Саме з огляду на розмаїття зерно майбутнього було посіяне радше вільним програмним забезпеченням й інтернетом, ніж укоріненими технологіями Microsoft.
Хочете передбачити майбутнє? Приглядайтеся не до мейнстримних технологій, а до інноваторів «на периферії».
Більшість із тих, хто 40 років тому започаткував індустрію програмного забезпечення для ПК, не були підприємцями. То були діти, які палко захопилися ідеєю мати власний комп. Програмування було наркотикомба ні, чимось кращим за наркотик, за участь у рок-гурті, та й, звісно, за будь-яку роботу, що поставала в їхній уяві. Те саме з Linuxце відкрита операційна система, якою нині користуються на ПК понад 90 мільйонів осіб. Мільярди людей користуються нею, бо це основа більшості великих сайтів. До того ж Linuxбазовий код майже кожного телефона на Android. Знаєте, як називається книжка Лінуса Торвальдса про те, чому він розробив Linux? «Задля втіхи» (Just for Fun)31.
Так само починалася всесвітня павутина. Спершу ніхто не сприймав її серйозно й не вважав інструментом заробітку. Йшлося про втіху: як це чудовооприлюднити свою роботу; як приємно в один клік зєднатися з компом за півсвіту; як добре підтримувати звязок з однодумцями з різних країн. Ми всі були ентузіастами, а деякіще й підприємцями.
Власне підприємці (Білл Ґейтс, Стів Джобс і Майкл Делл в епоху персональних компютерів; Джефф Безос, Ларрі Пейдж, Сергій Брін і Марк Цукерберґ в епоху інтернету) збагнули, що світ, двигуном якого є жага відкриттів й обміну досвідом, може стати колискою нової економіки. Вони знайшли фінансові ресурси, перетворили іграшку на інструмент і побудували бізнес, що став рушійною силою цілої індустрії.
Очевидний висновок: допитливість і жага знаньключ до майбутнього. Допитливістьце ентузіазм божевільних людей, які бачать те, чого не бачите ви... поки що не бачите.
Розмаїття програм, розроблених навколо вільного програмного забезпечення, зумовило величезну кількість тематичної літератури і підживило мій видавничий бізнес. Писали не тільки про Perl. Моє видавництво в 1990-х роках опублікувало найпопулярніші книжки про технології: згадувана «Програмування на Perl», а ще «Вивчаємо текстовий редактор Vi» (Learning the Vi Editor), «Sed&Awk», «DNS і BIND», «Запускаємо Linux» (Running Linux), «Програмування на Python» (усе це назви, що чіпляють програмістів). Це книжки про програми окремих девелоперів, які безкоштовно розповсюджувалися в інтернеті. Зрештою, уся всесвітня мережа стала осередком відкритого доступу.
Я розумів, що більшість авторів програм не знайомі між собою. Спільнота вільного програмного забезпечення, що сформувалася навколо Linux, не перетиналася з інтернет-громадою. Як видавець IT-літератури, я крутився в обох колах. Отож вирішив звести їх докупи. Вони повинні були усвідомити, що мають спільну діяльність.
У квітні 1998 року я організував захід, який назвав «Самітом вільного ПЗ», де мали зібратися девелопери найважливіших програм вільного доступу.
Кращої нагоди годі було шукати. У січні корпорація Netscape Марка Андрессена, покликана комерціалізувати браузер, запустила проект Mozilla з відкритим вихідним кодом. Netscape мусила повернутися до безкоштовних засад розповсюдження інтернет-програм через шалену конкуренцію з Microsoft. Конкуренти розробили власний браузер, який роздавали безкоштовно (щоправда, із закритим вихідним кодом), щоб «задушити Netscape»32.
На зустріч, що відбулася в готелі Stanford Court у Пало Альто (нині готель має назву Garden Court), я запросив і Лінуса Торвальдса, і Браяна Белендорфа (одного із засновників веб-серверу Apache), і Ларрі Волла, і Ґвідо ван Росума (творця мови програмування Python), і Джеймі Завінскі (головного девелопера проекту Mozilla), а також Еріка Реймонда, Майкла Тімана (засновника і виконавчого директора компанії Cygnus Solutions, яка комерціалізувала інструменти програмування вільного ПЗ), Пола Віксі (автора й фахівця BIND (універсального каркасу для побудови елементів інтернет-інфраструктурипрограми, на якій ґрунтується доменна система імен в інтернеті), Еріка Оллмана (автора програми Sendmail, яка маршрутизувала більшість електронних пошт в інтернеті).
Чільною темою зустрічі було «вільне програмне забезпечення». У руху Річарда Столлмана за вільне ПЗ зявилося багато ворогів. Вони виступали проти того, щоб розробники роздавали всі вихідні коди задарма, й не погоджувалися, що робити інакшеаморально. Ба більше, для багатьох людей термін «вільне ПЗ» свідчив про те, що девелопери взагалі проти комерційного використання. На нашому саміті Лінус Торвальдс зазначив: «Я й не знав, що за словом вільний стоїть два латинських поняття: liber (свобідний) і gratis (безкоштовний)».
Лінус був не єдиним, хто інакше розумів слово «вільний». На окремій зустрічі Кірк Маккусиккерівник проекту Berkeley Unixсказав мені: «Річард Столлман часто повторює, що авторське правозло, тому нам потрібен новий термін авторське ліво. Ми в Берклі оперуємо поняттям копі-райтувідправляємо людей у Copy Central (місцевий копірувальний центр) і загадуємо робити копії». Проект Berkeley Unix розробляв ключові фічі й службові програми Unix, що лягли в основу Linux. Саме Berkeley Unix познайомив мене 1983 року з цією операційною системою. Проект здійснювався в межах давньої академічної традиції обміну знаннями. Вихідний код роздавали, щоб люди просували розробки, зокрема з комерційною метою. Єдина вимогапосилання на джерело.
Боб Шейфлер, директор проекту Массачусетського технологічного інституту (MIT) із розробки X Window System, практикував такий самий підхід. X Window System була запроваджена 1984 року. Коли я натрапив на неї 1987-го, вона ставала стандартною віконною системою для Unix і Linux, на яку переходили майже всі розробники. Моє видавництво підготувало серію посібників із програмування на X, де ми взяли за основу специфікації MIT. Ми переписували, розширювали їх і передали права користування компаніям, які продавали нові системи на базі Unix та X. Боб підтримував мене: «Саме цього ми й прагнемо. Ми створюємо фундамент і хочемо, щоб люди на ньому будували».
Другим наставником, що змінив мої уявлення про вільне програмне забезпечення, був розробник Perl Ларрі Волл. Коли я запитав, чому він розробив вільне ПЗ, Ларрі пояснив: для нього розробки інших фахівців були такими цінними, що він почувався зобовязаним поділитися чимось натомість. А ще Ларрі процитував відомий вислів Стюарта Бренда у власній інтерпретації: «Інформація не хоче бути вільною. Інформація хоче бути цінною». Як більшість інших девелоперів, Ларрі збагнув: один із найкращих способів зробити інформацію (тобто програму) ціннішоювіддати її. Він розширив межі використання ПЗ не тільки для себе (адже інші програмісти вносили зміни і розширювали технічні можливості, якими міг користуватися сам Ларрі), а й для всіх користувачів. Річ у тім, що, розповсюджуючись, програмне забезпечення стає фундаментом для подальшої роботи.
Я розумів, що розробники пропрієтарного програмного забезпечення, зокрема Microsoft, яких спільнота вільного ПЗ вважає аморальними, роблять свою інформацію цінною, обмежуючи до неї доступ. Microsoft створила величезну акціонерну вартість, але й також подарувала світові загальнодоступні персональні компютери. Без цього не сформувалися би глобальні мережеві ресурси сучасного світу. Це була цінність для суспільства.
На мою думку, Ларрі Волл і Білл Ґейтс мали багато спільного.
Як творці інтелектуального продукту (у співпраці з іншими фахівцями) вони прийняли стратегічні рішення, щоб максимізувати його цінність. Історія показала, що обидва обрали дієві стратегії. Для мене питання полягало в тому, як максимізувати цінність радше для суспільства, ніж для окремих розробників чи компаній. За яких умов краще роздавати програмне забезпечення, ніж патентувати?
Упродовж професійної діяльності я повсякчас замислювався над питанням: як зробити так, щоб компанія давала суспільству більше, ніж забирала?
Хитросплетіння термінів
Бючись над терміном «вільне програмне забезпечення», ми розглядали альтернативи. Майкл Тіман сказав, що в Cygnus кажуть «джерело-забезпечення». А от Ерік Реймонд пропонував зупинитися на новому терміні Open Source, який за півтора місяця до нашої зустрічі вигадала Крістіна Петтерсон із «мозкового центру» у сфері нанотехнологій Foresight Institute. Термін уперше пролунав на зустрічі, яку організував Ларрі Оґюстен, виконавчий директор компанії VA Linux Systems.