Microsoft зробила свого засновника й виконавчого директора Білла Ґейтса найзаможнішою людиною у світі. Компанія лідирувала у сфері технологій і монополізувала програмне забезпечення для персональних компютерів, знищуючи одного конкурента за другим. У травні того року Міністерство юстиції США провело антимонопольне розслідування проти Microsoft, так само як років за 30 до тогопроти IBM.
На відміну від пропрієтарних програм, які зумовили успішність Microsoft, відкрите програмне забезпечення розповсюджується на умовах, що дають змогу всім охочим вільно аналізувати й модифікувати програми чи використовувати їх для власних розробок. До відкритого програмного забезпечення належать операційні системи Linux й Android; браузери Chrome і Firefox; популярні мови програмування Python, PHP і JavaScript; сучасні платформи супермасиву даних Hadoop і Spark та інноваційні сервіси з використанням штучного інтелекту на зразок TensorFlow від Google, Torch від Facebook чи CNTK від Microsoft.
Коли зявилися компютери, програмне забезпечення переважно було відкритим, хоч так іще не називалося. Компютери продавалися в комплекті з базовим софтом, але більшість систем, з якими машини ставали корисною технікою, розроблялися на замовлення, щоб вирішувати конкретні проблеми. Програми, які написали науковці й дослідники, зазвичай були у відкритому доступі. Проте наприкінці 1970-х і на початку 1980-х компанії усвідомили, що контроль над програмним забезпеченням дає комерційний зиск, і почали закривати доступ пропрієтарними ліцензіями. 1985 року програміст Массачусетського інституту технологій (MIT) Річард Столлман опублікував Маніфест GNU, де визначив принципи того, що назвав «вільним програмним забезпеченням»саме вільним, а не просто безкоштовним26. Такі програми можна вільно, без дозволу, аналізувати, розповсюджувати й модифікувати.
Амбітна мета Столлмана була такою: створити безкоштовну версію операційної системи Unix, яку розробив дослідницький центр Bell Labs корпорації AT&T.
Unix розробили наприкінці 1970-х років. AT&T на той час користувалася законною монополією й отримувала величезні прибутки, надаючи послуги телефонного звязку. Отож AT&T не могла конкурувати в компютерній індустрії, де тоді лідирувала IBM. Відповідно до судового рішення 1956 року, ухваленого на підставі угоди між AT&T та Міністерством юстиції США, компанія передала Unix дослідницьким організаціям на щедрих умовах. Завдяки цьому програмісти університетів і компаній з усього світу доповнювали операційну систему ключовими елементами.
У рамках наступної угоди 1982 року AT&T вибила дозвіл конкурувати на компютерному ринку, погодившись, щоб її поділили на сім менших компаній (так звані Baby Bells). Тоді AT&T спробувала зробити Unix пропрієтарною системою. Компанія подала в суд на Каліфорнійський університет у Берклі, який розробив альтернативну версію UnixBSD (Дистрибутив програм Берклі). AT&T намагалася прикрити «колективне господарство», яке, власне, й уможливило появу цієї операційної системи.
Поки берклівська версія Unix загальмувалася через судовий процес, проект GNU Столлмана (назва походить від рекурсивного акроніма «GNUне Unix» (Gnus Not Unix)) скопіював усі ключові елементи Unix, окрім ядра (центрального фрагмента програмного коду, що для решти програми слугує «автоінспектором»). Ядро розробив фінн, студент факультету інформатики Лінус Торвальдс. У магістерській роботі 1990 року він описав мінімалістську Unix-подібну операційну систему, сумісну з багатьма архітектурами, і назвав її Linux.
У наступні роки людей дратувала комерціалізація, бо підприємці заважали користуватися безкоштовною операційною системою, що поєднує ядро Торвальдса і решту елементів Unix, відтворених Фондом вільного програмного забезпечення. Тоді вже воду каламутила не AT&T, а Microsoft.
У часи зародження індустрії персональних компютерів IMB і численні її «клони», що продавали ПК, зокрема Dell і Gateway, постачали «залізо». Тимчасом Microsoft спеціалізувалася на операційній системі, а чимало незалежних компаній із розробки програмного забезпеченняна так званих «додатках-убивцях», зокрема на текстових і графічних редакторах, електронних таблицях і базах даних. У звязку з цим і стався перехід на нову платформу. DOS (Disk Operating Systemдискова операційна система) від Microsoft була ключовою складовою екосистеми, але не підлягала контролю. Це змінилося, коли зявився Windows. Його прикладні програмні інтерфейси (API) суттєво спростили розробку додатків, але обмежили розробників платформою Microsoft. Конкурентні операційні системи для ПК, на зразок OS/2 від IBM, не могли пробитися. Невдовзі Microsoft скористалася домінантною операційною системою, привязавши до себе угодами великих клієнтів, щоб просувати власні додатки: Microsoft Word, Excel, PowerPoint, Access, а згодом Internet Explorerбраузер, що тепер зветься Microsoft Edge.
Індустрія незалежного програмного забезпечення для ПК відходила в небуття, тоді як Microsoft прибирала до рук усі категорії додатків.
Ось і історична рима: індустрія персональних компютерів почалася з інноваційного вибуху, що знищив монополію IBM на перше покоління інформаційних технологій, та зрештою потрапила в тенета монополії другого переможця. Шукайте циклічних моделей, визначаючи подальші етапи розвитку.
Усі сподівалися, що настільна версія Linux змінить правила гри. Не тільки стартапи, а й великі компанії, зокрема IBM, намагалися продертися нагору, тому робили якнайбільші ставки.
Успіх Linux не обмежувався конкуренцією з Microsoft. Несподівано для всіх переписувалися закони індустрії програмного забезпечення. Linux стала платформою, на якій будували найкращі у світі сайти (серед найвизначніших на той час були Amazon і Google). Формувалися також нові принципи написання програм.
У лютому 1997 року на «Linux Конґресі» у Вюрцбурґу, що в Німеччині, хакер Ерік Реймонд презентував есе «Собор і базар» (The Cathedral and the Bazaar)27, що сколихнуло спільноту Linux. Автор висунув теорію розробки програмного забезпечення на основі ідей про Linux і власного досвіду. Згодом викладена в есе теорія лягла в основу поняття «розробка відкритого програмного забезпечення». Ерік писав:
Хто б міг подумати ще років зо пять тому, що, ніби за помахом чарівної палички, зявиться операційна система світового рівня зусиллями кількох тисяч неофіційних девелоперів, які розпорошені по всій планеті й обєднані лише тонкими павутинками мережі інтернет?.. Спільнота Linux нагадувала величезний галасливий базар із різноманітними послідовностями операцій і методів (цей базар символізують дистрибутивні сайти Linux, куди будь-хто може вносити дані). Здавалося, для того, щоб із такої мішанини виринула послідовна й стабільна система, потрібне диво, і не одне.
Ерік виокремив низку принципів, які за кілька десятиліть сформували таку собі «біблію» розробки програмного забезпечення: програми мають випускатися часто й на початковій стадії розробкикраще оприлюднити незавершену, ніж довго відшліфовувати; користувачіце співрозробники; «що більше очей, то швидше на поверхню випливають баги».
Нині розробники відкритого й пропрієтарного програмного забезпечення використовують інструменти й методи, упроваджені спільнотою, яка виступала за відкриті вихідні коди. Найважливіше, що всі користувачі нинішніх інтернет-програм відчули ці принципи на практиці. Заходячи на сайти Amazon, Facebook чи Google, кожний бере участь у розробці в немислимий для епохи ПК спосіб. Ви не «співрозробник», про якого говорив Ерік Реймонд, ви не хакер, що пропонує нові фічі чи коди. Ви бета-тестертой, хто випробовує незавершені програми, які невпинно вдосконалюються, і залишає про них відгук. Раніше подібне годі було уявити. Девелопери інтернет-програм постійно оновлюють свої додатки, тестуючи фічі на мільйонах користувачів, оцінюючи їхній вплив і відкриваючи для себе щось нове.
Ерік завважив зміни в розробці програмного забезпечення, але 1997 року, коли він презентував «Собор і базар», ніхто не знав, що викладені в есе принципи вийдуть за межі вільного ПЗ, та й узагалі розробки програм, сформують контентні сайти на зразок Вікіпедії і зрештою спричинять революцію. Споживачі стали співтворцями сервісів для перевезень за запитом (Uber і Lyft) чи оренди житла (Airbnb).
Мене теж запросили на конференцію у Вюрцбурґу. Моя промова називалася «Залізо, софт й інфозабезпечення» (Hardware, Software, and Infoware)28 і геть не перегукувалася з Еріковою. Мене зачаровував не тільки Linux, а й Amazon, створений на основі вільних програм, зокрема і Linux. На мою думку, Amazon уособлював нове покоління софту, що вирізняло нашу епоху серед попередніх епох компютерних технологій.