Одним із таких виявився Гліб Волобуєв.
Маня вже не раз помічала того добродія, повідав Ковалевський. Навіть якось їй заплатили, аби пожаліла пана після чергового програшу. Бо мого швагра, пранці б його взяли, тоді випатрали на тисячу рублів! А з часом узагалі загнали у величезні борги, на багато тисяч. Зібрали розписки, предявили. За збігом обставин, Манька Ромашка була тому свідком.
Кредитори взялися за Волобуєва не одразу.
Вони дали титулярному раднику зрозуміти, кому й скільки він винен. Змусили напружитися, виправдовуватися, крутитися вужем, щось обіцяти. Аж раптом зникли, перестали нагадувати про себе. Ніби нічого й не сталося. Гліб Львович вирішив пронесло, обійшлося. Заспокоївся, перестав озиратися на кожну випадкову особу, що підозріло зиркала в його бік. Навіть більше приділяв уваги дружині, мовби гріхи спокутував у такий спосіб.
Ось тоді й дістав сильний удар під дихало.
Маня на той момент мешкала в притулку, зловживала турботою благодійників і потай бігала на заробітки. Єдине, чого не дозволяла собі, так пити. Ані пива, ані лікеру, ані вина, тим більше горілки. Запах її виказував, так само підозріло відгонило цигарками. Курити хитра Маня теж кинула, заради грошей можна й потерпіти. Сама того не знаючи, цим звернула на себе особливу увагу москалівських босяків. Значить, вирішили вони, дівці можна довіряти, не викаже, себе тримає в руках. Ще й Волобуєв на неї око поклав, із тих самих причин.
Тож Манька Ромашка раптом дістала можливість заробити більше, ніж завжди.
Робота не важка, звична. Заманити до себе на таємне побачення пана титулярного радника. Гліб Львович має повестися на приманку, бо ж Манька гарно грала почуття. Ну, сподобався їй мужчина, які гроші, хто ж бере рублі за любов Попросила добродія нумер у готелі
взяти для втіх. А коли втішила, відчинила двері босякам, як і було задумано.
Їй дали гонорар.
Сказали йти геть.
Не пішла Маня, зачаїлася під дверима.
Підслухала.
Її цікавість та неслухняність врятувала життя Христині Волобуєвій, у дівоцтві Ковалевській.
Кредитори прийшли вимагати грошей. Мовляв, жартам кінець, плати за рахунками. Відсотки також накапали, говорив Ковалевський. Інакше, мовляв, доведеться навідатися до дружини. У її тобто нашої родини є капітал. Нехай викупають грішного родича. Паскудник скиглить: не треба, ви ж не знаєте, що зі мною тобто з ним зроблять. Вони у відповідь: ти краще думай, що ми зробимо з тобою.
І що зробили? спитав Кулагін.
Не знаю, Маня не бачила. Але чула скавчання, інакше не могла ці звуки назвати. Хотіла, каже, дати драла, поки не викрила себе. З нею без церемоній, одразу в землю закопають чи в Лопань кинуть. З гирею на ногах. Аж раптом почула Волобуєв згадав моє прізвище.
До того не згадував? Босяки теж?
У тому-то й заковика! Ковалевський ляснув у долоні. Мані за статусом не належить знати, кого обробляє! Зате хто благодійник, за чий рахунок їсть-пє, за кого мала б Богу молитися чудово знає! Зятьок же мій, чорти б його забрали, вже соловейком співав. Мовляв, Ковалевські справді люди багаті. Батько дружини підрядник, сидів на казенних грошах, державними підрядами калитку набив. Старший брат, себто я, справу продовжує. Та сестра має свій рахунок у банку, живе з ренти. Якщо отримає спадок усі борги покриє махом. Це ж він сам ідею подав Христю вбити. Так, щоб комар носа не підточив. Прочула тоді Маня, навіть, каже, шкірою відчула, кожною мурашкою: босяків та ідея дуже завела. Почали вже серйозну, спокійну розмову. І виринув у ній Пташка. Той самий душогуб, за якого й видав себе Платон Якович.
Отже, дівчина попередила вас.
Впала в ноги. Плакала, каялася. Звісно, я пробачив, бо Манька Ромашка, вулична дівка, тієї ночі зробила найкращу справу за свої сімнадцять років. Серж, знову не припросивши товариство, налив собі, та цього разу пив неквапом, смакуючи й збираючись із думками водночас. Я не пішов у поліцію одразу, бо справа приватна, сімейна. Ще й доказів нема, крім слів повії. А слова повії, погодьтеся, завжди можна заперечити, поставити під сумнів. Кажу вам, до речі, як присяжний засідатель. Скільки разів у суді доводилося слухати двобої прокурора з адвокатом! Статус свідка, хоч від обвинувачення він, хоч від захисту, дуже важить.
Знаю, озвався Чечель.
Ось так ми й познайомилися. Господар кивнув на Платона. Я раніше чув від гарних знайомих: є такий спритний чоловік. Залагоджує делікатні справи, бере чимало, але своїх грошей вартує. З такою собі репутацією, звичайно-с Та хто з таких вправних людей без сумнівної репутації. Єдине, чого боявся, поки рятівник наспіє, Волобуєв уже зробить свою справу. Довелося ризикнути, попередити Христю.
Ви все розказали сестрі? Ось тепер ротмістр був щирим у своєму подиві.