Особливо важливо те, що компонент вріш - входить і в деякі етноніми, про які згадують індійські джерела. І то саме етноніми, безпосередньо пов'язані з Шівою та Вішну-Крішною. Це, зокрема, етноніми врішні та махавріша . З етнонімом врішні пов'язуються особливо Крішна і його старший брат Бальвір (інші імена Бальдев, Бальрам, Бальбгадра чи просто Баль). Саме слово врішні дослівно означає «мужній», «хоробрий», «відважний» (пор. укр. буйний, ярий , які теж сходять до поняття «бик» і утворені від слів із цим значенням, а бик завжди уособлення відваги, мужності, снаги воїна). Ім'я Врішні мав предок Крішни й Бальвіра родоначальник племені врішніїв, через що й сам Крішна має ім'я Варшнея , досл. «Приналежний Врішні», «З роду Врішні».
Другий індійський етнонім махавріша дослівно означає «великий бик» і пов'язується дослідниками з Шівою-Рудрою. Рудра, тотожний нашому Родові, у «Рігведі» означається як «Бик, супроводжуваний марутами», де марути божества вітру й бурі (вони у «Велесовій книзі» називаються марицями , а в «Слові о полку Ігоревім» «вітри Стрибожі внуки»). З чого випливає, що Стрибог ще одне з імен Шіви-Рудри на слов'янському Грунті. Якщо відкинути компонент бог у цьому імені, то перший компонент Стрі /або Стр теж сходить до індоєвропейського слова із значенням «бик» (пор. авест. стаора , гот. stiur , англ. steer , давньослов'янське ставр (Ставр Годинович), грец. таврос тощо).
Виняткова важливість основи вріш - на індійському грунті, наявність божеств, в імена яких ця основа входить, на українському грунті дозволяє співвіднести її з основою рус -/рос -, рясно засвідченою в топонімії та гідронімії України. Навіть більше: можна з певністю казати, що рясна топонімія на Рус -/Рос -, особливо в Криму, є залишком назв, імен та етнонімів, споріднених із санскритським вріш . І тоді цілком певно виходить, що назва таври справді не первісне означення давніх насельників Криму й України, а переклад грецькою назви, яка, ймовірніше за все, звучала як рос/рус . Що є слов'янською видозміною санскритського вріш «бик».
Це тим правдоподібніше, що початкове в - у слов'янських та індійських мовах може зникати. Наприклад, санскр. врішабга «бик» може мати й форму рішабга , а укр. врожай подекуди має форму рожай . Як і ім'я Владислав може мати форму Ладислав , а Володимир форму Ладимир . Індійське брахман на означення жерця на слов'янському грунті спершу прибрало вигляду врахман , а тоді рахман і так увійшло в фразеологізми, назви та прізвища українців.
Тож санскритське вріш цілком закономірно відповідає слов'янському рус/рос . Це добре ілюструє річкова назва Рось слов'янський відповідник санскритському вріш: Рша, Ръсь, Рсъ, Урс . Тобто й назва Рось має значення «Бик». Це підтверджує і те, що Роська, притока Росі, має також назву Самець , теж, по суті, Бик .
Основа вріш, що має і різновид варш , окрім поняття «бик», означає ще й «дощ». Водночас ця основа, окрім значення «іти дощеві» має ще значення «осипати дарами». Тобто сама ця основа пов'язується з поняттям про достаток, родючість, урожай і водночас із вологою, дощем. Недарма ідол Влеса/Велеса стояв не на Горi біля двору теремного, а на Подолі, на березі
Почайни. Тоді як його дружина Мокоша, тотожна індійській Махеші («Велика Богиня»), стояла на Горі й була єдиним жіночим божеством у язичницькому пантеоні великого київського князя Володимира. Що засвідчує її виняткову важливість у ньому.
Отже, при такому тлумаченні етнонім руси // роси цілком узгоджується зі словами Іоана Цеца, що етнонім руси значеннєво тотожний етнонімові таври . І водночас відповідає твердженню «Велесової книги», що руси це коровичі , інакше бичичі . Тобто етнонім руси , як і його збірна форма русь , як і його семантичний двійник етнонім таври має значення «бики», або «ті, що поклоняються бикові». З чого напрошується висновок, що й назва Таврида, Таврика семантично тотожна назві Русь і означає «Країна Бика», «Країна Священного Бика». Так само і назва Україна пізніша трансформація подібного значення, але вже від основи карв -, корв -. З чого випливає, що термін кравенци , ужитий у «Велесовій книзі», не що інше, як предок сучасного терміну українці . А оскільки «Велесова книга» створена слов'янськими волхвами ще в ІХ ст., за понад сто років до прийняття Володимиром християнства, то саме до часу створення цієї пам'ятки відноситься і перша писемна фіксація етноніму українці . Хоча, безперечно, він існував набагато раніше від цієї першої писемної згадки, принаймні в усному вигляді. Тобто функціонування термінів українці // кравенци й терміну Україна , що виявляється семантичним двійником назв Таврика, Русь, Волинь тощо, відсувається принаймні на кілька століть углиб історії. Тобто всі ці назви Таврика, Волинь, Русь, Україна семантичні двійники, різні передачі одного й того самого ареалу, населеного людністю, яка поклонялася Священному Бикові.
Таке тлумачення підтримують і деякі інші факти. Украй цікаво, що астрологи всіх часів розміщують Україну під знаком Тельця, тобто Бика. Цей знак по-санскритському і називається Вріш . На найдавнішій астрогеографічній картi І ст. до н. е. саме цим знаком позначена Скіфія Північне Причорномор'я, Наддніпрянщина, а скіфів автор «Велесової книги» також відносить до «коровичів». Є підстави вважати, що назва Таврика в давніх джерелах стосувалася не лише Кримського півострова, але й усієї материкової території сучасної України.