Від учорашнього ранку Ярвен уже не доводилося плакати: ні тоді, коли вона питала себе, що з нею зроблять викрадачі, ні згодом, коли вони всі троє втікали через протоку. Здавалося, всі її почуття від неї відділила якась скляна стіна. Ярвен усвідомлювала, що, власне, мала б відчувати страх чи розпач, а натомість її охопила лише глибока байдужість.
Ту скляну стіну на друзки розтрощила своєю щирістю Малена. По щоках у Ярвен потекли сльози, і нараз вона збагнула, в якій безвиході опинилась. Обом її супутникам небезпека загрожувала лише з боку віце-короля і його людей, і коли ці двоє втекли від них і тепер були в безпеці себе Ярвен не могла відчути в безпеці ще довго. Їй не довіряли й бунтарі.
Чого ревеш? роздратовано кинув Йоас. Хіба ми тобі щось зробили? Як ти, власне, гадаєш, що твої люди з нами вчинять, якщо злапають? А як ти гадаєш, що вони саме в цю хвилину витворяють з Ліроном?
Ярвен заридала.
Її вини в цьому немає! сказала Малена. Принаймні вона нас не виказала. І знов оцей невпевнений, допитливий погляд.
Та вже ж, тепер ти раптом перекидаєшся на її бік! вигукнув Йоас. Тільки через те, що вона твоя.
Ні! відповіла Малена. Я на її бік не перекидаюсь! Але ж може бути й так Вона звела очі на Ярвен і спитала: Чому ти не закричала? Чому не спробувала втекти, а попливла разом з нами до човна? Не спробувала жодного разу! Адже ми не мали б жодних шансів
Ярвен схлипувала так, що аж плечі здригалися. Нарешті втерла другим боком долоні обличчя, на повні груди вдихнула й прошепотіла:
Я так їх боялась! Я саме збиралася була Тоді, коли ви мене викрали, я однаково саме збиралася була втекти. Тільки не знала, як обминути собак.
Ще б пак! засміявся Йоас. Цього не знає ніхто! Крім мене, звісно. Коли ми жили ще в замку, я був з ними щодня: годував їх, балакав до них, грався. «Ніхто не знає, коли це може знадобитись», казав Лірон. Він готувався до цього ще тоді. Але мені й самому було з ними цікаво, славні собацюри!
Виходить, колись Йоас жив у тому замку, ось звідки він знає Малену! Але чому це Йоас і Лірон, двоє північних скоґландців, двоє бунтарів, жили в королівському замку?
Собаки радше накинуться на Больштрема, сказала Малена,
або на віце-короля, ніж зроблять щось Йоасові. Вони Йоаса люблять.
Ярвен кивнула головою й перестала схлипувати.
Але чому ти боялася їх тих, в Естерлінді? хотіла знати Малена; Ярвен бачила, що принцеса їй вірить не зовсім. Своїх-таки
Та вона ж бреше! вигукнув Йоас. У неї тільки одне на думці: втертися нам у довіру! Чого це раптом вона так злякалася своїх-таки людей? Після того, як стільки грала з ними в одну дудку!
Ні в яку дудку я з ними не грала! прошепотіла Ярвен, завваживши, що голос у неї лунає знову цілком спокійно. Адже я зовсім не знала, що
Так-таки й не знала? процідив крізь зуби Йоас. От хоч убий, не візьму я втямки, і край: як це можна на людях весь час вдавати з себе принцесу Скоґландську й водночас про це навіть не здогадуватись, га?
Я, звичайно, здогадувалася, що роблю! відказала Ярвен. Вона була аж рада, що нарешті в ній знову прокинулася злість, чи щось таке. Я тільки не знала, як усе те повязано. Я думала
Що південці теж танцюють під дудку тих шахраїв? урвав її Йоас. Гаразд, вони гадають, нібито новий закон принесе їм вигоду, але забувають про все, що колись уже були збагнули. Але ж ти!.. Адже в тобі й самій тече північноскоґландська кров! Хоча, звісно, яблуко від яблуні далеко не котиться!
Я ж кажу, все це помилка! вигукнула Ярвен, різко крутнувши головою. Я розумію, ви, мабуть, думаєте, що я з північних скоґландців, у мене й вигляд такий. Але досі я ще зроду навіть не була в Скоґландії! Мій батько Вона згадала про родовідне дерево, про отой список прізвищ, що його продиктувала їй по телефону Ґекхан. Ох, як же давно все це, здавалося, було! Він турок!
Турок? приголомшено перепитала Малена.
Та Йоас уже напустився на Ярвен.
Ти що маєш нас за дурнів? закричав він. Який турок?! Думаєш, ми повіримо оцим твоїм баєчкам?
Малена смикнула його за рукав.
Коли твій батько турок промовила вона й поглянула на Ярвен ще пильніше, якщо це взагалі було можливо, ніж поглядала на неї під час усієї їхньої втечі. Коли твій батько турок і ти, отже, з усіма нами, зі Скоґландією не маєш анічогісінького спільного, тоді як ти сюди потрапила? Чому на мій день народження вдавала, нібито ти це я? Чому там, на балконі, ти навіть
Гидко! крикнув Йоас. Просто гидко!
Ярвен відчула, що на очі їй знов накочуються сльози. Несподівано вона й сама усвідомила, якою легковірною досі була.
Усе це через той фільм! прошепотіла вона. Я мала грати головну роль. А для цього мусила спершу довести
Через фільм! процідив крізь зуби Йоас. Тепер ще й фільм! З кожним словом у ньому наростала лють.
Та не встиг він напуститися на Ярвен знов, як утрутилася Малена.
Та дай же їй пояснити, Йоасе! роздратовано кинула вона. До вечора ми звідси однаково не виберемось, то чом би їй не розказати нам свою історію? А там побачимо, в чому їй можна вірити, а в чому ні.