Хочу бачити товар.
Труп?
Фотографічну пластину. Негатив.
Не хвилюйтеся, граю чесно. Усе при мені.
Волобуєв знав, чим ризикує.
Та вже не міг опиратися самому собі.
Навіть сам здивувався,
як легко вихопив револьвер.
Ви віддасте мені негатив зараз. Або візьму його сам.
Розділ 2. Цвях
Той, хто заробляє на життя вбивствами, завжди має чекати нападу. Навпаки, це Волобуєв не був готовий пускати в хід зброю. Якби міг убити сам, не шукав би найманця. Тим не менше його охопив не знаний раніше кураж. Озброєна правиця трохи здригнулася, та Гліб Львович дав собі з цим раду. Кілька секунд і ось дуло вже не тремтіло. Цівка дивилася просто на однотонну краватку, що визирала з-під розстебнутого пальта Пташки. Трохи опустивши руку, Волобуєв наставив дуло на верхній ґудзик жилетки.
Руки, наказав так твердо, як міг.
Ага, руки, мовив душогуб навзаєм у тон Волобуєву, мовби перекривляючи.
Його справді не налякала раптова поява револьвера. Судячи з поведінки й виразу обличчя, Пташка не чекав від господаря, якого вважав безпечним для себе чистоплюєм, нічого подібного. Не лише присмаченої зброєю погрози звичайного, елементарного опору. Тож явно намагався забалакати, виграти час і знайти спосіб, як переламати ситуацію на свою користь.
Я стрілятиму.
Говорячи так, Волобуєв намагався переконати в цьому радше себе, аніж візаві. Бойовий запал випаровувався швидко. Титулярному радникові щиро, справді щиро кортіло, аби зараз Пташка зробив різкий рух. Хай не кинеться на нього, хай лише спровокує. Дасть привід, і палець натисне на спуск.
Вірю. Чоловік із родимкою говорив спокійно. Не думав, що ви озброїлися. Ви не схожі на того, хто готовий битися сам на сам. Тобто завдати комусь болю й шкоди не словом, а власноруч. Але що далі?
Тобто? Волобуєв втрачав ініціативу й не міг тому перешкодити.
Яка мета? Забрати в мене пластину з негативом? Я ж прийшов, аби віддати її вам. Тобто продати, так я з цього живу. Такий мій заробіток, мосьпане. Ви збіднієте на дві додаткові тисячі рублів? Помилуйте, Бога ради, шановний Глібе Львовичу! На вас чекає жирний спадок. Не всі мільйони родини Ковалевських, там же, кажете, старший брат є, проте А ви жалієте якісь смішні гроші.
Щось мені підказує, ця ваша вимога не остання. Гліб Львович раптом знову відчув упевненість. Ви ж заговорили про негатив лиш тепер
А чому ви не згадали про нього, коли ми укладали угоду? Хіба не знаєте, що кожна фотографія робиться з негативу? Чому не поставили умову віддати вам і його?
Ви б не віддали.
Звідки знаєте? Ой, мосьпане, про що ми сперечаємося?! Ситуація така, яка є. Іншою вона бути не може.
Негатив ви оцінюєте так само, як убивство людини.
Помилка. Чоловік із родимкою додав повчальних інтонацій. Життя безцінне. Бог дав Бог забрав.
Ви змагаєтесь із Богом? Мітите на його місце?
Повторю лиш те, що сказав раніше. Ваша нещасна дружина, царство їй Небесне, нічого поганого мені не зробила. Вбити її захотіли ви. Хоча, підозрюю, вам пані Волобуєва теж не завдала шкоди. Ви скористалися її становищем, справді сумним для незаміжньої дами під тридцять років. Не мали іншого виходу. Чин титулярного радника єдине, що могли предявити у тому вашому, прости, Господи, вищому товаристві. Розряд чиновника в табелі про ранги ширма, мосьпане. Улюблена ширма всіх банкротів. Voila , якщо вам зручніше французькою.
На цих словах Пташка картинно розвів руки.
Стояти! рявкнув Волобуєв, ступивши півкроку вперед і в русі піднявши дуло на рівень голови співрозмовника. Не рухатися! Не рипатися!
Нерви бережіть. Чоловік із родимкою повільно опустив руки. Я оце лиш зараз повірив: будете стріляти, навіть влучите з такої відстані. Хіба це щось для вас поміняє? Ну, вбивцю дружини застрелив банкрут, який його й найняв. Довго своє банкрутство вже приховувати не зможете. А доведеться ж кудись ховати мій труп. Удома нікого нема, крім собаки, з вигляду дуже злого. Згодуєте псові моє тіло?
Що ви мелете
Пане Волобуєв, я намагаюся пояснити вам ваші ж невеселі перспективи. В активі негатив. Пластина справді при мені, у кишені піджака. У пасиві труп, якого треба позбутися. І другий труп, який треба знайти. Він для вас важливіший.
Ви скажете мені, де тіло Христини.
Самі вірите в це? Пташка легенько реготнув. Глібе Львовичу, голу́б ви моя душа , нащо вам такий клопіт? Довели мені й собі заразом: міцний ви горішок, так просто не розколеш, за рупь двадцять не візьмеш . Краще заберіть свій шпалер , завершимо наші
справи й розійдемося миром. Кожен своє отримає. Зверніть увагу, мосьпане: у кожному випадку про гроші мова. Тільки я претендую на менші, ви на більші.
Ось і жаргон вуличний з вас попер, криво всміхнувся Волобуєв. Недовго краснобайствували. Книжки, театри, сінематограф А під оболонкою гопота, ракло , проби нема де ставити.