку, а я мимохіть згадав листа, якого він надіслав гіпсовій статуї з Клерво. «Ви памятаєте всі заповіді Христові, брате Бернаре, крім головної возлюби ближнього свого». Але ж ішлося про того самого Абеляра, любити котрого в отця Сугерія немає особливих причин