Що ж до самого етноніма таври , то значення його намагалися з'ясувати ще античні автори, наприклад, Стефан Візантійський у VI ст. Він каже, що в Тавриці бог Озіріс запріг биків, зорав землю, i від цієї саме пари биків дістав ім'я народ таври . І що саме з цим божеством пов'язана давня назва Таврида, Таврика , оскільки священною твариною Озіріса був бик, грецькою таврос . Діодор Сицілійський і собі мовить, що золоте руно стерегли таври та їхні вогнедишні бики. Принагідно
нагадаємо, що античні автори індійського Шіву ототожнюють з Діонісом, тобто Озірісом.
Якраз у Тавриді, за легендами, Озіріс, тотожний Діонісовi, навчив людей виноградарства й землеробства. З таврами й Таврикою пов'язується богиня Артеміда, що мала епітет Тавропола . Саме вона перенесла до таврів юну Іфігенію, доньку мікенського царя Агамемнона, де та стала жрицею в таврійському храмі Діви- Артеміди. Від руки Іфігенії мало не гине її рідний брат Орест, що прибув потай викрасти статую Артеміди і був схоплений сторожею. Сестра рятує брата, і обоє, разом із статуєю богині, повертаються до Греції. Там Іфігенія і далі служить Артеміді, але вже в грецькому храмі.
Кримські таври поклонялися Діві-Артеміді, що має всі архаїчні риси матері-корови. На теракотовій пластинці, знайденій 1946 р. у Херсонесi (біля Севастополя), зображено жінку з головою корови. Там же знайдено монети із зображенням на одному боці богині Діви, захисниці й покровительки Херсонесу, а на другому бика.
Грецькі міфи самі відзначають, що Діву-Артеміду до Греції було викрадено саме з Криму, що зробив це Орест, брат Іфігенії. З чого випливає, що Діва-Артеміда в Криму автохтонна, що її храм і жертовник споконвіку були тут. Бо й справдi, навіщо було б переносити призначену для пожертви Іфігенію аж у Крим, якби батьківщина Артеміди була десь ближче до Греціі. Інші міфи мовлять, що Артеміда народилася в Греції випадково, бо матері її Лато (наша Лада) випало народити її в Делосі саме тоді, коли вона йшла зі своїх північних країв, Гіпербореї. А саме в Гіпербореї був особливо поширений культ Артеміди, як і Аполлона, її брата. Гіперборейці ж жили на північ від Чорного моря, тобто і на території сучасної України.
Усіма своїми характеристиками таврська Діва-Артеміда узгоджується з індійською Деві «Богинею», жіночою іпостассю Шіви-Рудри, верховного божества, тотожного слов'янському Родові. Античні автори знають Шіву пiд іменем Діоніс , а Шіва нерозривно пов'язаний з білим або сивим биком. Емблема його бик, він сидить на бикові, він сам бик, тоді як його дружина ототожнюється з коровою. А що наші предки поклонялися цим божествам, засвідчують численні факти. Зокрема, написи з іменами Шіви знайдено в Одесі та Білгород-Дністровському вони датуються ІІ-ІІІ ст. Поклоніння Діві-Артеміді відбилося в таких назвах по всій Україні, як Дівка, Дівуха, Дівиця, Дівошин, Дівчий, Дівоча , а особливо в Криму: Парфеніт, Парфеній, Німфей, Діа, Киз-Куле, Киз-Таш, Киз-Кермен, Киз-Аул тощо. Святилища таврської Діви, як і індйської Деві, розташовувалися на узвишшях і стрімчаках, що й собі відбилося в топонімії України, де маємо численні Дівочі та Дівич-гори , наприклад, у Трипіллі, Каневі, Сахнівці. Загадкова Мокоша, єдине жіноче божество в язичницькому пантеоні Володимира це та ж індійська Махеші «Велика богиня», дружина Шіви, який під іменем Влес стояв на березі Почайни.
Одним із численних імен Шіви, два з яких знайдено в Україні на вапнякових стелах, є Вріш , що на санскриті означає «Бик». Саме це ім'я відповідає імені слов'янського божества Влес-Велес Обидва імені етимологічно тотожні, мають спільне походження й однакове значення. Тобто й на цьому рівні виявляється тотожність індійського Шіви-Вріша й слов'янського Влеса-Велеса. Обидва божества «скотії» боги в своїх міфологіях і значення їхніх імен як «Бик» найкраще відповідає їхньому статусу. І,отже, маємо третє ім'я Шіви, засвідчене на терені України. З іменем Велес «Бик» споріднене й ім'я християнського покровителя худоби святого Власа, Власія власне, християнство тут і запозичило це ім'я у язичницького Влеса. Компонент Вріш наявний у деяких епітетах Шіви, таких як Врішапаті «Бик-Владика», «Бик-Володар», Врішадгвараджа «Бикостяжний» (на стягу Шіви зображено бика), Врішанка «Бикосимвольний» (символ його бик), Врішавахана «Биковозний» (його возить бик), Врішабгагаті «Бикоїздний» (він їздить на бикові), а також Врішанчан, Врішапарван, Врішакапі, Врішаяна тощо.
Окрім Шіви-Рудри, який тотожний слов'янському Родові і Влесові, в Україні маємо численні сліди поклоніння давніх українців і таким божествам, як Вішну й Крішна. Їх називає серед інших божеств та ж «Велесова книга» (іншими словами «Шівина книга»), щоправда, під іменами Вишень і Кришень. І ці божества мають імена й епiтети, що містять компонент Вріш
«Бик». Наприклад; Вріша, Врішатанка, Врішнiгарбга, Врішабгакешава, Варшнея тощо. Ім'я Врішан має Індра, теж згадуваний у «Велесовій книзі».
Санскритське вріш , крім цього, надзвичайно популярне в іменах мудреців, царів та епічних героїв: Врішака, Врішасена, Врішамітра, Врішабгадева, Врішакапі, Врішоттам та ін. Наявне воно і в топонімах: Врішабга, Врішапрастха . Що дозволяє зробити висновок про виняткову важливість слова вріш на індійському грунті. А оскільки індоіранські племена жили й на Україні, то ця особливість мала відбитися й тут, навіть якби подібне поклоніння бикові не було властиве давнім українцям. А воно було їм властиве.