Шрифт
Фон
Що, здається, піснею весь світ,
Що душа, як посох на все небо
І не знаєш, де те все подіть?
А літа проходять, ніби, тіні.
І тобі - ні здрастуй, ні бувай.
А Дніпро як плив - пливе й понині,
Від одного гаю в інший гай..
21.9.1967 р.
ХТО ПЕРШИЙ ПРИЙДЕ
Ну що про сором говорить,
Коли душа вогнем горить?
В коханні сором не існує,
Хто перший прийде - той кайфує.
10.10.1992 р.
Я ДО ТЕБЕ ПРИЙДУ
Я до тебе прийду як засвітяться зорі,
Як в садку твого щастя заграє любов;
І зашепчуть в степу при дорозі тополі,
І почується шепіт веселих дібров.
Я до тебе прийду як світи заблукають,
Як із теплих країн прилетять журавлі,
І над нашим Дніпром солов'ї заспівають -
Отоді я до тебе й прийду, отоді.
Бо ніхто у житті ще не втік від кохання,
Якщо зміг хоч разок в нім скупнутись сповна,
Коли вирвавсь потік чарівного бажання
І душа, як баян, як на скрипці струна.
23.4.1997 р.
НАЙБІЛЬШЕ ЧУДО
Як би я хотів підслухать,
Про що ти думаєш всю ніч,
Коли навколо стільки звуків,
І небо тепле, ніби, піч?
О, як би я хотів в цю нічку
Тебе у росах покачать,
Щоб потім ти, немов, Венера
Могла все небо чарувать.
А як засвітяться вербички
І ранок вигляне з небес,
Зробить із тебе молодичку -
Найбільше чудо з всіх чудес.
13.4.1967 р.
ЛЮБЛЮ СМІЛИВИХ!
Люблю веселих і вродливих
Таких, як мамочка моя,
І мовчазних, і говорливих -
Як море, річка, як поля.
Люблю невимовно-сміливих,
Що люблять блискавки і грім!
Бо тільки з ними я щасливий,
Бо тільки з ними жвавий дім.
30.10.1997 р
КОЛИ ЦВІТУТЬ САДКИ
Коли цвітуть садки вишневі
Й всю ніч співають солов'ї,
Так це тому що хтось ще хоче
У очі глянути твої.
Як йдеш ти втомлена з роботи
Й дубок з роботи перестрів,
Так це тому що дуже-дуже
Той-хтось зустріть тебе хотів.
Коли ти дивися на небо,
А чуєш шепіт із дібров,
Так це тому що хтось гукає
Щоб принесла свою любов.
13.4.1981 р.
ВОГНЕННІ ЯБЛУКА
Скоро осінь прийде в поле
З повним решетом води,
Квіти в полі всі прополе,
Небо зорями проколе
І тоді тепла не жди.
І піде гулять по селах,
Заглядаючи в садки,
Звідки яблука веселі,
Майже з кожної оселі -
Будуть вас вогнем пекти.
23.7.1984 р.
ЧОМУ КРУЖЛЯЮТЬ ЧАЙКИ?
Миготять над полем
Сніжно-білі зорі,
І про що шепочуть
Ті в нічнім просторі?
Може ті нашіптують
Хлопцям щоб не спали,
І як зійде Місяць -
То дівчат кохали?
Плескає весельце
Об сріблясті хвилі,
Стогнуть зовсім близько
Чайки білокрилі.
І чому ті чайки
Спокію не мають,
А як день приходить -
То вони кружляють?
Що їх так бентежить? -
Те ніхто не знає,
Тільки чайки знають
А тому й кружляють.
Київщина, с. Плоске 1.9.1961 р.
ПРАЦЬОВИТА ОСІНЬ
Ходить з фарбами в торбині
Осінь по лісочку,
Розфарбовує берізки
І стрункі дубочки.
Ходить осінь з етюдником,
Всім підводить брови,
Пише файні вишиванки,
Золоті обнови.
Через гори, через доли,
Через перелази
Ходить осінь по садочку,
По деревах лазить.
Де пройде - там всюду свято,
Там живі гірлянди,
Й ніби сонечка з травинок
Сяють діаманти.
2.7.1984 р.
СІРИЙ ПТАХ
Наступив такий туман,
Мов попали ми в капкан,
Валить дим неначе з домни -
В поле, в ліс і в катакомби.
І, здається, по полях
Мчить великий сірий птах.
30.12.1993 р.
СКОРО ОСІНЬ
Скоро осінь. В полі, в лісі
Запалають багаття,
І кричатимуть листочки,
Як покинуте дитя.
І ніхто вже не зарадить
Тим листочкам як впадуть,
Добре, що хоч дітки ходять
І в букети їх кладуть.
17.11.1997 р.
ОСІНЬ НА ДУБОЧКУ
Всілась осінь на дубочку
Й розфарбовує листочки,
Вишиваночки мережить
І за полем пильно стежить.
Налетіла на вербичку
І смикнула за косичку,
Потім знову на дубок,
Потягала за чубок.
Так ото весь день й літає:
Там смикне, там потягає.
Там притрусить землю листям,
Ніби баришню намистом,
І гасає, ніби птах
По полях, і по лісах.
9.6.1983 р.
ТРАВА ШОВКОВА
Біля хати, де трава шовкова,
Там, де мальви села стережуть,
Місяць, задивившись на діброви,
Вирішив над річкою здрімнуть.
А як в полі почало світати
Він у небі зорі позбирав,
І, немов гірляндами на свято -
Всі гілки в гаю поприкрашав.
21.12.1997 р.
ЛІТО
Я кожен раз, як прийде літо,
Біжу послухать шум дібров,
Немає кращого нічого:
Як в світі - сонце, ліс, любов.
Бо хай хоч що було б у світі -
/Хоч ти крутись, хоч ти божись!/,
Але без ніжного кохання -
Нікому з нас не обійтись.
21.11.1997 р.
ГРУДЕНЬ
Ось і грудень вже примчався
В ліс на білому коні.
І, до мене привітавшись,
Закружляв у табуні.
Я дивлюсь як він пустує,
Сипле листям із беріз,
Що аж боляче дивитись
І не можна, щоб без сліз.
Бо не завтра-післязавтра
І до мене він прийде,
Схопить душу за горлянку
І на бойню поведе.
6.10. 2004 р.
БІЛИЙ СНІГ
І знову сніг, і знову білий,
І знову білий-білий день,
Засипав в лісі нашу вілу
І всівсь в садку на Ірин пень.
14.12.1997 р.
НАБЛИЖАЄТЬСЯ ВЕСНА
В вікно постукала синичка,
Немов гукнула: Гриць, проснись!
Сніжок відкидай від кринички,
І на лісочок подивись.
Поглянь, як тетери токують,
А за вікном, немов старці -
Неначе діти галасують
Весь день нахальні горобці.
Й хоч сніг ще пада над полями
І огризається зима,
Але весна іде гаями -
Весела, збуджена, як я.
І хоч сніги на осокорі
Веселим зайчиком горять,
Але сороки вже готові -
Щось важливіше розказать.
22.2.1984 р.
НАД СТАВКОМ
Останній раз над цим ставком
Я п'ю ранкову прохолоду,
І наблюдаю, як карась
В нім каламутить чисту воду.
Як гладять білими крильми
Веселі чайки сонце днями,
І як кидаються вони
Весь день у став за карасями.
Шрифт
Фон