Та й Вікіпедіятепер осередок формування колективного інтелекту світу в реальному часі. Після Великого тохокуського землетрусу й цунамі в Японії, що 2011 року спричинили аварію на атомній електростанції «Фукусіма-1», я затамувавши подих стежив, як сторінка на Вікіпедії з коротким повідомленням ламаною англійською блискавично перетворилася на повноцінну енциклопедичну статтю. Перший допис зявився за півгодини після землетрусу, ще до того, як вдарило цунамі. Невдовзі сотні, потім тисячі дописувачів лишили 5 тисяч інформаційних повідомлень, створивши детальний і вірогідний матеріал про катастрофу. На деяких лекціях я досі показую слухачам графічні зображення дивовижної трансформації сторінки. Мабуть, кожний, побачивши таке, не стримається й вигукне: ХЗ!
Не менш дивовижними є «закадрові» дискусії на сторінках «обговорення» Вікіпедії, де сперечаються про зміст опублікованих статей. У чудовій книжці «Відкриття по-новому» (Reinventing Discovery) про те, чого може навчити науку інтернет, Майкл Нільсен пише: «Вікіпедіяне енциклопедія. Це віртуальне місто. Воно експортує у світ енциклопедичні статті, які живуть власним внутрішнім життям»57.
Щоб не відставати від стрімкого розвитку блоґосфери й соціальних мереж, Google пришвидшив пошукового рóбота, тому запити в Google теж працюють у реальному часі. Завдяки цьому інформація стала передаватися набагато швидше, а отже, сильніше впливати. Тепер новини, ідеї й картинки розмножуються в «глобальному мозку» за секунди, а не за тижні чи місяці, як раніше.
Певною мірою, нічого нового. «Глобальний мозок» був завжди. Виступаючи на моїй «Конференції перспективних технологій» 2005 року, Джефф Безос процитував слова фахівця з компютерних наук Денні Гілліса: «Глобальна свідомістьце та штука, яка вирішила, що ємності для кави без кофеїну будуть помаранчевими». Ідея про те, що помаранчевий колір символізує продукцію без кофеїну, зародилася за часів Другої світової війни, коли компанія Sanka рекламувала бренд, роздаючи ресторанам США кавники з помаранчевою ручкою. Ідея утвердиласяуніверсальною не стала, але поширилася. На якомусь етапі вона вже належала не Sanka, а всьому світові.
Асоціативний звязок між помаранчевим кольором і напоєм без кофеїнуце приклад інформації, що сама поширюється між людьми, яку Річард Докінз назвав мемом. Нині для нас мемице передусім картинки або гасла, що публікуються в соціальних мережах, та насправді будь-яка велика ідея, що утверджується, називається мемом. Томас Генрі Гакслі, на прізвисько Бульдог Дарвіна, писав 1880 року: «Боротьба за виживання точиться в інтелектуальному світі не менше, ніж у фізичному. Теоріяце вид мислення, і її право на існування залежить від того, чи здатна вона протистояти загрозі знищення»58.
Знання передавалися від людини до людини ще до появи писемності. Та друкарні доносили ідеї й новини з віддалених куточків Земліспершу зі швидкістю піших посланців, потім зі швидкістю коней, а згодом зі швидкістю пароплавів і потягів. Перші електронні повідомлення телефоном і телеграфом скоротили термін передачі новин з тижнів чи місяців до хвилин. Із появою радіо й телебачення новини поширювалися миттєво, але створення і перевірка інформаційних повідомлень забирали багато часу. Над цим працювали в окремих кабінетах і конференц-залах, з огляду на обмежену кількість приймачів миттєвої інформації. Усе змінив інтернет, а ще більшесмартфони, підєднані до інтернету. Будь-хто може поширити будь-яку інформацію будь-якої хвилини, а рештамиттю скопіювати й передати далі.
У мережі стрімко поширюються не тільки ідеї й сенсації (новини про останні події). Кажуть, інформація «розлітається» в інтернеті, але так само й шкідливі програми, хочемо ми цього чи ні. Утім набагато більше за капосні віруси нам дошкуляють програми, які ми використовуємо добровільно.
У прекрасній історії зародження сучасних компютерних систем «Собор Тюринґа» (Turings Cathedral) Джордж Дайсон наголошує, що перші ідеологи цифрових обчислень усвідомлювали, що пересилання «кодів», тобто програм, від одного компютера до другого, подібне до поширення вірусів, а може й складніших живих організмів, які вселяються в «господаря» і запускають його системи, відтворюючи програму.
«Цифрові організми відтворювалися, живилися й винагороджувалися пропорційно до того, що вміли робити: розвязувати арифметичні задачі, обробляти словесні повідомлення, розробляти ядерну зброю чи складати звіти про рух грошових коштів. Творці таких організмів казково розбагатіли,пише Дайсон.Цифрові організми вплинули на атмосферу компютерних систем так само, як перші бактерії, що виробляли кисень і визначили розвиток життя на Землі. Перші програми злилися в операційні системи, утворивши мільйони рядків кодів. Це дало нам змогу ефективніше управляти компютерами, а компютерамнами. Програми навчилися ділитися на пакети, переміщуватися мережею, виправляти будь-які помилки, що виникають на шляху, і знову асемблюватися в точці призначення. У них усемузика, зображення, голос, знання, інформація про друзів, статус, гроші і секс (тобто найцінніше для людей). Тож програми забезпечені безмежними ресурсами і формують багатоклітинні організми, які запускаються на різноманітних процесорах, так само як геномина різних клітинах»59.
Приєднуючись до мережі або завантажуючи новий додаток на телефон, люди відтворюють код на своєму пристрої. Вони взаємодіють із програмою, і вона змінює їхню поведінку. Це стосується всіх програм, але за доби інтернету низка програм власне націлена на те, щоб користувачі обмінювалися. Таким чином «глобальний мозок» активно розширюється.
«Думки» мозку відрізняються від думок людини або не обєднаного мережею суспільства. З одного боку, ці думки формують координовану память нечуваних обсягів, ба навіть несподівано оригінальне мислення і нові види співпраці; з іншого боку, призводять до того, що дезінформація сприймається як правда, дають змогу здійснювати руйнівні атаки на суспільство, коли одна частина мережі прагне здобути гору над іншими (спам, фальсифікації, маніпуляції фінансових ринків протягом останніх десятиліть чи навала фейкових новин під час президентських виборів у США 2016 року).
Мабуть, найдивовижніше, що «глобальний мозок» потроху набуває тілесної подоби. Він має очі й вуха (мільярди підєднаних камер і мікрофонів), орієнтується в просторі й фіксує переміщення (GPS і сенсори руху) набагато точніше за людину, а зі спеціальними сенсорами проводить збір даних, суттєво перевершуючи людину.
Тепер «мозок» рухається. Безпілотні автомобілі демонструють неймовірні можливості «глобального мозку»: їхня память зберігає здобуту водіями інформацію про дороги, яку записали дивовижні сенсори. Безперечно, здатність «глобального мозку» перетинати межу фізичного світу проявляється не в рóботах, а в мережевих додатках, які скеровують діяльність людини.
Зазвичай можна виокремити компанію або групу компаній, які уособлюють наступну хвилю розвитку технологій. У таких компаній слід учитися, креслячи мапу майбутнього.
Я креслив свою мапу з 1998 по 2005 рік, намагаючись зрозуміти, чого можна навчитися від Amazon і Google. Тепер компаніями, у діяльності яких найбільше простежуються тенденції, що визначають майбутнє, є конкуренти Uber і Lyft.
Багато читачів, мабуть, не погодяться, що Uberзразкова модель економіки майбутнього, заснованої на технологіях. Адже з цією компанією майже з перших днів її існування було повязано безліч проблем. Критики сумніваються, чи створює вона для водіїв можливості заробітку, і підозрюють, що насправді її системаце пастка, бо Uber обіцяє водіям прибутки, яких не може забезпечити60. Міську владу обурюють безсоромні конфронтації керівництва Uber з органами управління, та й те, що за допомогою технологій компанія уникає розслідувань своєї діяльності61. Конкуренти судяться з Uber, звинувачуючи у використанні крадених технологій62. Колишні працівники розповідають про нестерпні умови праці, зокрема про сексуальні домагання63.
Ми забуваємо, що люди, які творять майбутнє, руйнують перешкоди, нищать конкурентів і захоплюють нову індустрію силою й інтелектом. Іноді не обійтися без брудних прийомів. Томас Едісон і Джон Рокфеллер, Білл Ґейтс і Ларрі Еллісонусіх їх на певному етапі карєри нещадно ганили. Коли я починав працювати в інформаційних технологіях, Microsoft називали не інакше як «імперією зла».