Він кивнув Полі та вийшов з бару. Ліндсей безсило опустив руки і знову беззвучно заплакав. Пола поплескала його по руці. Потому піднялась і полишила бар.
Феннер стояв, чекаючи на неї. Коли дівчина підійшла, роздратовано сказав:
Ти забагато собі дозволяєш! Де ми, в дідька, працюємо у детективному бюро чи в притулку для собак?
Пола винувато поглянула на шефа.
У старого зникла донька. Невже тобі байдуже?
Для мене це зайвий головний біль, різко обірвав Феннер. Повертаймося до контори, у нас купа справ.
Інколи вважаю, що ти дуже розумний, гостро сказала Пола, підходячи до рецепції. Але зараз я би і копійки за твій розум не дала!
Високий молодик підвівся зі зручного крісла в холі й підійшов до Феннера.
Мене звати Ґроссет. Я з окружної прокуратури. Мені треба з вами поговорити.
Феннер буркнув:
Я дуже зайнятий, хлопче. Зайдіть-но до мене завтра, коли я трохи звільнюся.
Ґроссет, немовби просячи вибачення, вказав на двох копів у цивільному, котрі відразу ж перегородили Феннерові дорогу.
Ми можемо поговорити тут або у моєму кабінеті, сказав церемонно.
Феннер вишкірився.
Затримання? Гаразд, поговорімо тут, але швидко!
Пола сказала:
Я дещо забула. За хвилину повернуся.
Вона полишила їх та повернулась у бар готелю. Ліндсей досі був там, і Пола присіла поруч.
Не думайте про містера Феннера погано, сказала вона м'яко. Але саме зараз він займається дуже нелегкою справою. Ось чому грубуватий. Але він не хотів вас образити.
Ліндсей, підвівши голову, поглянув на Полу.
Мабуть, мені не слід було просити його про це, сказав він безпорадно. Та моя дівчинка для мене все.
Пола дістала зі сумочки записник.
Розкажіть мені все, що знаєте про зникнення вашої доньки, сказала. Не можу нічого обіцяти, однак, можливо, мені вдасться його вмовити.
У заплаканих очах старого зблиснув вогник надії.
Звісно, звісно, хрипко сказав він. То що би ви хотіли знати?
Натомість Ґроссет залишався спокійним і навіть занадто. Він клацнув пласким золотим портсигаром і запропонував Феннерові сигарету. Підніс запальничку до обидвох сигарет.
Феннер коротко зауважив:
Кучеряво живете, хлопці.
Наче не розчувши, Ґроссет зауважив:
Здається, ми з вами раніше не зустрічалися...
Він заклав ногу на ногу, виставивши напоказ картаті чорно-білі шкарпетки.
Я перевірив вашу ліцензію. Ви заробили купу грошей, розплутавши справу про викрадення міс Блендіш. Тоді були ще детективом-початківцем. То був ваш зірковий час, і ви зуміли вирватись із Канзас-сіті й перебратися сюди. Все правильно, чи не так?
Феннер випустив велике кільце диму.
Ви почали цю розповідь, протягнув, вам і закінчувати.
Ґроссет споважнів.
У Нью-Йорку ви вже півроку. Здається, за цей час не надто багато тут досягли...
Феннер позіхнув.
Я в процесі вибору, відповів з удаваною байдужістю.
Сьогодні зранку ми отримали щодо вас серйозну інформацію.
Феннер глумливо посміхнувся.
Справді? Таку важливу, що прислали трьох копів, аби ті витягли її з мене? Втім, вони пішли ні з чим!
Тепер посміхнувся Ґроссет.
Після того ми обшукали усі приміщення в будинку, продовжив він, і знайшли убитого китайця у порожньому офісі поблизу вашої контори.
Феннер звів брови.
Про що це ви? Хочете, аби я замість вас з'ясував, хто таке вчинив?
Інформація, отримана сьогодні вранці, стосувалася мертвого китайця, котрого ми мали були знайти у вашій конторі.
Ой, яка прикрість! То що сталося? Невже вони підсадили його не в ту кімнату?
Ґроссет загасив недопалок у попільничці.
Послухайте-но, Феннере, нам з вами нічого ворогувати. Я викладу свої карти. Китаєць уже тридцять шість годин мертвий. Наводка була незграбною: ми й так зрозуміли, що вас підставили, але мусили відреагувати. Одначе той китаєць нас зацікавив. Можливо, у вас є якісь міркування щодо цього?
Феннер почухав носа.
Колего, мовив, після вашої промови я готовий хоч зараз записатися в Армію спасіння . Якби мені хоч щось було відомо про того китайця, то я негайно б вам розповів. Та жоден китаєць ніколи не був у мене в конторі ні живий, ані мертвий, і сподіваюся, ніколи й не буде.
Ґроссет замислено поглянув на нього:
Мене попереджували, що з вами нелегко працювати. Волієте робити все самотужки, і лише коли справа на фініші, перекидаєте все на нас. Ну що ж, якщо хочете вчинити так і цього разу, нехай буде по-вашому. Ми посприяємо вам, якщо зможемо, та коли вляпаєтесь у щось серйозне, то самі мастіть собі голову. Отоді навалимося на вас усією своєю вагою так, що «Емпайєр Стейт Білдінґ» видасться вам пушинкою.
Феннер широко посміхнувся, підводячись.
Ви скінчили? Якщо так, то, з вашого дозволу, я займуся своїми справами.
Ґроссет кивнув.
Не пропадайте, Феннере. Днями знову загляну до вас.
Він кивнув охоронцям, і вони втрьох полишили готель.
Пола вийшла з бару й наздогнала Феннера, коли той уже прямував до виходу.
А де була ти? запитав він.
Послухай-но, Дейве! Я розмовляла з Ліндсеєм і записала все, що трапилося з його донькою. Чому б тобі на це не поглянути?
Феннер холодно зиркнув на неї.
Більше жодного слова про Ліндсея та його доньку! Це мене не цікавило, не цікавить і ніколи не зацікавить. Мені й без того вистачить роботи до кінця своїх днів.