і соціальних відхилень зумовлені саме мовними проблемами. Наприклад, расизм, заснований на поняттях, що заперечують людськість тих, проти кого спрямований. Коржибські закликав кожного глибоко осмислювати абстрактизацію, яка перетворює реальність на твердження про реальність. Це мапи, які допомагають орієнтуватися, але й збивають зі шляху.
Теорія Коржибські має стати нашим путівником, особливо після скандалу з фейковими новинами напередодні президентських виборів у США 2016 року. Річ була не тільки в тому, що оприлюднена інформація викликала шок (нібито Гілларі Клінтон, керівник її виборчого штабу і господар сімейної піцерії у Вашингтоні були повязані з організацією педофілів так звана теорія «піцаґейт»), а й у систематичній, алгоритмічній вибірці новин, які зачіпали наперед сформовані погляди народу й роздували їх. Тепер населення всієї країни має викривлені мапи. Як ми впораємся із серйозними глобальними проблемами, коли навіть не намагаємося накреслити мапи, що відображають реальний шлях, а не ведуть за чиїмись політичними чи бізнесовими інтересами?
Пропрацювавши з Джорджем протягом кількох років, я майже інстинктивно відчував, коли потрапляв у тенета слів про реальність. Я навчився розуміти, що переживаю насправді, ба більше виходити за межі власного досвіду й осягати сутність. Перед лицем невідомого розвинуте сприйняття вікно в невідоме дозволяє накреслити кращі мапи. Користуватися старими, прямуючи новим шляхом, немає сенсу.
В основі оригінальних наукових досліджень лежить уміння сприймати світ безпосередньо, таким, який він є, а не порпатися в старих мапах. У цій книжці я намагаюся довести, що це вміння також визначає розвиток бізнесу й технологій.
В автобіографії «Та ви жартуєте, містере Фейнман!» (Surely Youre Joking, Mr. Feynman!) легендарний фізик Річард Фейнман дивувався, що студенти в Бразилії, де він деякий час читав лекції, не вміють застосовувати отримані знання. Прочитавши лекцію про поляризоване світло й показавши наочні приклади зі шматочками поляроїда, Фейнман почав запитувати студентів. Щоб відповісти, достатньо було подивитися крізь стрічки поляроїда на світло, що відбивалося від води в затоці за вікном. Якби в студентів запитали конкретну формулу (про такий собі «кут Брюстера»), вони б не замислюючись відповіли. Та їм було невтямки, що формула дає відповідь на запитання. Вони вивчили символи (мапи), але не простежували звязку з реальністю і не могли застосовувати знання на практиці35.
«Дуже шкода! Розумні люде, вони стільки зусиль докладали до навчання, але через таку дурну й смішну картину світу їхня освіта ставала безглуздою... писав Фейнман, абсолютно безглуздою!»36
Хоч як дивно, навчитися усвідомлювати, що ти в тенетах слів, що перед тобою мапа, а не шлях, надзвичайно складно. Найголовніше, памятайте, що потрібна практика. Ви не можете прочитати про це й навчитися. Необхідно практикуватися. У наступному розділі я розповім, як це робити, розбираючись із впровадженням програмного забезпечення Open Source.
2. Глобальний мозок
Мене вразили величезна інфраструктура і бізнес-процеси нового покоління компанії Google. Діяльність Google цікавила багатьох, але фахівці гадали, що мало кому знадобляться інфраструктура чи технології Google. Вони помилялися.
Ось вам висновок. Якщо майбутнє вже настало, але ще не всюди, шукайте його витоків, вивчайте їх і розмірковуйте, як зміниться життя, коли дивовижі стануть нормою. Чого очікувати, якщо та чи інша тенденція закріпиться?
За кілька років я доопрацював мою теорію і написав промову «Зміна парадигми Open Source» (The Open Source Paradigm Shift), яку виголошував із сотню разів перед бізнесменами й технічними фахівцями37. Кожну зустріч я починав із запитання: «Хто користується Linux?». Іноді серед присутніх таких було лише кілька, іноді трохи більше. Потім я запитував: «Хто користується Google?» Тоді руку піднімав майже кожний. «Ось ми й переконалися, вів далі я, що для вас програмне забезпечення це те, що ви бачите на компютері. Але Google побудований на Linux.
Тож насправді ви всі користуєтеся Linux».
Те, як ми сприймаємо світ, обмежує наші уявлення.
Microsoft запровадив парадигму, за якої конкурентну перевагу і контроль над користувачами дають пропрієтарні програми, що запускаються на стаціонарному компютері. Більшість прихильників вільного ПЗ або Open Source прийняли цю мапу світу і вважали Linux можливістю конкурувати з операційною системою Microsoft Windows для настільних компютерів чи ноутбуків. Я ж наполягав, що програмне забезпечення Open Source перетворювалося на Intel Inside нових компютерних додатків. На мою думку, програми наступного покоління мали працювати інакше й суттєво зміщувати баланс сил у компютерній індустрії. Тобто для мене йшлося про дещо більше за конкуренцію Linux з усталеним ПЗ.
Девелопери програм Open Source віддавали свою роботу задарма, тому, на переконання противників такої схеми, знецінювалося те, що раніше мало величезну цінність. Засновник Red Hat Боб Янґ сказав мені: «Моя мета зменшити обсяг ринку операційних систем». (Утім Red Hat прагнула взяти під контроль левову частку цього маленького ринку). Поборники статус-кво, зокрема Джим Алчин з Microsoft, стверджували, що «ПЗ Open Source нищить інтелектуальну власність»38, і сумно запевняли: велика індустрія поступово зазнає краху, а заміни немає.