От, скажімо, дивовижі минулого. Чи змогли б ми транспортувати товари з такою ж легкістю й швидкістю, якби не сучасні землерийні машини. Техніка дає змогу прокладати тунелі під містами й крізь гори. Суперсила вкупі з потужними машинами уможливила будівництво житла для десятків мільйонів людей; у харчовій промисловості працює незначна частина населення світу й виробляє їжу, яку споживає решта; прогрес подарував сучасному світу дива, які привели нас до небаченого в історії людства добробуту.
Технології заберуть у нас робóту! Це правда. Так траплялося неодноразово, і від випробувань чи скрутних часів нікуди не подітися. Однак технології створять нові види праці. З історії ми знаємо, що технології вбивають професії, але не робочі місця. Завдяки дивовижним сучасним технологіям ми працюватимемо над чимось таким, що раніше нам було не до снаги.
До прикладу, лазерна корекція зору. Колись я нічого не бачив без окулярів із товстелезними скельцями. Дванадцять років тому зір мені виправила лікарка, яка ніколи б не впоралася без рóбота. Завдяки рóботу немислима операція стала звичайною медичною процедурою.
Я носив окуляри понад 40 років і без них міг вважатися сліпим, а тепер маю прекрасний зір і не потребую допоміжних засобів. Протягом кількох місяців після операції я все дивувався: «Я бачу власними очима!»
Для того щоб прооперувати рогівку й дати мені можливість обходитися без окулярів, хірургиня не могла обійтися без керованого компютером лазерного пристрою. Під час операції лікарка мала підняти частинку поверхні рогівки, яку надрізала вручну, і повернути на місце після завершення процедури. Хірургиня не байдикувала: закріпила й утримувала повіки розплющеними, підтримувала голову, втішала, нагадувала мені дивитися на червоне світло (іноді спішно). Коли я запитав, що станеться, якщо відвести погляд від червоного світла, лікарка пояснила: «Лазер відключиться. Він спрацьовує лише тоді, коли ви стежите очима за червоною точкою».
Такі тонкі й відповідальні завдання до снаги тільки людинімашина б не впоралася. Моя дивовижна лікарка орудувала з надлюдською точністю високотехнологічного обладнаннятакий собі гібрид ХХІ століття позбавив мене залежності від інструмента, винайденого 800 років тому в Італії. Революційні винаходи (сенсори, компютери й технічні засоби управління) у ХХІ столітті перевертатимуть уявлення 20-го про повсякденну діяльність. У цьому потенціал технологійрозширення людських можливостей.
Сперечаючись на тему прогресу й майбутнього, люди схильні забувати, як технології проникли в наше життя, як нас змінили. Переживши стадію зачудування й осягнувши нові «норми», ми повинні навчитися вирішувати нові проблеми за допомогою технологій. Якщо ми заплануємо собі будувати щось нове, кращете, що раніше було дивним і незбагненним,у нас усе вийде.
Ми повинні запитувати себе: що з неможливого можна зробити з новими технологіями? Чи створять вони суспільство, в якому хочеться жити?
Це ключ до трансформації економіки. Головний економіст Google Гел Варіан якось сказав мені: «Мій дідусь не назвав би мою професійну діяльність працею».
Які професії зявилися у ХХІ столітті? Насамперед ті, що повязані з доповненою реальністюпоєднанням компютерних даних і картинок із тим, що ми бачимо насправді. Ця реальність, без сумніву, проходить тест на ХЗ. Уперше побачивши платформу доповненої реальності, що саме розроблялася в дослідницькій лабораторії, мій друг, венчурний капіталіст, вигукнув: «Я ніби під ЛСД». Такі вони, «єдинороги»!
Та для мене в цій технології найдивовижнішим є не ефект ЛСД, а те, як доповнена реальність змінює принципи робóти. Доповнена реальність породжує мегакваліфікованих працівників. Що як схему робо`ти благодійної організації «Партнери по здоровю» (Partners in Health) удосконалити за допомогою доповненої реальності й телеприсутності. Ця організація забезпечує бідних безкоштовним медичним доглядом за такою системою: залучають соціальних працівників із громади, яка обслуговується; навчають надавати первинну допомогу; підтримують. За потреби, викликають лікаря, та здебільшого всьому дають раду отакі звичайні санітари. Уявіть, що вони стукають по окулярах Google Glass чи ще якомусь пристрої наступного покоління й кажуть: «Лікарю, ви маєте на це подивитися!» (Повірте, окуляри знову набудуть популярності, коли Google зосередиться на соціальних працівниках замість фотомоделей).
Очевидно, технологізація системи охорони здоровя дозволить заощаджувати, оздоровлювати населення, задовольняти пацієнтів і створювати робочі місця. Що, як знову ввійдуть у моду виклики лікарів додому? Що, як поширяться портативні сенсори моніторингу стану здоровя чи програми штучного інтелекту, які дають медичні поради і є доступними, так само як Siri, Google Assistant чи Microsoft Cortana14? Додайте до цього сервіси за запитом на зразок Uber, і от вимальовуються обриси економіки майбутнього, яку творитимуть технології.
Це лише один приклад того, як може трансформуватися звична повсякденність. Прогрес породить нові дива, і, якщо пощастить, вони зрештою стануть буденною частиною життя, так само як дива минулих столітьлітаки, хмарочоси, ліфти, автомобілі, холодильники і пральні машини.
Окрім дивовиж, що можуть очікувати нас у майбутньому, слід враховувати невідомі ризики. Я вивчав античність в університеті, тому завжди памятаю про падіння Риму. Перший том «Історії занепаду та загибелі Римської імперії» (The History of the Decline and Fall of the Roman Empire) Едварда Ґібона був опублікований 1776-го, коли тривала Американська революція. Попри мрії Кремнієвої долини про унікальне майбутнєдосі незнаний симбіоз людського розуму й техніки, що ознаменує кінець історії, яку ми знаємо,минуле підказує: економіки й нації, що й казати про компанії, зазнають краху. Великі цивілізації занепадають, і технології йдуть у небуття. Після падіння Римської імперії людство майже на тисячу років втратило вміння будувати з бетону. Те саме може статися з нами.
Ми дедалі частіше стикаємося з так званими «злісними» проблемамипроблемами, які складно або неможливо розвязати через неповні, суперечливі, часто незрозумілі чи мінливі вимоги.
Навіть у технологіях, які ми давно використовуємо, виявляються побічні ефекти. Автомобілі були «єдинорогом». Вони дали звичайним людям неймовірну свободу пересування, уможливили інфраструктуру для перевезення товарів, забезпечили процвітання суспільства і сформували споживчу економіку, за якої товари і продукти харчування постачаються споживачам далеко від місця виробництва. Однак дороги, які ми побудували для автомобілів, перекроїли й спотворили наші міста, а самі автомобілі призвели до сидячого способу життя серед населення й загострюють дедалі серйознішу загрозу зміни клімату.
Те саме з дешевими авіаперельотами, контейнерними перевезеннями й магістральними електромережами. Усі ці досягнення стали потужними двигунами, але потягнули за собою неочікувані наслідки. Ті наслідки випливли на поверхню після кількох десятиліть болісного досвіду, і тоді вже здавалося, що проблеми подолати неможливо, бо «зміна курсу» вимагає надто масштабних пертурбацій.
Нині ми зіткнулися зі схожими парадоксами. Магічні технологіїі цінності суспільства, на яких ми зупинилися десятки років тому,виводять нас на шлях, де нічого неможливо передбачити, де чигають несподівані загрози, де ми приймаємо рішення, самі того не усвідомлюючи.
Штучний інтелект і робототехніка лежать в основі низки «злісних» проблем, через які бють на сполох керівники компаній і профспілок, політики й науковці. Що станеться з усіма тими, хто заробляє на життя за кермом, коли вулиці заполонять безпілотні автомобілі? Програми штучного інтелекту управляють польотом літаків, радять лікарям найкращі схеми лікування, пишуть спортивні й фінансові новини та в реальному часі підказують, як швидше дістатися до місця праці. Крім того, оцінюючи попит у реальному часі, вони кажуть працівникам, коли виходити на робоче місце чи йти додому. Раніше компютери працювали на людей, тепер навпакипереважно люди працюють на компютери. У сучасному світі керівник змінице алгоритм.
ХЗ! Яким буде майбутнє бізнесу, коли високотехнологічні мережі й ринки дозволяють людям вибирати зручний час та обсяги роботи? ХЗ! Яким буде майбутнє освіти, коли альтернативні види навчання перевершують традиційні університети, дозволяючи людям опановувати актуальніші навички? ХЗ! Яким буде майбутнє засобів масової інформації і суспільних дискусій, коли алгоритми визначають, що дивитися й читати, суто з міркувань якнайбільших прибутків для їхніх власників?