ІЛЛЬ (наче прокидаючись): Кляра.
УЧИТЕЛЬ. Цаханасян.
ВСІ: Цаханасян.
УЧИТЕЛЬ: А тут не готовий мішаний хор, ні молодіжна група!
БУРҐОМІСТЕР: Ні гімнасти, ні пожежники!
ПАРОХ: Ні паламар!
БУРҐОМІСТЕР: Господи Боже, а я без убрання, без циліндра, без унучок!
ПЕРШИЙ: Клері Вешер! Клері Вешер!
Схоплюється
і біжить до містечка.
БУРҐОМІСТЕР (гукає йому вслід): Не забудь про дружину!
НАЧАЛЬНИК ПОТЯГА: Я чекаю на пояснення. Офіційно. Від імени дирекції залізниці.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Ви йолоп. Мені саме захотілося відвідати це містечко. То що, я мала вискочити з вагона?
НАЧАЛЬНИК ПОТЯГА: Ви зупинили Шаленого Роллянда тільки тому, що вам забажалося відвідати Ґюллен? Він насилу стримується.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Певне.
НАЧАЛЬНИК ПОТЯГА: Мадам, якщо вам хочеться відвідати Ґюллен, то прошу дуже, до ваших послуг є пасажирський потяг із Кальберштадту о дванадцятій сорок. Як і до послуг кожного. Прибуває до Ґюллену о першій тринадцять.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Пасажирський потяг, що зупиняється в Льокені, Брунгюбілі, Байзенбаху і Льойтенаві? Невже ви гадаєте, що буду півгодини паритися по цих околицях?
НАЧАЛЬНИК ПОТЯГА: Мадам, це вам буде дорого коштувати!
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Дай йому тисячу, Бобі.
ВСІ (мурмочуть): Тисячу.
Мажордом дає йому тисячу.
НАЧАЛЬНИК ПОТЯГА (спантеличено): Мадам...
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: А три тисячі на фонд для вдів залізничників.
ВСІ (мурмочуть): Три тисячі.
НАЧАЛЬНИК ПОТЯГА (збентежено): Такого фонду нема, мадам.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: То будьте його фундатором.
БУРҐОМІСТЕР шепче на вухо НАЧАЛЬНИКОВІ ПОТЯГА.
НАЧАЛЬНИК ПОТЯГА (вражено): Достойна пані Клер Цаханасян? О, прошу пробачення! Це, звичайно, зовсім інша справа. Якби в нас був хоч найменший здогад, що це ви, то ми, певна річ, затрималися б у Ґюллені. Ось вам ваші гроші, шановна пані, чотири тисячі... Боже мій...
ВСІ (мурмочуть): Чотири тисячі.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Лишіть собі цю дрібничку.
ВСІ (мурмочуть): Лишіть собі...
НАЧАЛЬНИК ПОТЯГА: Може, достойна пані, ви бажаєте, щоб Шалений Роллянд зачекав, заки ви оглядатимете Ґюллен? Дирекція залізниці радо схвалить нашу затримку. Портал собору, либонь, вартий уваги. Готичний. З зображенням Страшного Суду.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Забирайтеся геть зі своїм потягом.
ЧОЛОВІК VII (плаксиво): А преса, мишко? Преса ще не висіла з потяга. Репортери обідають у вагоні-ресторані спереду і навіть гадки ні про що не мають.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Хай собі обідають, Мобі. Мені, покищо, не потрібна преса в Ґюллені. А потім вона вже зявиться.
Тим часом ДРУГИЙ приніс БУРГОМІСТРОВІ фрак. Бурґомістер урочисто підступає до КЛЕР ЦАХАНАСЯН. МАЛЯР і ЧЕТВЕРТИЙ на лавці підносять вгору транспарант Ласкаво просимо, Клер Цахана... Маляр не встиг його домалювати.
НАЧАЛЬНИК СТАНЦІЇ (піднімає жезл): Потяг рушає!
НАЧАЛЬНИК ПОТЯГА: Аби ви тільки, достойна пані, не поскаржилася в дирекції залізниці. То було чисте непорозуміння.
Потяг рушає. НАЧАЛЬНИК ПОТЯГА вскакує у вагон.
БУРҐОМІСТЕР: Шановна, ласкава, пані. Як бурґомістер Ґюллену я маю честь привітати вас, ласкава, шановна пані, дитя нашого містечка...
Гуркіт потяга заглушає решту промови БУРҐОМІСТРА, що невтомно говорить далі.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Дякую вам, пане бурґомістре, за гарну промову.
Вона підходить до ІЛЛЯ, що трохи збентежено рушає їй назустріч.
ІЛЛЬ: Кляра!
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Альфред.
ІЛЛЬ: Гарно, що ти приїхала.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Я завжди хотіла приїхати. Ціле своє життя, відколи покинула Ґюллен.
ІЛЛЬ (непевно): Дуже мило з твого боку.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Ти також думав про мене?
ІЛЛЬ: Звичайно. Завжди. Ти й сама це знаєш, Кляро.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Чудові були ті дні, що їх ми провели разом.
ІЛЛЬ (гордо): Отож. (До ВЧИТЕЛЯ) Бачите, пане вчителю? Вважайте, що вона вже в мене в кулаці.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Називай мене так, як завжди звав.
ІЛЛЬ: Дика моя кіточко.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН (муркоче, наче стара кітка): А ще як?
ІЛЛЬ: Моя відьмочко.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: А я тебе називала: Мій чорний леопарде.
ІЛЛЬ: Я ще й далі чорний леопард.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Дурниці. Ти потовщав. І посивів, і розпився.
ІЛЛЬ: Але ти лишилася така, як була. Відьмочка!
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Де там. Я постарілася і потовщала. Крім того, втратила ліву ногу. Автомобільний випадок. Я їжджу ще тільки швидкими потягами. Але протеза чудова, правда? (Підносить спідницю і показує ліву ногу). Нею можна добре орудувати.
ІЛЛЬ (витирає піт з чола): Я ніколи не здогадався б, кіточко.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Чи можна познайомити тебе з моїм сьомим чоловіком? Він має плантації тютюну. Ми щасливе подружжя.
ІЛЛЬ: Прошу дуже.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Ходи, Мобі, вклонися. Властиво, його імя Педро, але Мобі звучить краще. Та й краще римується з Бобі, так зветься мій мажордом. Зрештою, мажордом буває один на ціле життя,
тож чоловіки мусять допасовуватися до його імени.
ЧОЛОВІК VII вклоняється.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Правда ж, він гарний із своїми чорними вусами? Думай, Мобі.
ЧОЛОВІК VII думає.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Дужче.
ЧОЛОВІК VII думає дужче.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Ще дужче.
ЧОЛОВІК VII: Я вже дужче не можу думати, мишко, справді не можу.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Певне, що можеш. Спробуй-но.
ЧОЛОВІК VII думає ще дужче. Дзвінок.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: А бачиш, зміг. Правда ж, Альфреде, він робив майже демонічне враження? Наче бразілець. Але це тільки здається так. Він православний. Його батько був росіянин. Нас вінчав піп. Незвичайно цікаво. А тепер я хочу оглянути Ґюллен.