Ну, ти й даєш! вигукнув водій, вистромивши з кабіни голову. Цікаво, і що оце робить такий курдупель, як ти, серед ночі, сам-самісінький на дорозі? Нарешті він, схоже, розгледів, що чуприна у хлопця темна (адже в дощ чуприни темні в усіх), і хвилю помовчав. А, зрозуміло! пробурмотів згодом. На автобус грошей катма? Сідай, розважатимеш мене, щоб я не заснув. Бо нема гіршого, ніж утома перед ранком.
Йоас перевів подих і буркнув:
Дякую!
Може, цей водій не вмикав у машині радіо, може, він ще не чув повідомлення про розшук Але цієї миті крізь гуркіт двигуна все ж таки прохопилася тиха музика.
Це не та погода, щоб швендяти вночі дорогами! кинув водій. У тебе все гаразд?
Йоас кивнув головою, а водій увімкнув приймача гучніше. Жіночий голос розповідав про святкування дня народження принцеси, далі був прогноз погоди, повідомили про ситуацію на шляхах, а тоді
дванадцятирічний Гяльмар Гальдур, сказала дикторка. З лікарні на півночі південного острова
Йоас затремтів.
Передають про це ще від учора, щогодини! сказав водій.
Двірники на вітровому склі розгрібали воду, на коротку мить відкриваючи панораму ночі попереду.
Я спершу подумав був, що це ти, але ж у тебе, либонь, не довга біла чуприну, аж ніяк. А тобі ж куди? Він притишив радіо.
Йоас відкинувся на спинку сидіння й прошепотів:
Лише до міста.
Чому вона не побігла до них і не розповіла про того хлопця в парку? Чому не спитала в Гільґарда або Тяркс, чи знають що-небудь про нього вони? А найголовніше Найголовніше ось що: чому хлопець так злякавсь і кинувся навтіки, немовби за ним погнався сам дідько?
«Злякався він, звичайно, мене, міркувала Ярвен. Зненацька хлопець збагнув, що я, звичайно, не Малена. Малі Зненацька він побачив, що коси в мене не біляві, а темні, й очі не блакитні, а карі. А може, навіть помітив, що я низенька й не дуже струнка. Але невже цього досить, щоб так злякатися?»
Вона підтягла ковдру до самого підборіддя. «Я б теж, мабуть, злякалась, якби стояла перед терасою в Тіни, а Тіна раптом виявилася вже не Тіною, подумала Ярвен. Хто той хлопець? У кожному разі, це не божевільний, який гадає, нібито я в нього закохана».
Ярвен заплющила очі й повернулась на бік. «Щось тут не так, знов подумала вона. Щось зовсім не так, як має бути. Вона хутко спустила ноги з ліжка. Якщо мені пощастить, то Гільґард і Тяркс ще не полягали спати».
На дверях висів принцесин халатик. Поки Ярвен не довідається, хто той хлопець, вона однаково не засне.
Частина друга
13
То не вона! крикнув він, тремтячи в мокрому одязі від холоду. Це все був обман! Вона майже як крапля води схожа на Малі, але то не вона!
Лірон утяг сина в помешкання й замкнув за ним двері.
Я знаю, Йоасе! кинув він. Спершу перевдягнися в сухе. Я заварю тобі чаю.
Йоас вражено втупився в батька й вигукнув:
Чорта пухлого ти знаєш! Ти що глухий? Та принцеса не Малі, й то весь час була не Малі! І сьогодні вранці на дні народження теж не вона, запевняю тебе!
Лірон кинув погляд на свій наручний годинник, немовби й так не знав, що
північ уже давно минула, й промовив:
Учора вранці. І зник на кухні. Витрися насухо, Йоасе. А то ще застудишся й цим уже нікому не допоможеш.
Йоас бігав за батьком по кухні, гупав йому кулаками в спину й кричав:
Ти, йолопе безверхий! Невже ти не розумієш, що я кажу? Чхав я на твою застуду! Якщо вона не Малі, а лише схожа на Малі, тоді хто вона така?
Лірон пустив на кухні воду й спитав:
Може, його байстрючка? Я ж тобі сказав, витрися насухо!
Йоас поволі сів на єдиний у кухні ослінчик і глухо промовив:
Усе це був великий обман. А я так тривожуся за Малі
Лірон дістав бляшанку з чаєм, витрусив його трохи на долоню, а тоді обережно пересипав у великий кухоль.
Ну й дарма, нарешті промовив він. Малі тут.
Ось і прибудова, а далі, в кінці коридору, бібліотека. Якщо ті двоє ще не полягали спати, то їх, мабуть, можна знайти там.
Зненацька Ярвен стала. Ще не дійшовши до дверей, вона здалеку почула голоси.
Коли я сказав «Ні!», то це стосується не лише одного-двох місяців! вигукнув віце-король. Голос його лунав роздратовано.
Виходить, він ще звечора приїхав до Естерлінда? Яке щастя! Тепер можна буде розпитати в нього, хто ж таки той хлопець і чи віце-король справді вірить в історію з божевільним. Коли вже їй доведеться грати Малену, юну принцесу, то вона, Ярвен, має знати також, хто її друзі. А може, й вороги.
Та май же розум, Норліне! казав Больштрем.
Ярвен чула, що то був він, хоч і не бачила його. Вона вже майже дійшла до бібліотеки, а двері стояли трохи відхилені.
Тоді бунтарі вже не чекатимуть жодної хвилини, годі й сумніватися! Досі все йшло непогано, навіть краще, ніж ми сподівалися! Це дівча зіграло свою роль просто блискуче!
Ярвен стояла й не рухалась. Хоч на неї тут ніхто й не дивився, вона відчувала, як шию й обличчя їй заливає румянець. Звичайно, її хвалили всі й досі, але як же приємно почути таке ще раз, коли вони розмовляють між собою! Вона розуміла, що тепер мала б постукати й увійти. Мама вжахнулася б, якби довідалась, що її донька підслуховує чужу розмову, та ще й тоді, коли йдеться про неї саму.