Саме з огляду на розмаїття зерно майбутнього було посіяне радше вільним програмним забезпеченням й інтернетом, ніж укоріненими технологіями Microsoft.
Хочете передбачити майбутнє? Приглядайтеся не до мейнстримних технологій, а до інноваторів «на периферії».
Більшість із тих, хто 40 років тому започаткував індустрію програмного забезпечення для ПК, не були підприємцями. То були діти, які палко захопилися ідеєю мати власний комп. Програмування було наркотиком ба ні, чимось кращим за наркотик, за участь у рок-гурті, та й, звісно, за будь-яку роботу, що поставала в їхній уяві. Те саме з Linux це відкрита операційна система, якою нині користуються на ПК понад 90 мільйонів осіб. Мільярди людей користуються нею, бо це основа більшості великих сайтів. До того ж Linux базовий код майже кожного телефона на Android. Знаєте, як називається книжка Лінуса Торвальдса про те, чому він розробив Linux? «Задля втіхи» (Just for Fun)31.
Так само починалася всесвітня павутина. Спершу ніхто не сприймав її серйозно й не вважав інструментом заробітку. Йшлося про втіху: як це чудово оприлюднити свою роботу; як приємно в один клік зєднатися з компом за півсвіту; як добре підтримувати звязок з однодумцями з різних країн. Ми всі були ентузіастами, а деякі ще й підприємцями.
Власне підприємці (Білл Ґейтс, Стів Джобс і Майкл Делл в епоху персональних компютерів; Джефф Безос, Ларрі Пейдж, Сергій Брін і Марк Цукерберґ в епоху інтернету)
MIT. Ми переписували, розширювали їх і передали права користування компаніям, які продавали нові системи на базі Unix та X. Боб підтримував мене: «Саме цього ми й прагнемо. Ми створюємо фундамент і хочемо, щоб люди на ньому будували».
Другим наставником, що змінив мої уявлення про вільне програмне забезпечення, був розробник Perl Ларрі Волл. Коли я запитав, чому він розробив вільне ПЗ, Ларрі пояснив: для нього розробки інших фахівців були такими цінними, що він почувався зобовязаним поділитися чимось натомість. А ще Ларрі процитував відомий вислів Стюарта Бренда у власній інтерпретації: «Інформація не хоче бути вільною. Інформація хоче бути цінною». Як більшість інших девелоперів, Ларрі збагнув: один із найкращих способів зробити інформацію (тобто програму) ціннішою віддати її. Він розширив межі використання ПЗ не тільки для себе (адже інші програмісти вносили зміни і розширювали технічні можливості, якими міг користуватися сам Ларрі), а й для всіх користувачів. Річ у тім, що, розповсюджуючись, програмне забезпечення стає фундаментом для подальшої роботи.
Я розумів, що розробники пропрієтарного програмного забезпечення, зокрема Microsoft, яких спільнота вільного ПЗ вважає аморальними, роблять свою інформацію цінною, обмежуючи до неї доступ. Microsoft створила величезну акціонерну вартість, але й також подарувала світові загальнодоступні персональні компютери. Без цього не сформувалися би глобальні мережеві ресурси сучасного світу. Це була цінність для суспільства.
На мою думку, Ларрі Волл і Білл Ґейтс мали багато спільного.
Як творці інтелектуального продукту (у співпраці з іншими фахівцями) вони прийняли стратегічні рішення, щоб максимізувати його цінність. Історія показала, що обидва обрали дієві стратегії. Для мене питання полягало в тому, як максимізувати цінність радше для суспільства, ніж для окремих розробників чи компаній. За яких умов краще роздавати програмне забезпечення, ніж патентувати?
Упродовж професійної діяльності я повсякчас замислювався над питанням: як зробити так, щоб компанія давала суспільству більше, ніж забирала?
Ерікові Реймонду та Брюсові Перенсу, ще одному девелоперу й поборнику вільного ПЗ, так сподобалася ідея Крістіни, що вони створили неприбуткову організацію Open Source Initiative. За задумом, організація мала обєднати ліцензії на вільне ПЗ в таку собі «металіцензію». Та все ж новий термін вживали тільки у вузькому колі фахівців.
Не всім подобалося. «Звучить, як open sores », зазначив один з учасників зустрічі. Та всі були згодні, що назріла серйозна проблема з терміном «вільне програмне забезпечення» і що запровадження широко вживаної альтернативи буде важливим кроком уперед. Отож ми проголосували. Open Source переміг із суттєвою перевагою над «джерелом-забезпеченням», і всі прийняли новий термін.
Це була важлива подія. Увечері я провів прес-конференцію, де зібралися журналісти з New York Times, Wall Street Journal, Mercury News (на той час щоденна газета Кремнієвої долини з головним офісом у місті Сан-Хосе), Fortune, Forbes та багатьох інших видань США. Завдяки тому, що я налагодив звязки з багатьма журналістами, коли на початку 1990-х років просував комерціалізацію інтернету, вони прийшли на прес-конференцію, хоч і не знали, якої новини очікувати.
Я посадив учасників саміту перед журналістами і розповів приблизно таку історію:
Термін «вільне програмне забезпечення» в більшості асоціюється з рухом протесту, учасники якого вороже налаштовані проти комерційного використання програм. Щоб ви знали: усі великі компанії зокрема й ті, в яких ви працюєте, щодня використовують «вільне програмне забезпечення». Якщо ваша компанія має доменне імя в інтернеті (скажімо, nytimes.com, wsj.com чи fortune.com), то воно адмініструється тільки завдяки BIND програмі, яку написав ось цей чоловік, Пол Віксі. Швидше за все ви користуєтеся сервером Apache, створеним командою на чолі з оцим чоловіком, Браяном Белендорфом. Для підтримки цього веб-сервера треба застосовувати такі мови програмування, як Perl і Python, а їх написали присутні тут Ларрі Волл і Ґвідо ван Россум. Якщо ви надсилаєте емейл, лист доходить до адресата за допомогою Sendmail програми, яку написав Ерік Оллман. А як почнемо говорити про Linux, то взагалі вийде безкінечна історія. Про Linux знають усі, а його автором є ось цей чоловік Лінус Торвальдс.