Якщо бути точним, мадемуазель, я пропоную послуги одного з моїх кораблів, з моїм капітаном і моїм екіпажем, щоб витягнути з полону вашого татка.
Ввечері похолоднішало, з моря повіяв холодний вітер, і високі вікна розкішного кабінету були зачинені, а в каміні ярів вогонь, та арматор мерзлякувато щулився, а Летиція, навпаки, пашіла. Відразу було помітно, хто тут нападає, а хто задкує.
Я й не кажу, що купую ваш корсарський корабель. Я його винаймаю. Чи не так?
Здається, я почав здогадуватися про причину її наполегливості і від задоволення злегка пчихнув. Пчихати дуже приємно. Живучи зі штурманом Ожє, я приохотився нюхати тютюн. Клянуся, це одне з наймиліших занять у світі. Але з пані де Дорн від цієї невинної насолоди доведеться відвикати, нічого не зробиш
Француз скосував на мене.
Ви так екстравагантно виглядаєте з папугою на плечі. Але, може, пересадимо пташку в клітку, щоб вона не заважала діловій розмові? Він показав на велике золотаве спорудження з дроту, що стояло на окремому столику. Туди, очевидно, цей пройдисвіт і мав намір мене засадити, коли допіру пропонував сорок ліврів. Чи не бажаєте?
Не бажаю, відрубала моя нова вихованка, і я вдячно стиснув її плече кігтями.
Коли вона під покровом темноти збиралася на зустріч з арматором, залишила мене в номері. Та я, звісно, не міг пропустити такої події. Я відкрив дзьобом віконну раму, злетів на вулицю і спланерував Летиції на плече.
Вона не розсердилася, навіть зраділа.
Кларочко, ти хочеш зі мною? Добре, а то я трохи побоююсь.
Та якщо вона й побоювалася хитромудрого судновласника, в розмові це ніяк не виявлялося.
Чому ж ви не хочете визнати очевидного факту? з притиском повторила вона.
Лефевр промимрив:
Не розумію, про що тут говорити. Ну так, звісно. Ви винаймаєте судно.
Чудово. Я винаймаю корсарський корабель. Це по-перше. Тепер друге: я винаймаю корсарський корабель.
Браво, дівчинко! Так тримати!
Так, у корабля є королівський патент на корсарський промисел, а на борту, за правилами, буде писар морського міністерства. І що з того?
Значить, найнятий мною корабель має право нападати на ворожі судна і захоплювати здобич?
За бажаним власника і на розсуд капітана, швидко відказав Лефевр, піднявши палець.
Чудово. А що потім відбувається зі здобиччю?
Арматор кисло сказав:
Ну, її реєструє писар.
Після повернення третина йде а королівську казну, третина йде власнику, а третина розподіляється між членами екіпажу.
Власник у цьому плаванні я, завдала рішучого удару моя розумниця. Отже, третина здобичі буде моєю.
Вкрай збуджений Лефевр підхопився з крісла.
Та ж ваша ціль викупити з полону батька! Ви самі це казали! Якби ви хотіли вкласти гроші в корсарську експедицію, я призначив би за «Ластівку» зовсім іншу ціну!
Не піддавайся, любонько, сперечайся! Я стиснув кігті.
Летиція теж підвелася, щоб Лефевр над нею не нависав. Виявилося, що вона вища на зріст.
Тоді я порозмовляю з іншими арматорами, порівняю розцінки і виберу найбільш вигідну пропозицію. Гадаю, на моєму місці ви вчинили б так само.
Я думав, вам кортить позбавити батька від тяжких страждань, а ви думаєте про зиск! гірко вигукнув судновласник. Ну, добре, хай буде так. Половина трофеїв буде ваша, половина моя.
Мої кігті знову пішли в хід Не давай себе надурити!
Не заперечую Але в цьому разі ви візьмете на себе й половину витрат. Замість двадцяти однієї тисячі трьохсот п'ятдесяти ліврів я заплачу вам десять тисяч шістсот сімдесят п'ять.
Яка сила характеру! А швидкість усного підрахунку!
Я відчув, що можу трохи розслабитися. Моїй вихованці пальця в рота не клади.
Чверть години йшла запекла торгівля, в підсумку якої арматор погодився скоротити на третину вартість оренди корабля. Отримавши натомість половину інтересу Це далося Лефеврові нелегко, йому довелося попотіти в тому числі й у прямому сенсі. Він уже не мерз, на жовтому лобі виступив піт.
Уф, сказав він, утираючи обличчя мережаним манжетом. Не заздрю вашому майбутньому чоловікові, мадемуазель. Якщо ви з вашим норовом взагалі колись знайдете собі партію.
Якщо він думав, що цим жалюгідним і мало гідним випадом закінчує баталію, то добряче помилився. Головний сюрприз був попереду.
Дякую за турботу про мої матримоніальні перспективи, незворушно промовила Летиція, однак у мене є ще одне запитання. Звідки мені знати, чи попливе взагалі ваш корабель в Барбарію? Може, він побовтається кілька місяців у морі, нахапає здобичі і повернеться? А ви мені скажете, що викупити батька не вдалося?
Та та як ви можете таке Честь купецького дому «Лефевр»! Моя репутація! Жахлива підозра! Нечувана образа!
Поки Лефевр шаленів і обурювався, вона спокійно вичікувала. Нарешті, зрозумівши, що криком її не пройняти, він примружився і спитав:
Що ви пропонуєте? Хочете відправити з кораблем свого представника? Та ви нікого в Сен-Мало не знаєте.
Я попливу на «Ластівці» сама.
У француза відібрало мову. З хвилину він витріщався на співрозмовницю, роззявивши рота. Потім стягнув свою величну перуку, витер рукавом голомозий череп і стомлено опустився в крісло.
Ні, з вами геть неможливо мати справу Ви не розумієте, чого вимагаєте. Чи знаєте ви, що таке корсарське плавання?