Моя сестра не має наміру лишати собі прізвище того, хто хотів її вбити, вставив Ковалевський.
Тим більше добре, що вона нас залишила, підхопив Кулагін. Я ж цього не знав. Звернувся б до жінки на ненависне їй прізвище, образив би, завинив.
Назвав би вас найбільшим демагогом зі своїх знайомих, сказав Платон. Але промовчу. Бо то неправда, бачив і чув значно більших.
Добре, що брязкають тільки словесні шпаги, кахикнув Ковалевський. Хоч справжня кров у моєму домі не проллється. То який предмет вас цікавить, Олексію Кузьмичу?
Досі не знаю подробиць вашої, без перебільшення, блискучої операції, мовив Кулагін. Ви звернулися по допомогу до мене, коли все вже було готово. Лишалося написати ефектний фінал історії. Панове, хочу не тільки почути все від початку до кінця. Маю практичний інтерес. Політична поліція може використати в роботі ваш досвід. Особливо коли йдеться про лави німецьких шпигунів.
Серж зиркнув на Платона.
Зволите, легко погодився Чечель. Але спершу пропоную випити й нарешті віддати належне поросятині. Виглядає смачно, пахне так само, та холоне ж зараза.
Розділ 4. Благодійність у поміч
Якийсь час чоловіки смакували поросям із гречкою, перехиливши під закуску не одну, а три чарки. Аж після третьої Платон відчув: нарешті взяло, бо компанія жандармського офіцера не розслабляла. Отже, не брало й міцненьке. Відсунувши спорожнену тарілку, Чечель відкинувся на високу спинку стільця, послабив вузол краватки, розстебнув жилетку, верхній ґудзик сорочки.
Насправді, пане Кулагін, моя роль у цій історії досить скромна.
Не кокетуйте, завважив ротмістр.
Аж ніяк. Знаєте чи, може, не знаєте, але Сергій Павлович завзятий мисливець.
Чув-чув, один із найкращих у Харкові. А то й у губернії.
Лестите, відмахнувся Серж, та сказане йому сподобалося. Ще й перебільшуєте.
Хіба трошки, кивнув Кулагін. То до чого тут захоплення пана Ковалевського?
Як справжній мисливець, він вистежив дичину. Лишалося нацькувати на неї навченого собаку, підняти й навести рушницю. Ось що відбулося в кабінеті Волобуєва ви мали нагоду прослухати записану на фонограф розмову.
Так, і зараз мені треба пояснити, чому, для якої мети дозволив приватним особам використати важливу, можна навіть сказати таємну технічну новинку. Прилад казенний, панове. Від мене вимагають звіту. Мушу написати рапорт, лиш виграв час через поранену руку.
А як викручувалися дотепер? поцікавився Чечель.
Дотепер, мосьпане, мене ні про що не питали на службі. Адже той факт, що офіцер охранки допоміг виявити злочинця там, де кримінальна поліція, даруйте, жувала соплі й плямкала, дав трошки фори. Маю своєрідну індульгенцію. Проте довго тягнути з рапортом не зможу.
І все одно хай краще почне пан Ковалевський, сказав Платон. Він, звісно, усе мені переповів при першій нашій зустрічі. Але з перших вуст завжди цікавіше виходить.
Сергію Павловичу? Ротмістр повернув до нього голову.
Ох, де вас подіти, з удаваним сумом зітхнув Серж. Між іншим, справді добре, що Христя залишила нас. Дещо з того, що ви почуєте, не для її вух. Та й загалом про певні речі чоловіки, що себе поважають, не говорять у присутності дам.
Наприклад? поцікавився Кулагін.
Борделі та повії,
пояснив Ковалевський. Як ви напевне знаєте, я обіймаю чимало різних посад. Наприклад, виступаю присяжним засідателем у суді. За це не платять, то більше громадянський обовязок. І, до речі, дуже шкода, що не зможу засідати в суді над швагром-мерзотником.
Колишнім швагром, вставив Платон.
Але мерзотником він був і лишився. Господар відмахнувся, хлюпнув собі ще півчарки «єрофеїча», влив махом, прикрив рота тильним боком долоні, коротко хукнув. Та я ніколи не любив Волобуєва, панове. Відчував щось у ньому не знаю гниле. Але ж йому моєї любові не треба. І не мені з ним, даруйте, спати. Він подобався сестрі, а вона Тут господар стишив голос, ніби Христина могла почути. Як кажуть, перестарок. Засиділася в дівках, і то дуже. Двадцять девять років, незаміжня, ще й сестра знаного в місті будівника-підрядника Шушукаються й пліткують більше за моєю спиною. Так, ніби то моя провина
До чого тут повії? поцікавився Кулагін. Ви ж ніби про них почали, а перескочили на рідну сестру
Все ж таки добре, що Христя нас зараз не чує. Бо трактувати оце ваше жандармське «почали з повій закінчили сестрою» можна двояко, гмикнув Ковалевський.
Прошу пробачити, якщо був нетактовний.
Чечель не вловив у вибаченні ротмістра натяку на щирість. Тим більше каяття. Звичайне бажання здаватися світським. Серж теж бровою не повів, пропустив повз вуха, провадив далі:
Я, панове, також член опікунської ради одного благодійного фонду. Їх, знаєте, нині як грибів після дощу. Сам жертвую, інших заохочую. Ось нещодавно А, потім якось, не важливо. Господар повернувся до головного. Фонд називається «Магдалена». Склав його невеличкий гурт однодумців, тутешні промисловці, люди достойні. Трошки сприяємо дівчатам, які хочуть порвати з проституцією, цим ганебним ремеслом, але не мають для того можливостей. Передусім коштів. Викупили невеличкий будиночок, особнячок, два поверхи. Там грішниці, котрі розкаялися, можуть перебувати три місяці. Повний пансіон, їх ще й лікують. Якщо треба, добирають службу.