На ці рої треба подивитися через підзорну трубу, закричав зворушений Ніженька й пострибав на своїй здоровій нозі в мурашник по підзорну трубу. За ним поспішило багато інших, отже, за мить нагорі здійнявся цілий ліс підзорних труб.
Бачите? Там пять наших наречених! вихвалялися нянечки, що дивилися на рій над високою ялиною.
Гей, а он там теж є одна наша. Як до неї всі летять! Коло неї упадають аж десятеро женихів! А звідки ті женихи? цікавилися муляри, які стежили за роєм над верхівкою гори.
Нашим хлопцям теж непогано. Хоч куди глянь, скрізь до них летять найкращі наречені, з гордістю повідомляли мисливці.
Словом, куди прийшли жених чи наречена з крапчастою хустинкою, там зчинялася метушня, бо всі хотіли одружитися тільки з ними.
Аж до вечора на мурашнику не переставали дивитись у підзорні труби на весільні рої і спостерігати, як там женихи сватаються до наречених, як кожен вибирає того, хто йому найбільше до вподоби, і як пара за парою зникають, щоб десь на землі закласти власний мурашник.
Раптом «гу-у-у-у!» молоді знову помчали в темряві, а тоді враз блись! спалахнуло яскраве світло. І тут у низьких сінях Куриголоско сварився із Джмелем. Людоньки, ото був концерт! Куриголоско кричав високим голосом, Джміль басом, а мурашки навколо від сміху аж падали!
Трохи далі, знову в освітленій кімнаті, на всіх чекало нове видовище піраміда, яку зробили малі червячки так гарно, ніби в якомусь гімнастичному залі. Проте хтось із них хитнувся, й усі червячки мало не беркицьнули на землю. Потім знову запала темрява, а за нею знову спалахнуло світло, й зачудовані гості побачили наступне видовище Ніженьку, що бився з биками. Як гарно він з ними боровся! Тягав їх за хвостики, робив через них сальто, совав їм перед очі дзеркальце. Людоньки! Це було ще краще, ніж на справжніх боях.
Молодята аж потомилися від сміху, а їх уже знову везли далі. Потім вони споважніли. Почули чудову музику й незабаром побачили ансамбль. Малі червячки грали, мало не танули від натхнення: троє дмухали на гребінцях, один бренькав на голці, двоє несамовито сурмили в лійки, один клацав пальцями на шести склянках, а ще один стукав паличкою по горщику. Цілий світ можна було б з отакою музикою обїздити!
Ще не встигли молоді опамятатись, а їх уже везли далі. Коли це хтось у темряві вдарив їх по плечу. Тільки вони обернулись, аж тут хлюп! хтось їм вилив за комір води і вони опинилися назовні.
Ух! Оце була дорога! сміялися молоді, обтрушуючись. Хто б подумав, що у Ферди ми побачимо таке.
І коли б Трумбелінек не виказав, що то Куриголоско схопив молодят за плече й Ніженька лив їм за комір воду, були б вони думали, що бачили справжні чари під землею.
НА КІНЕЦЬ ПРО МАТЕМАТИЧНІ ПРИКЛАДИ
«Фердо, будь ласка, ми тебе знаємо, памятаєш, тоді біля ставка...»
Або:
«...тоді біля жовтого камінця...»
Або:
«...тоді, коли пішов дощ, ми зустрілися...»
Кожен заявив, що знає Ферду, й усі хотіли одного:
Просимо тебе, чи не міг би ти й нас так гарно повозити?
Ферді хоч розірвися. Він улаштовував
весільну подорож усім.
І задарма. Навіть прибудував ще одну кімнату з велосипедом і годував там малят. До стовпчика було привязано велосипед. Навколо стояли голодні малята, а на велосипеді сидів Ніженька, їздив по колу й годував малих медом. Це всім сподобалось! Чужі мурашки заведуть таке і в своїх мурашниках.
Трумбелінек першого дня хотів сам роздавати мед, але впав і так вимазався в мед, що діти потім аж два дні його облизували.
А найменшим ти нічого не покажеш?
Аякже! І найменших Ферда повозив. Але для них він приготував ще одну несподіванку. Поставив у одній кімнаті дошку з неправильно розвязаним прикладом, а біля дошки покаране малятко, яке так розвязало той приклад. Кожний, хто дивився на дошку, жахався.
Звичайно, Ферда знав, кому це треба показати, його учні теж жахнулися. Так полічити!
Після цього всі малюки добре вчилися! І це було їм не важко. Адже вони були Фердині вихованці.
Ким вони стали потім? Найкращими робітниками. Все вони будували, все вміли, все лагодили. Кожен з них зробив щось добре, кожен з них щось гарне придумав. І всі вони носили крапчасті червоні хустинки.
Мурашечко, ти часом не Ферда Муравлик?
Так.
А ти?
Я теж Ферда Муравлик.
Не жартуйте, адже не можете ви обидва бути справжні Ферди!
Але й справді всі ми Ферди! Хіба не бачите? Все ми вміємо, все будуємо, все лагодимо...
Ач які! Я знаю, що ви все вмієте, але я шукаю Ферду Муравлика, того, єдиного.
Допоможіть мені, діти, шукати. Ніяк не можу знайти його. Коли побачите в лісі якогось муравлика, спитайте в нього. Але будьте уважні мурашки тепер хитрі, шибеники, і як не мають на шиї хустинки, то напевно вам скажуть, що залишили її удома, аби не забруднити.
А ще кожен буде хвалитися тим, що все вміє, все полагодить, усе принесе й усе придумає.
Але того Ферду ви легко пізнаєте між ними.
Бо той усе зуміє вдвоє краще.
Я це знаю.
СПРИТНИЙ МУРАВЛИК
СПЕРШУ ПРО ХЛОПЧИКА, ЩО ЙШОВ ЛІСОМ_5
ПРО САНЧАТА НА МУРАШНИКУ ТА ПОРОЖНЮ КОРОБОЧКУ_7
ПРО ТЕ, ЯК ФЕРДА ПОПАВ ПІД ДОЩ І ЯК СЛИМАК ЙОГО ВИЛАЯВ_9
ПРО ТЕ, ЯК СЛИМАК СЕРДИВСЯ ЩЕ ДУЖЧЕ, А ЖУК-СТРИБУНЕЦЬ ЙОМУ ГУКАВ: «КУДИ ЦЕ ВИ ТАК ПОСПІШАЄТЕ, ДЯДЕЧКУ?»_12