«Вся королівнина рать»: етос і ерос 417483
Необхідний відступ: про чуттєвість інтеліґенції «косачівського кола». («Високе щастя» Віри Матушевської: лист із ҐУЛАҐу). Не тільки не «мужчина», а й не «одинокий»! Про потребу реставрації «гуртового портрета». Юність лицареси («гетерії таємні» і театральний салон Лисенків-Старицьких). «Катакомбна школа». «Забута тінь»: Олена Пчілка! «Велика жінка» проти «Великої Матері»: спроба постколоніальної інтерпретації. «Порода в людині перше всього»: етика спадку в героїв Лесі Українки. Тягар походження проти «нестерпної легкости буття»: Анна, Долорес, Командор і «той самий Дон Жуан». Душа і тінь. Відмежування від «пустопорожньої
аристократії»: смисл «спадку» лицарська служба. Лист до М. Павлика. Що ж пам'ятала дівчинка Леся з «70-х років»? «Беатріче як міфотворець»: літо 1878 р. і «тьотя Єля» («Забуті слова»). Вступ до естетики трагічного. Українська критика в пошуках пристрасти. «Панцир» і «чорна сукня». Історичний коментар: Анна Ахматова проти І. Костецького і Co. Аристократизм як духовна аскеза. «А владати собою треба добре»! Творчий ерос і «дисципліноване божевілля» (Леся Українка і М. Цвєтаєва). Про новітню кризу пасіонарности й зміну естетичного смаку: бідний багатого не розуміє! Як народжувалась «страшна краса». Річард Айрон і хорал на кораблі. Перекличка: РількеЄйтсЛеся Українка («Адвокат Мартіян»). «Біла лілея» і «червона троянда». Трохи геральдики, або «Царство Моє не від світу цього» (мучеництво як основа духовної конґреґації). Єгипетська царівна ака Вавилонська блудниця: вибір Аврелії і П. Тичини (від «Скорбної матері» до «Мадонно моя»). Від Аврелії до Анни й Долорес: і знову дві Афродіти! «Королівна тернового вінця»: ініціація «70-х років» Луцьке «віче»! Що співали на замку громадівські діти: дешифруємо текст. Ерос колективности і як його зрозуміти колишнім піонерам? «Обітниця врочиста» і її смисл у лицарській культурі. І в літературі: відповідальність автора за текст, або «Слово чести» проти «дискурсу брехні». «Опис герба», або Спроба характеристики ордену: «цноти, що зрощує слава» («Граф фон Ейнзідель» за А. де Токвілем) і «принцип лілеї» (відмова від «я»: В. Науменко versus Б. Грінченко); етос «комітату» в кодексі культурного націоналізму місія стану (оборона чести ордену) і її релігійний характер (війна з імперією як bellum sacrum).
Реквієм по лицарству як «заповіт українському народові» 483496
Рухаємось по трапеції «іспанської драми» «Жіноча» пара війна релігійна, «чоловіча» соціальна! Дон Жуан («звідник-зі-шляху») і Командор (шлях крізь систему): дві форми волі до влади. Командорове лицарство як «тіло без душі» («без страху», але не «без догани»): етикет замість етосу. Командор і Анна як спільники: учитель і учениця. Анна й Дон Жуан як спільники: учителька і учень. Долорес і Дон Жуан: «душа без тіла», «Мавка без Лукаша», діва з Ґраалем без Парсіфаля. Про чоловіче й жіноче в Плеромі і про безпарність як смерть історичної форми («Йоганна, жінка Хусова»). Таємниця «шостої пари»: Долорес і Командор задзеркальне возз'єднання душі й тіла, або Шлюб мерців для помсти свавільникам. Смисл непрочитаного «заповіту» (Ж. Морель): місія лицарства в посмерті не закінчується! І не кажімо, що нас не попереджали
VIII. Наша Славна Жірондистка: релігійна альтернатива в секулярну добу. Вступ до історії хамократії
«Інтеліґенція традиції» та «інтеліґенція розриву»: загальні засади 497505
Європа і Росія: шляхта і дворянство. Історичний анамнез. Чому «інтеліґенція» поняття російське. «Віхи» і діагноз В. Липинського: «розрив традиції»! Корінь проблеми перехід української інтеліґенції з європейської на російську модель відтворення (гіпотеза). Спроби «повернення до Європи»: Хвильовий і шістдесятники.
Два народництва, дві демократії 505545
Що значить «любити народ»? Граф фон Ейнзідель і його предки, або Культурний націоналізм проти російського народництва. Народ «по вертикалі» (ad majorem Dei gloriam) і «по горизонталі» (утилітаризм). Три культурні типи: Леся УкраїнкаҐорькийВинниченко. Звідки у «демократів» пихатість? (А. Ізґоєв). І чому в «аристократів» її не було (гуманізм як ерос «загального права»). Інтеліґенція як не-народ: «Доктор Живаґо» Б. Пастернака і «Третя революція» В. Підмогильного. Інтеліґенція як народ: семантика «темного погляду» («Над морем»). Культ праці й культ неробства (С. Булґаков про «дисципліну послушництва»). «Що дасть нам силу?». Трудова етика в українського й російського дворянства: Олена Пчілка і П. Скоропадський проти Л. Толстого. Необхідний відступ: «інтеліґенція розриву» в Галичині. Ще один критерій зрізничкування (за А. де Токвілем): «за що боролись» за свободу чи проти нерівности? Свобода по-російськи: «свавільне безґрунтянство»! Д. Мережковський і Дон Жуан. Де живе Грядущий Хам дещо про інтуїції європейських літератур та про короткозорість Срібного віку Українська діагностика антихамського імунітету («синдром боярині»), Оксана в «Лісовому
царстві» (С. Коньонков): «Най дьявол носить смуткове убрання!». Краса і благо в українській та російській традиції: не «конфлікт культур» а «війна богів»! Метафізика «бісівства» у Гоголя й Лесі Українки. (Бердяєв точка перетину культур?) Логіка духовного поневолення в українській філософії свободи від «гріховности краси» через культуру без сакруму до тріумфу «хамократії» (термін Д. Пильчикова і дещо про нього самого) Відступ: що таке духовна аристократія (В. Стус і Д. Стус: типологія «розриву»). Перша історична форма хамократії самодержавство. Рухаємось далі