Треба спробувати, знизав плечима рибалка. А тепер я маю пошкодити свого мотора. Бо якщо берегова охорона схопить мене
Дуже тобі вдячні, Нануку! сказала Малена.
Йоас щось пробурмотів, і рибалка лишив їх самих.
У повітці пахло рибою, сіті висіли на стінах і лежали на підлозі, скрізь валялися буйки, до всього поприлипала засохла луска.
А про те, що нам треба щось їсти, він і не подумав, озвався Йоас. Уже другий день на голодній дієті.
Малена постукала пальцем собі по скроні. Ярвен з подивом помітила, якою спокійною та раптом стала.
Маєш нагоду трохи скинути жиру, мовила Малена. Кілограмів кілька. Потім обернулася до Ярвен: Ти теж.
Ярвен не знала відповідати чи ні. Коли вони вже досить далеченько відпливли від південного острова, Малена витягла їй з рота кляп. А коли наближалися до рибних мілин, де раз у раз траплялися човни, Йоас усе поривався заткнути їй рота знов. Проте Малена щоразу хитала головою й казала:
Вона не кричатиме, Йоасе. Якби вона хотіла нас виказати, то виказала б уже давно. Навіть не здогадуюсь, чому вона цього не зробила. Але кричати не кричатиме.
У баркасі Йоас спершу позирав на Ярвен так, ніби щомить ладен був підхопитися й заткнути їй рота, але згодом заспокоївся й він. Навіть коли вони вже зійшли на берег, хлопець наполіг лише на тому, щоб звязати Ярвен руки; знову затикати їй кляпом рота і звязувати ноги вони не стали.
І що тепер? озвався Йоас.
Складалося враження, що, поки тривала ця їхня втеча, за головну в них непомітно стала принцеса. Але на запитання Йоаса навіть вона стенула плечима.
Принаймні тепер ми в безпеці, промовила Малена. Це найважливіше.
А Лірон? спитав Йоас.
Принцеса опустила очі долу й прошепотіла:
Лірон був надто легковірний. Останнім часом він став усе ж таки надто легковірний. Він мав рацію: серед журналістів уже не зосталося нікого, хто зважився б виступити проти Норліна. Ніколи б не повірила, що це станеться так швидко.
Що буде з Ліроном? стиха промовив Йоас.
Я дуже сподіваюся, що вони його не катуватимуть, прошепотіла Малена. Дуже сподіваюсь
Ярвен пригадала, що казали про ватажка бунтарів Гільґард, Тяркс, Больштрем і віце-король. «Одна куля і він навіть нічого не відчує». Ні, надто делікатними їх не назвеш! Ярвен була певна: вони Лірона не пощадять, якщо схочуть почути від нього, де переховується принцеса. Принцеса і її двійниця.
Лірон мовчав.
Хоча, як на тебе, то, мабуть, не так уже й багато? провадив Больштрем. Гадаю, ти ще якийсь час непогано обходився б і без нашого товариства, еге?
Норлін прокашлявся й сказав:
Слухай, Ліроне, давай залагодимо справу мирно! Мені шкода, що нам довелося доправляти тебе сюди звязаним. Я вибачаюся за те, що мої люди повелися з тобою вочевидь грубіше, ніж треба було.
Лірон підвів погляд.
Але твоя спроба зустрітися з отим репортером який нарешті щоправда, лише кілька днів тому, та все ж, хвалити Бога, втямив, у чому полягає його обовязок перед країною, отож ця твоя спроба, звичайно, дає нам підстави припускати, що
ти причетний до зникнення Ярвен. А може, й до зникнення Малени.
Лірон не поворухнувся.
Бачиш, Ліроне, привітно сказав Больштрем, нам, звісно, довелося помізкувати над тим, хто міг так запросто навідатися до наших лягавих псів. Є лиш одна така людина. Дурні ми були, що не здогадалися про це раніше. Тоді б ми, певна річ, усе ж таки не відмовилися від охорони.
Це твій син, Ліроне! кинув Норлін. Собаки слухаються лише Йоаса! Тож не заперечуй, не марнуй нашого часу! Ярвен викрали ви, а з репортером ти хотів зустрітися для того, щоб розповісти всю цю історію й показати Ярвен. Ти все ще сподіваєшся й на півдні підбурити людей проти мого нового закону!
Ну?! гримнув Больштрем. Де вони?
Лірон мовчав.
Послухай, Ліроне, промовив Больштрем, у нас лишилося не багато часу, і ми не маємо наміру гаяти бодай хвилину. Сподіваюся, тобі не треба пояснювати, що заговорити у твоїх-таки інтересах.
Лірон кивнув головою й відказав:
Погрожуєш. Губи в нього пошерхнули й лущилися, він ледве вимовляв слова. Невже ти й досі не знаєш мене, Больштреме?
Ні в якому разі, Ліроне! заперечив Норлін. Ти нас не так зрозумів! Певна річ, ми тобі не погрожуємо! У Скоґландії нікого не катують. Ми лишень сподіваємося, ти збагнеш, що це в інтересах усього народу
Ох, Норліне, всміхнувся Лірон, ти завше плутав власні інтереси з інтересами свого народу. Ти сплутав навіть свій народ, Норліне.
Віце-король ударив. Голова в Лірона хитнулася з одного боку на другий, потім навпаки.
Больштрем звів брови й промовив:
Скільки тобі ще нагадувати, Норліне, щоб ти вчився тримати себе в руках?
Крізь вузеньке віконце над дверима досередини ледве проникало світло. На віконці висіло, нагадуючи довгі, подерті, давно не прані гардини, павутиння, на якому осів порох десятиліть. У цих сутінках Ярвен раз у раз засинала.
Прокинулася вона від того, що хтось легенько поторсав її за плече.
Перед нею, допитливо дивлячись їй у вічі, сиділа навпочіпки Малена.
Дякую, що не виказала нас, промовила вона; проте в її погляді Ярвен побачила невпевненість і колишню недовіру. Ти запросто могла б нас продати, навіть не раз.