4. Із появою пошукових рóботів 1994 року, ми спостерігали за першими пошуковиками, які автоматично добирали посилання не тільки на найкращі, а взагалі на будь-які сайти. Отож 1998 року, коли запустився сервіс Google і показав набагато кращі результати, стало очевидно, що у веб-лінках знайдено прихований інтелект. Лінк не просто відсилав до сторінки, яку раніше пошуковий рóбот міг не помітити, а давав можливість відкривати новий контент у мережі. Кількість лінків також засвідчувала цінність сайту. Кожний сайт, який давав посилання на інші, мав зворотні посилання на себе. Лінки і їхня якість підказували пошуковій системі, яку цінність має відповідна сторінка. Як довго сайт у мережі? Скільки користувачів зробили на нього посилання? Чи цінними видалися людям лінки на цьому сайті? Ба більше, користувачі обмінювалися враженнями завдяки «видимому тексту посилання»словам документа-джерела, які слугують гіперлінком. Google знайшов золоту жилу даних, і його вже було не спинити.
Мені запамятався захоплений пост у блозі Роберта Скобла про людський фактор у робóті пошукових систем: «Я щойно відкрив для себе новий ресторан у Сіетлі. Сайту в Google немає, але завтра буде, бо я надіслав посилання на цей заклад!».
5. Далі, 1995 року, ми побачили, як компанії eBay і Craigslist застосували краудсорсинг до продуктів і послуг. Тож усвідомили, що магічний конгломерат мільйонів користувачів породжує нові види послуг, та, не обмежуючись «контентом», виходить на фізичний рівень.
6. Ми спостерігали, як Amazon переганяє Barnes&Noble та Borders у галузі онлайн-продажу книжок. Amazon застосовувала ті самі принципи, що й Google, розробляючи кращу пошукову систему для ефективної електронної торгівлі. Barnes&Noble дотримувалася такої самої моделі, що й у роздрібних крамницях: дозволяла видавцям оплачувати розміщення інформації про них у пошуковику, тому на пошуковий запит, скажімо, про компютерну книжку з JavaScript чи Perl видавалася книжка видавця, який найбільше заплатив. А от Amazon вибирав найбільш «підхожу» книжку, враховуючи різноманітні сигнали: рівень продажів, позитивні відгуки, зовнішні посилання з Amazon Associates та інші дані, засновані на колективному інтелекті. Ми завжди тішилися, коли знаходили свої книжки в топі пошуковика Amazon, бо знали, про що це свідчить: десятки тисяч читачів вважали наші книжки найкращими.
Отож 2004 року, проаналізувавши всі розглянуті вище тенденції, я обмірковував визначення Web 2.0 і намагався зрозуміти, що вирізняє компанії, які витримали крах доткомів. Стало очевидно, що всі, хто «вижив», створювали продукти, так чи інакше обєднуючи внески користувачів.
Коли 2009 року я написав «Веб-урегулювання: Web 2.0 пять років потому» (Web Squared: Web 2.0 Five Years On), було зрозуміло, чого очікувати далі. «Революція смартфонів перемістила мережу з робочих столів у кишені,писав я.Додатками, створеними за допомогою колективного інтелекту, тепер управляють не клавіші, а сенсори. Наші телефони й фотоапарати стали очима й вухами додатків; сенсори фіксують рухи й місця розташування, підказуючи, де ми перебуваємо, на що дивимося і з якою швидкістю пересуваємося. Пристрої збирають, відображають і застосовують дані в реальному часі. Технології заполонили наше життя»46.
«Всесвітня мережаце вже не сукупність статичних сторінок HTML, які описують щось із нашого світу,писав я далі.Мережа дедалі більше стає окремим світом. Усе й усі, що є в реальності, кидають інформаційну тінь, відбиток даних. За умови розумного відображення й обробки даних, відкриваються надзвичайні можливості й перспективи».
Однак варто наголосити: виявивши вектор, ви не обовязково зрозумієте значення. Так, ще 2009 року я збагнув, що сенсориключ до розвитку додатків нового покоління, але я не передбачив прориву Google в галузі безпілотних автомобілів чи революцію Uber у сфері транспорту за запитом, яка сталася завдяки телефонним сенсорам.
До того ж я не переймався реалізацією власних передбачень. Журналіст Джон Дворак, що спеціалізується на технологіях, якось нагадав мені, що в часи зародження всесвітньої мережі я впевнено прогнозував появу ринку, де будуть продавати й купувати доменні імена. Я знав, що доменні імена стануть вкрай цінними, але жодного собі не придбав.
Виявивши тенденцію, вам буде легше розпізнати найважливіші події, адже це кроки на шляху вздовж вектора, де рух невпинно прискорюється. Підприємці й винахідники, як влучно зазначив Воллес Стівенс, завзято «шукають можливого в можливому»47. Тобто уявлення про те, як люди мислитимуть у майбутньому, допоможе вам завважувати і враховувати деталі.
Twitterвеликі можливості непрограмістів
Я зробив великий крок уперед, коли почав сприймати інтернет як операційну систему для додатків наступного покоління. До 2010 року ця ідея утвердилася в індустрії інформаційних технологій. Відтоді девелопери розробляли додатки на основі даних інтернет-сервісівмісце розташування, результати пошуку, соціальні мережі, музика, продукти тощо. Стартапи вже не створювали локальних додатків у власних дата-центрах. Вони перемістилися в те, що нині зветься хмарою. Мені вже не треба було проповідувати цих істин.
Щиро кажучи, я був готовий рухатися далі. От як у вірші Томаса Еліота: потрібні слова приходять запізно, або такими, що їх неможливо вимовити; і кожна спробановий початок, штурм хаотичних думок...48
Я втомився розповідати про Web 2.0. Назрівало щось значно більше за хмарну платформу для компютерних додатків. Соціальні мережі засвідчували, що інтернет повязує людей на глобальному рівні, і я замислився над іншою метафорою. Метафораце своєрідна мапа; часом це все, що ми маємо, уперше ступаючи на нову, затуманену землю.
Я очікував «кембрійського вибуху» в додатках колективного інтелекту, які істотно відрізнялися від додатків для настільних компютерів. Смартфони вклали камеру в руки кожного, а Twitter забезпечив платформу, звідки можна в реальному часі знайомити світ зі своїми фотографіями і текстовими повідомленнями. Мільярди людей і пристроїв переплелися, утворивши глобальний мозок. Той мозокто всі ми, підключені до мережі й наділені суперсилою.
Twitter був родючим ґрунтом для нових винаходів. Три «фішки», які ми нині сприймаємо як належне, спершу створили користувачі, а вже потім стали невіддільною частиною звичного для всіх сервісу. Символ @ у відповідь на повідомлення другого користувача зявився в листопаді 2006 року, але платформа офіційно задіяла його у травні 2007-го, коли Twitter став місцем для спілкування й оновлення статусів49. Перший ретвіт (пересилання чийогось повідомлення) опублікували у квітні 2007-го, а офіційною фічею Twitter зробили лише 2009-го.
У серпні 2007 року Кріс Мессіна запропонував використовувати символ #, позначаючи події або групи твітів50. Ми збагнули, якою потужною стала ця платформа колективних знань і настроїв, за кілька місяців, під час страшної пожежі в Сан-Дієго51. Гештеги, як їх почали називати, уже були всюди. Більшість не приживалася, але, якщо достатньо багато людей постили найпопулярніший гештег, здавалося, ніби справджуються слова Обі-Вана Кенобі із «Зоряних війн» (Star Wars): «Я відчув значні коливання Сили... ніби раптом пролунали мільйони голосів...».
Ті голоси кричали: #вибориІран; #Гаїтіземлетрус; #захопиВоллСтрит.
У липні 2009-го Twitter відгукнувся на інновації і почав давати гештеги з гіперлінками, щоб користувачі забивали їх у пошук. Тоді вже можна було переглядати пости на «трендові теми» (алгоритми групували схожі події з різними гештегами), та оливи до вогню долили гіперлінки52.
Коли на Twitter почали додавати фотографії (знову зовнішній девелопер подбав про фічі, що навіть не уявлялися розробникові платформи), сервіс став іще могутнішим, бо тримав руку на пульсі світу в реальному часі53. Скажімо, 15 січня 2009 року Джим Ганраган запостив перший твіт за чотири хвилини після того, як капітан Саллі Салленберґер посадив літак рейсу 1549 US Airways на річку Гудзон54. Птахи пошкодили обидва двигуни літака, що й спричинило аварійну посадку. За кілька хвилин Дженіс Крамс сфотографувала на айфон пасажирів, що стояли на крилі літака, і розмістила фото на Twitter через додаток TwitPic на телефоні знайомого55. Інформація розійшлася по всьому світі задовго до того, як новину поширили телеканали.
Facebook теж впливає на світову інформацію. Так, 2010 року єгиптянин Ваель Ґонім, який працював у Google, створив сторінку We Are All Khaled Said (Ми всіХалед Саїд) памяті молодого співвітчизника, якого поліція замордувала до смерті56. Сторінка на ФБ згуртувала організаторів антиурядових протестів, що 25 січня 2011 року переросли в революцію.