Більше кардинальського посланця ніхто не бачив
Я ще раз перечитав подробиці цієї цікавої справи й пошкодував, що отець Сугерій не відіслав мене рибалити кудись за Рейн, а ще краще за Ельбу. Цілком очевидно, що за всім цим безладом крилося щось цілком земне. І це земне досить імовірно мало місцеперебування в замку сеньйора Гуго дЕконсбефа. Займатися цією справою надзвичайно не хотілося. Водночас я зрозумів, чому Його Високопреосвященство згадав про мене. Залишалося дізнатися, чого він від мене хоче
IV
то ми можемо замовляти йому мармурову плиту разом з епітафією.
Отже, отець Сугерій здійснював свою звичайну пробіжку, а я сидів на тій самій знаменитій ковдрі. Знаменитою вона стала ще багато років тому, ще до того, як я потрапив до Сен-Дені. Брати-бенедиктинці пошепки переказували один одному, що новий абат знаменитого монастиря накриває своє ложе кольоровою кольоровою, уявляєте! ковдрою. Звісно, статут Святого Бенедикта аж ніяк не зразок суворості, та кольорова ковдра в абата Сен-Дені! Велика спокуса для малих цих!
Отець Бернар у нашу першу зустріч одразу ж зажадав докладно описати келію отця Сугерія. Слухав він мовчки, й блакитнуватий гіпс його обличчя дихав крижаним холодом.
Я не міг змовчати про ковдру, але вже знав, що грізний голос із Клерво не прогримить, тому що привіз від отця Сугерія згоду на відмову від посади королівського сенешаля Етьєна де Гарланда давнього недруга отця Бернара. Заради цього гіпсовий ідол був згоден стерпіти багато чого навіть кольорову ковдру
Чи то через забудькуватість, чи з іншої причини, але Орсіні не зобовязав мене зберігати все почуте від нього в таємниці.
Тому мені було що розповісти отцю Сугерію, котрий викликав мене відразу ж, щойно ми повернулися з Нотр-Дам-де-Шан, відправивши попередньо Його Високопреосвященство з візитом до молодого графа Корбея. Спадкоємець гідний свого татуся першим із візитом не зявиться навіть до кардинала.
Прикро, прикро, брате Гільйоме отець Сугерій підбіг до вікна й похитав головою. Як невчасно!
Так, отче, кивнув я.
Ми саме збиралися їхати на заготівлю лісу для ремонту, долинуло вже від дверей.
І дивитися ескізи нового вівтаря, підкинув я дровець до вогню.
Вівтаря! абат на мить зупинився й схопився за голову. Ох, брате Гільйоме, я, звісно, поважаю бажання Його Високопреосвященства, але чому саме вас? Ох, казав я вам, що вашу книгу! Ваша книга!
Отець Сугерій відразу ж збагнув, у чому суть. Він справді не радив оприлюднювати «Житіє Святого Іринея». Хтозна, може, він і мав рацію.
В окрузі Памє відбувається щось, на думку Його Високопреосвященства, не зовсім звичайне, обережно почав я. На його високовчену думку, тут справа рук не лише людських
Але чому туди слід посилати саме вас? вигукнув отець Сугерій, знов опинившись біля дверей, і зовсім нелогічно закінчив:
Ох, брате Гільйоме, це все ваша книга!
У моїй скромній праці я звернув увагу на думку, висловлену Святим Іринеєм у його знаменитому трактаті «Пять книг проти єресей», про те, що Церква недооцінює міць і вплив Ворога роду людського. Що волею Творця тому, кого йменувати тут не будемо, дано на землі більше влади, ніж нам здається. Святий Іриней писав про знахарство, перевертнів, ламій
Ламії! отець Сугерій навіть підстрибнув. Брате Гільйоме! Брате Гільйоме! Що ви таке кажете? Вся ця мерзенна погань, вами згадувана, є лише наслідок темних марновірств, як і сказано в каноні «Єпископи»!
Я мимоволі всміхнувся. У догматиці отець Сугерій не надто сильний. Точніше, сильний саме настільки, наскільки потрібно абатові, який керує не лише монастирем, але досить часто й усім Королівством Французьким.
Саме це я й наважився написати в своїй книзі. На жаль, Його Високопреосвященство розсудив трохи інакше, не лише сприйнявши, але й, так би мовити, поглибивши думки Святого Іринея. Він вважає, що ми просто сліпі й Ворог роду людського вже відкрито вийшов на бій. Положенням канону «Єпископи» він протиставляє не тільки слова Іринея, але й думки Оригена, Григорія Назианіна, Іоанна Дамаскіна й нині живого й здорового отця Петра Ломбардського.
Абат пирхнув в оцінці отця Петра і його творінь ми з ним не розходилися.
Але тоді отець Сугерій на мить зупинився й здивовано закліпав. Навіщо ж посилати в цей, як його, прости Господи! Памє вас, брате Гільйоме, якщо ви не поділяєте його поглядів?
Імовірно, щоб мене переконати, я мимоволі посміхнувся. До того ж, якщо я не впораюся
Не кажіть так! абат змахнув руками. Його Високопреосвященство дворянин, він на таке не здатен!
Отець Сугерій, за чутками син шевця, ще й досі зберігав якісь ілюзії щодо стану, до якого я колись належав.
Є ще одна обставина, нерішуче заговорив я, розмірковуючи, чи варто повідомляти про це абатові. У справі двох Жанн де Гарр є таке, що нагадує деякі епізоди житія Іринея
Отець Сугерій знову кліпнув і на мить сповільнив хід, порівнявшись зі мною:
Даруйте, добрий брате Гільйоме, невже через подібність із історією сина купця з Масилії?
От уже й