Відтак він насправді стрибає туди-сюди, підкидаючи коліна та бавлячись тростиною, у якої ручка голова В. К. Філдза , ніс, циліндр і все таке інше, і, безперечно, він здатний до магії, поки оркестр грає другий рефрен. Супутньою стає фантасмагорія, реальна фантасмагорія, вона рветься на екран над головами глядачів крихітною колією елегантного вікторіанського перетину, що нагадує профіль шахового коня, задуманого примхливо, але не вульгарно, потім, промчавши назад, туди-сюди, часом образи змінюють масштаб так стрімко, так непередбачувано, що, як то кажуть, ви схильні іноді вплітати колір лаймовий у рожевий. Ці сцени найяскравіші моменти Піратової карєри сурогатного фантазера, вони при ньому, відколи він носив тавро «Молоде-Зелене», яке безумовним знаком хвороби Дауна росло просто з його голови. Якийсь час Пірат уже знав, що окремі епізоди його снів не можуть належати йому. І не завдяки скрупульозному аналізу вдень а просто знав. Але пізніше настав день, коли він уперше здибав наживо власника сну, який йому, Піратові, наснився: біля фонтанчика з питною водою у парку дуже довгий ошатний ряд лавочок, і таке відчуття, наче саме за причесаним краєм куцих кипарисів розляглося море, сірий брук на доріжках видається мяким, як широкі криси фетрового капелюха, хоч лягай та спи, і раптом зявляється слинявий розхристаний торботряс, з яким і здибатися страшно, зупиняється й стежить, як дівчата-скаути намагаються відрегулювати напір води у фонтанчику. Вони схилилися і не відають, безтурботні симпатяшки, що неминуче заголюють при цьому краєчки білих бавовняних трусиків, округлення юного жирку маленьких сідниць вражаючи Генітальний Мозок, хоча і схиблений. Волоцюга вишкірився, тицьнув пальцем, а потім озирнувся на Пірата і сказав щось геть неймовірне:
Гля! Дівчата воду качають вночі буде жара, га? і відверто втупився у Пірата, не прикидаючись Отже, ці слова наснилися Піратові позаминулого ранку, перед самісіньким пробудженням, вони були у звичному списку призів на Змаганні, де стало людно й небезпечно, якесь вторгнення вугільно-чорних вулиць він не дуже добре памятав до смерті наляканий, відповів:
Іди собі, бо покличу поліцію.
Це вирішило нинішню проблему, але ж рано чи пізно настане час, коли ще хтось дізнається про його дар, хтось, для кого це важливо у Пірата була власна затяжна фантазія, радше, мелодрама Ежена Сю, у ній організація індіанців-дакота чи, може, сицилійських головорізів викрадала його з якоюсь дуже сумнівною метою.
У 1935-му в нього стався перший епізод поза будь-яким станом відомого сну у його Кіплінгівський Період, коли, куди не кинеш оком, усюди почварні ваззі-ваззі , серед солдатів буяє ришта і шкірний лейшманіоз, цілий місяць без пива, радіопередачі глушать держави, котрим хтозна навіщо забаглося владарювати над цими моторошними чорногузими, і весь фольклор котові під хвіст, нема ніякого Кері Ґранта , який, пустуючи, піділлє тобі слонячого засобу в пунш і ніякого тобі Жирнодзьобого Араба, на якому можна потренуватися, як у відомій кожному солдату сумній пісеньці тож не випадає дивуватися, що одного разу під дзижчання мух о четвертій дня, не стуляючи очей, посеред смороду гнилих шкірок дині, під сімдесяти-семи-мільйонний повтор однієї-єдиної грамофонної платівки у вартівні табору Сенді Макферсон на органі грає «Зміну варти» у Пірата трапилася розкішна східна пригода: неспішно здолав огорожу і вислизнув у місто, у Заборонений Квартал. Там нарвався на оргію, влаштовану Месією, якого ще ніхто не визнав, і зрозумів, щойно їхні очі зустрілися, що він його Іван Хреститель, його Натан із Гази , що йому належить переконати Месію в його Божій природі, сповістити про нього всім іншим, любити його водночас і нехитро, і в Імя того, що міг вигадати хіба Б. З. Лоуф. У кожному підрозділі є принаймні один Лоуф, який ніяк не годен зрозуміти, що віра мусульман не дозволяє їм фотографуватися на вулицях Лоуф, котрий позичає сорочку, залишається без сигарет, відшукує заничку у тебе в кишені і саме ополудні закурює в їдальні, де потім з безтурботним усміхом тиняється, називаючи сержанта, командира червоних шапочок , даним під час хрещення йменням. Тож, безперечно, коли Пірат зробив помилку, поділившись видінням із Лоуфом, минуло зовсім небагато часу, і нагорі про все дізналися. В особовій справі зявився запис, і врешті-решт Фірма у своїх невтомних пошуках виставлених на продаж талантів прикликала