Раптом з-за повороту вигулькнули фари машини. Великий чорний «бюік» нечутно підїхав впритул до «Лінкольна» і це неабияк налякало трійцю. Бейлі інстинктивно схопився за пістолет.
У «бюіку» було двоє людей. Пасажир вийшов.
Це був високий чоловік міцної статури у чорному крислатому капелюсі, низько насунутому на очі. Він зацікавлено глянув на «Лінкольн» і, підмітивши раптовий різкий рух Бейлі, підійшов до машини.
І чого б то я так нервував? запитав він різким, агресивним тоном і втупився у Бейлі.
Було темно, і вони не могли розгледіти один одного.
Райлі сказав:
Облиш, друзяко, тут ніхто і не думав нервувати.
Кремезний чоловяга тепер пильно поглянув на нього.
Та це ж Френкі! сказав він і розсміявся. А я вже було подумав, що то за великий бос вирішив тут покомандувати.
Троє в «Лінкольні» заціпеніли. Тепер усі вони дивилися на «бюік». У салоні ввімкнулося світло, і вони змогли розгледіти водія той тримав їх на прицілі.
То це ти, Едді? спитав Райлі хрипкувато у нього пересохло горло.
Так, підтвердив високий чоловік. У Флінна «пушка» в руках, тож не робіть нічого такого, про що потім шкодуватимете.
Та ми нічого такого й не плануємо, поквапно сказав Райлі. Подумки він проклинав той час, коли вони потрапили на очі банді Ґріссонів. Я просто вас не впізнав.
Едді дістав сигарету з пачки і черкнув сірником. Райлі квапливо засовався, затуляючи собою міс Блендіш, але Едді таки помітив її.
Ото діваха! сказав він, запалюючи сигарету.
Ну, нам вже час їхати, знову поспішно озвався Райлі. Бувайте! Рушай, Семе!
Едді поклав руку на дверцята «Лінкольна».
Хто це така, Райлі?
Ти її не знаєш. Моя подруга.
Справді? Щось вона не дуже рухається.
Е, набралася добряче, буркнув Райлі, відчуваючи, як його лице заливається потом.
Та що ти кажеш! Едді вдав із себе дуже шокованого. Гадаю, що знаю, хто змусив її так напитися. Ану, погляньмо на неї пильніше!
Райлі завагався. Кутиком ока він бачив, як Флінн виходить із «бюіка» з направленим на них автоматом, тож Райлі неохоче подався назад. Едді дістав потужний ліхтарик і освітив непритомну дівчину.
Гарненька, задумливо озвався він. Тобі має бути соромно, Райлі, зробити таке з цією
милою дівчиною. А її матуся знає, де вона? він відступив трохи, випустивши дим в обличчя Райлі. Куди ви її везете?
Додому, відповів Райлі. Облишмо цю комедію, Едді. Нам уже час рушати.
Звісно, погодився Едді, відступаючи ще на кілька кроків. Не хотів би я бути на її місці і врешті опритомніти в товаристві трьох таких мавп, як ви. А тепер валіть звідси!
Старий Сем завів двигун, «Лінкольн» вилетів на дорогу й помчав, набираючи швидкість.
Едді провів їх поглядом. Тоді зняв капелюх і почухав потилицю. Сховавши автомат у машину, до нього підійшов Флінн. Це був коротун із гострими рисами обличчя, що нагадувало злого щура.
І що ти про все це думаєш? спитав спантеличено Едді. Тут щось явно не так.
Флінн знизав плечима.
Треба помізкувати.
Хочеш сказати, що це ти помізкуєш? зауважив Едді. У тебе ж із мізками не дуже. То що можуть робити ці дешевенькі морди з такою кралечкою? Хто вона?
Флінн запалив сигарету. Його це не зацікавило. Вони їхали від самого Піттсбурґа, тож він втомився і мріяв лише про сон.
Едді натомість продовжував:
Їй поцілили у щелепу. І не кажи мені, що така дрібнота, як Райлі, міг її викрасти. Не думаю, щоб у нього стало на це духу... Так, треба перекинутися кількома словами з Ма.
Та щоб тобі! пробурчав Флінн. Я хочу врешті поспати, навіть якщо тобі до цього байдуже.
Едді пропустив його слова повз вуха. Він підійшов до хлопця, що спостерігав за всім цим з округлими від жаху очима.
Де тут у вас телефон?
Хлопець повів його до службового приміщення.
Гаразд, друже, йди собі прогуляйся, порадив йому Едді, всідаючись за стіл. Коли хлопчина вийшов, він набрав номер і став чекати. Після тривалої паузи на лінії почувся голос Дока.
Я телефоную із заправки недалеко від Ла-Сінь, швидко й неголосно сказав Едді. Щойно звідси поїхав Райлі зі своєю бандою. З ними дівчина першокласна штучка. Вона далеко не їхнього кола. Райлі сказав, що вона пяна, але вигляд у неї був такий, наче її «вирубили» ударом у щелепу. Таке враження, що Райлі її викрав. Передай це Ма, добре?
Док промовив:
Будь на лінії.
Незабаром він повернувся.
Ма хоче знати, як вона виглядала і в чому була одягнена.
Рудоволоса, почав Едді. Не просто гарна виглядає, мов кінозірка. Ще в житті не бачив гарнішої дівчини. У неї довгий аристократичний ніс і високе чоло. Одягнена у білу вечірню сукню та чорну накидку, таке вбрання коштує чималенько.
Він чув, як Док переповідає це все Ма, і нетерпляче став чекати на відповідь.
Ма гадає, що це могла бути донька Блендіша, сказав Док, знову беручи слухавку. Сьогодні ввечері вона мала їхати в «Золотий черевичок», що в Пайн Веллі, і на ній було фамільне кольє. Якось не віриться, аби Райлі зважився на таке грандіозне дільце, а тобі?
Едді швидко міркував.
А Ма може мати рацію. Я якраз подумав, що в тій дівчині є щось знайоме. Я бачив якось фото доньки Блендіша... так, то справді могла бути вона. Якщо в руках Райлі і вона, і діаманти, то він зірве чималий куш.