Беручи до уваги величину твого мозку, це мене не здивує, холодно відчеканила Пола, виходячи на вулицю слідом.
Повернувшись у контору, Феннер попрямував до свого крісла, вмостився у ньому, запалив сигарету й гукнув помічниці:
А ходи-но сюди, крихітко!
Пола прослизнула крізь двері й усілася поруч з ним, тримаючи олівець із блокнотом напоготові. Феннер заперечно хитнув головою.
Нічого не диктуватиму. Хочу лише, щоб ти поміркувала разом зі мною.
Пола поклала руки на коліна:
Добре, спробую підіграти тобі.
Феннер роздумував.
Можливо, я б узяв слід, якби віддав гроші копам? Але тоді мені довелося б усе їм розказати. Китаєць непокоїть Ґроссета, тож він не спускатиме з мене очей. І що б я не зробив, дізнається про це.
То й що? Він допоможе тобі розшукати дівчину! Дай йому шанс.
Феннер укотре крутнув головою.
Ет, щось мені підказує: від копів краще триматися подалі.
Пола глянула на годинник. Була вже майже п'ята.
Маю ще деякі справи. А ти зараз і так ні до чого не додумаєшся.
Феннер нетерпляче вигукнув:
Будь тут! Хіба то не я тобі плачу?
Пола влаштувалася зручніше. Коли він починав говорити таким тоном, вона з досвіду знала, що йому ліпше не перечити.
Якщо ця дама більше не зв'яжеться зі мною, справу можна вважати закритою. Я не маю жодної зачіпки. Не знаю, хто вона і звідки. Усе, що мені відомо, у неї є сестра, котра цікавиться дванадцятьма китайцями. Якщо вбитий чинк один з них, то їх залишається тепер тільки одинадцять. Навіщо вона вивалила мені всі ці гроші, а потім змилася?
Ну, може, побачила когось знайомого і злякалася? м'яко вставила Пола.
Феннер обміркував її припущення.
Чи помітила ти когось, хто міг би її налякати?
Пола заперечно покрутила головою.
Ти ж знаєш, скільки людей буває о цій порі в холі «Балтимора».
А що, це ідея.
Феннер підвівся та почав міряти кроками килим з барвистими візерунками.
Якщо все справді так і було, то маємо сидіти коло телефона і чекати, коли вона подзвонить. Не знаю, чи зробить це,
але якщо вчинить так то я маю бути в курсі першим!
Пола застогнала.
Так-так, тобі краще злітати додому, спакувати сумку з речами і переночувати тут. Ти могла би переспати у кріслі.
Пола скочила на ноги.
А ти підеш додому і спатимеш у зручному теплому ліжечку, так?
Не переймайся так моїм комфортом! Я повідомлю тобі, як зі мною зв'язатися.
Пола надягнула капелюшок і жакет.
Якщо в конторі під нами дізнаються, що я ночую тут не знаю, що вони подумають...
Нічого такого. Вони й так знають, що я дивак. Не вважаю, що виникне скандал.
Пола вийшла, наостанок грюкнувши дверима. Феннер розлючено хмикнув, узяв слухавку телефона й набрав номер.
Окружна прокуратура? З'єднайте мене з Ґроссетом. Скажіть, що це Феннер.
Через тріщання на лінії він розчув голос Ґроссета.
Привіт, Феннере. Що змусило вас змінити думку і все мені викласти?
Феннер посміхнувся у слухавку.
Я її не змінив, друже. Хочу, що б це ви мені все виклали. Той китаєць, котрого ви знайшли... Чи було в нього щось таке, що може допомогти?
Ґроссет розсміявся.
Ну й нахаба ж ви, Феннере! Невже вважаєте, що я ділитимуся з вами інформацією?
Феннер сказав уже серйозно:
Послухайте, Ґроссете. Ця справа лише починається. У мене таке відчуття, що коли вона набере обертів, то скоро буде ще одне вбивство. І я хочу запобігти цьому.
Застерігаю вас, Феннере: якщо щось приховуєте, то це погано закінчиться для вас. Якщо трапиться щось, чого можна було уникнути, і я це виявлю, то вам не позаздриш.
Феннер неспокійно посовався у кріслі.
Проїхали, хлопче, сказав він нетерпляче. Ти ж знаєш, що я маю право прикривати свого клієнта. Якщо підкинеш мені інформацію, я поверну тобі її з відсотками, тілько-но побачу, що затівається щось таке. То як, домовилися?
Ну ти й спритник! зауважив Ґроссет. Але наша інформація тобі навряд чи допоможе. Нам нічого не вдалося з'ясувати.
А як вони доперли туди китайця?
Це не важко. Вони занесли його у вантажний ліфт у кошикові для брудної білизни і розпакували в порожньому приміщенні перед тим, як підкинути тобі.
Е-е, не вплутуйте сюди мене, заперечив Феннер. Мені вони нічого не приносили! Вони його там і залишили.
Ґроссет видав якийсь смішок.
Чи хтось бачив хлопців, які його принесли?
Ні, відповів Ґроссет.
Що ж, дякую, колего. Одного дня відплачу тобі тим самим. Більше нічого? Нічого, що видалося б підозрілим?
Мені багато що видалося підозрілим, але це не допоможе розслідуванню. Цьому чоловічкові перерізали горлянку, і хтось турботливо її зашив. Це дивно. А на спині є пасмуги, неначе перед тим його били батогом. Це також дуже дивує.
Феннер похолов.
Що?! Того китайця хтось бив?
Так. Він увесь посмугований. Це тобі про щось говорить?
Поки що ні, але, думаю, це допоможе, сказав Феннер і повісив слухавку.
Три-чотири хвилини він сидів із закам'янілим обличчям, затуманеними очима дивлячись на телефон.
Коли через кілька годин Пола повернулася, то застала його у тій самій позі ноги на столі, піджак усипаний сигаретним попелом, а на обличчі купа запитань.
Вона поклала на крісло валізку, зняла капелюх і жакет.