І вона блискуче зіграє цю роль і за тиждень, я певен. Завдяки цьому ти домігся всього, чого хотів! Та поки ти його
Ні! вигукнув віце-король, і в його голосі вражена Ярвен почула нотки страху. Я цього просто не бажаю! Навіть якщо він на чолі тих бунтарів Навіть коли їх чимдалі більшає Ніякої різанини! У моїй країні ніякої різанини!
Ярвен усім тілом притислася до стіни. Кров помалу відринула від її обличчя, й вона відчула, як запаморочилося в голові.
Але ж про різанину ніхто й не каже, ваша високосте! озвався ще один голос, жіночий. Отже, з ними й Тяркс! Ми якраз і хочемо запобігти різанині! Больштрем має рацію: поки він там, у лісі, житиме і йому досить буде лише ляснути пальцями, щоб бунтарі завдали удару, нам тут доведеться щодня рахуватися з тим, що
Чом би не вдатися до простого рішення? урвав її Больштрем. Одна куля і він навіть нічого не відчує! А без нього вони одразу стануть мов без рук. О Господи, Норліне! Ти віце-король, і на тобі лежить обовязок захищати свою країну! А саме в цьому й полягав би твій обовязок! Чи тобі потрібна громадянська війна, в якій склало б голови багато більше людей? Сотні, а може, й тисячі! І тоді, Норліне, тобі довелось би відповідати, ті смерті були б справді на твоєму сумлінні! Одне життя чи сотні, тисячі життів?! Якщо ти надаси мені повноваження
Ні! крикнув Норлін. Голос його надірвався. Ніякого знищення кажу це вам раз і назавжди! Ми розвяжемо цю проблему й по-іншому, я взагалі не бачу тут проблеми. Хто каже, що він збирається коли-небудь завдати удару? Хіба досі нам шкодило те, що ми його не стратили? Адже тепер ми досить надійно тримаємо його під контролем! Не забувайте: я віце-король! І я кажу «Ні!»
Ярвен намагалася ступати якомога тихіше. Вона почула щось таке, про що не мала права чути в жодному разі. І знати про це не мав права ніхто.
Дійшовши до коридору, де була її кімната, вона пустилася бігти. У кімнаті впала на ліжко, знов підвелася, крутнула ключа в дверях, шмигнула під ковдру. Ноги в неї були холодні, як лід.
Пополудні, коли вони їхали в машині, пані Тяркс
стверджувала, нібито бунтарів боятися не варто. А проте не хотіла, щоб Ярвен побачила отой кратер біля парламентської будівлі, щоб вона взагалі довідалася про бунтарів. Певно, причин непокоїтись було більше, ніж ці двоє перед Ярвен зізнавалися. А то вони не наполягали б на тому, щоб застрелити ватажка. Різанина. Громадянська війна
«Одне життя чи сотні, тисячі життів!..» пригадала Ярвен. «Невже це так? Хіба можна так міркувати, хіба можна вбивати одну людину задля того, щоб урятувати життя сотень, тисяч людей? Хто має рацію віце-король чи Больштрем і Тяркс?»
Вона підвелася й підійшла до балконних дверей. Буря вляглася, лише тихо, монотонно шумів дощ. Їй не хотілося бути під одним дахом з людьми, які серйозно сперечалися про те, вбивати когось чи не вбивати. Життя не кінофільм і не книжка. Життя це реальність, і така суперечка будила в Ярвен страх.
«Не треба!» прошепотіла Ярвен. Досі вона мріяла допомогти принцесі й дістати роль у фільмі Больштрема. Але тепер найдужче їй хотілось опинитися вдома.
14
Телевізор працював з вимкненим звуком, а на канапі перед ним спала Малена. Біляве волосся розсипалось їй по обличчю, одна рука, звисаючи, майже торкалася килима на підлозі, де тепер лежав берет невеличкий брудний жмутик.
Малі! покликав Йоас і опустився біля неї навколішки.
Малена щось пробурмотіла, потому прибрала з обличчя волосся й рвучко сіла.
Невже так конче мене будити? мовила вона й хотіла була додати ще щось, але натомість лише позіхнула.
Слухай, Малі! промовив Йоас і втупився в берет. Я тільки недавнечко почув про це в машині й одразу здогадався, що то ти! Він засміявся. Гяльмар як там його далі?
Гальдур, кинула Малена, намагаючись розчесати пятірнею злипле волосся. Якщо не помиляюся. Того ж і довелося скинути куртку. Ти навіть не уявляєш собі, як я намерзлася!
Йоас обсмикав на собі мокрого светра, що поприлипав до тіла, й промовив:
Гадаєш, не уявляю?
Малена тільки махнула рукою й кинула:
Ох, я так стомилася! Думаєш, я багато могла спати, коли втікала?
А сьогодні то була ти чи не ти? спитав Йоас.
Увійшов Лірон з тацею й поставив перед обома дітьми кухля з гарячим чаєм.
Сьогодні вранці, додав Йоас.
Малена постукала пальцем собі по лобі й промовила:
Як же я могла там бути?! І обома руками обхопила кухля. Ой, ще дуже гарячий!
Йоас умостився на килимі зручніше.
Спершу я гадав, сказав він, що вона справді схожа на тебе, як крапля води. Але в неї темні коси. А очі карі.
Малена подмухала на чай і сказала:
Я така рада, що нарешті дісталася сюди! Але чекати лишилося вже не довго.
Гадаю, Малено, тепер тобі нічого не загрожує, озвався Лірон. Усім нам трьом. Хоча принцеса, звісно, в небезпеці. Принцеса більше, ніж будь-хто.
Малена сьорбнула чай, зробила перший невеличкий ковток і прошепотіла:
Мені вас так бракувало!
І розплакалась.
Ярвен потяглась. Уночі вона довго не могла заснути, а коли відчула, що нарешті поринає в сон, уже щебетали перші пташки. Не завжди воно так легко триматися маминих порад! А надто, коли підслухаєш чужу розмову, як оце напередодні ввечері.