Сангушко уважно подивився на звільненого вязня, і в його погляді Голота побачив, що той не надто розділяє благородного пориву свого товариша. Повертатися до катівні Голота не хотів, і вирішив негайно розвіяти Сангушкові сумніви.
Пане Юзефе, я жертва жахливої помилки, кашлянув він. Мене засудили до кількох батогів через конфлікт із суддівським...
Я чув про бійку у «Дукаті» від судді Гонсевича, різко кинув староста. На мою думку, ніякої помилки не було...
Навіть якщо так, то десять ударів, які присудив мені суд, я давно вже отримав... А те, що кат робив далі, то була його власна ініціатива... Та й узагалі, ваш суд... Присудити десять канчуків шляхтичу...
То ви шляхтич? здивовано підняв брови Сангушко.
Смію вас завірити, я чесна людина з репутацією. Я не мав часу цього пояснити, а на дибі мене особливо не питали... Ліценціат Болонського університету Голота... відрекомендувався колишній вязень.
О, вибачте пане ліценціате, погляд кременецького старости трохи потеплішав. Наш кат іноді справді перегинає палицю. Але ж саме йому ми зобовязані тишею й спокоєм на вулицях Кременця, тобто тишею і спокоєм, які були на вулицях... староста печально зітхнув. Поки не почалося оце...
То я взяв на себе сміливість визволити пана ліценціата з катівні твого пса, Юзефе, втрутився молодий Мнішек. Він грає в шахи, каже, що навчався в Легаля. Ти ж знаєш, як мені потрібен гідний супротивник. Ти можеш пояснити все своєму вірному псові Болицю?
О, нічого страшного, Міхале, я з ним поговорю. А вам, ліценціате, мої найщиріші вибачення. Мені справді прикро.
Пане старосто, я думаю, що то було просто непорозуміння, усміхнувся Голота.
«Мені воно ледь не коштувало спущеної шкіри, переламаних рук та ніг і смерті на дибі в корчах, але ж тобі це все одно, свиня пихата, еге ж?» подумав він, улесливо дивлячись на старосту, що також мило усміхався.
З будинку Сангушка вони вийшли один за одним. Голота все так само шкутильгав, слідуючи за Мнішеком. Той широко крокував аж до карети, а там різко розвернувся.
Вам вдалося вдруге мене вразити, Голото. Ліценціат? Болонського університету? Я здивувався в катівні, коли ви повели мову про Філідора, але університет...
Ви не вірите, що я там навчався?
Маю сумнів, так сказати...
Тоді даю вам пораду. Будете в Болоньї, знайдіть палаццо деі Нотаї. Незважаючи на назву та
нотаріусів, які там сидять, на першому поверсі склад солі, ціна на неї там найнижча у всенькій Північній Італії. А ще в одному крилі старий Россі тримає свою остерію з божественним червоним, казковою Mortadella та чарівною дружиною Пєтрою... Поїдьте і спитайте про Golotta, пане!
Досить, досить, досить. Беру свої сумніви назад. Як буду в Болоньї, обовязково куплю трохи солі і Mortadella у Россі, а тоді попитаю про вас, засміявся Мнішек. І що ви там вивчали, любий друже?
Право. Але прослухав і лекції знаменитого лікаря Гальвані, і їздив до Падуї побачити видатного Морганьї, хоча медиком це мене не робить...
Цікаво. Але мене більш за все цікавить ваша шахова кваліфікація. Пропоную так. Зараз я відвезу вас до василіянів, настоятель монастиря мій родич. Вони вас трохи підлікують, а за кілька днів, наприклад, у середу чекаю вас у себе на партію...
Пане Міхале, я дуже вдячний за все, що ви зробили. І не можу сказати, що дуже вже погано себе почуваю... Можемо зіграти хоч сьогодні...
Вибачте, що перебиваю, милий Голото, але відпочиньте у василіянів, мені потрібен гідний супротивник. Я, хоч і нидію від нудьги, однак не хотів би, щоб ви програли мені лише через ваші рани, зверхньо заявив Мнішек, але відразу ж схаменувся. Вибачте, відсутність гідних суперників зробила мене аж надто пихатим, знову засміявся він.
Чоловіки знову сіли в карету, і вже за кілька хвилин Мнішек стукав своєю вишуканою тростиною у ворота монастиря. Їм відчинив служка, низько вклонився молодому магнату й без слів провів візитерів у будиночок до сивого худющого, мов тріска, настоятеля. Той саме вечеряв із червонолицим благовидним дідком в окулярах і з примруженими очима, які весь час неначе сміялися.
Добрий день, високопреподобний отче. Вибачте, що вриваюся до вас без попередження. Справа нагальна, тож я взяв на себе сміливість не повідомляти вам, з порогу почав молодий шляхтич. Голота через плече Мнішека оглянув будиночок, що був справжнім прихистком ченця. Одна скромна кімната з ліжком, столом та кількома стільцями. Голі стіни прикрашав хіба знайомий Голоті триптих, що зображував муки святого Еразма. Настоятель, який сидів прямо під картиною, скочив на ноги й замахав руками, як вітряк.
Молю, не говори дурниць, Міхале. Ти ж знаєш, що приїздити до мене можеш без будь-яких попереджень...
Маю пораненого, якому потрібна нагальна допомога. Дозвольте вам відрекомендувати шановного Голоту, який незаслужено постраждав від тортур у катівні Болиця. Віддаюся на вашу милість і прошу доглянути за ним. І прошу вас, Хохриттере, повернувся Мнішек до дідка в окулярах, який широко усміхнувся до Голоти.