Шрифт
Фон
10.9.1992 р.
ЗА ГОЛУБОЮ ДАЛИНОЮ
За голубою далиною -
Нові планети і світи,
О, якби я хотів з тобою
Туди поніжитись піти.
Зайти до зір, що шепчуть з полем,
До Сонця в гості завітать,
І від землян - небесним людям
Наше вітання передать.
І заодно на колісниці
Промчатись з Зевсом по хмарках,
І передати паляниці
Усім без винятку Богам.
Посидіть там в небесній ложі,
І поклонитися зіркам,
За те, що ті, як прийде вечір -
Всім посилають нам сангам*.'
28.10.1968 р.
НІЧЧЮ В СТЕПУ
Степ гомонить. А цеї миті
Дрімають зорі вдалені,
І щось із вечора до ранку
Вони нашіптують мені.
А Місяць в білому костюмі
Гуляє гордо в небесах,
І, ніби яхта в синім морі -
На всіх несеться парусах.
І де бере він стільки сили,
І де бере він стільки чар,
Що кожну нічку мчить щосили,
Щоб кинуть в душу всім нам жар?
21.10.1961 р.
*Сангам - любов
ЙДЕ ВЕСНА
Кажуть, люди, що у Київ
Мчить весна із Коломиї.
Над лісами, селами,
З квітами веселими.
Йде і озирається,
Мов вона ховається.
А як брови морщить -
З хмар злітає дощик.
Й там, де хмарка та пройде,
Все на дріжджах, мов росте.
ПРОЛІСОК
Виліз пролісок із снігу
Й показав Морозу фігу.
Котики, що зиму спали
Теж з кущів повизирали
І радіють ніби діти
Що наступить скоро літо.
3.3.1961 р.
НАЙБІЛЬША НАГОРОДА
Пахнуть липи в нашому садку
І горять ранковою росою,
Знаю я, що скрізь тебе знайду,
Навіть, щоб сховалась за горою.
Буду заглядати в ніч очей,
Ловлячи думок твоїх утому,
Тільки б стати вічним, як Кощей,
Ніжності хильнувши замість рому.
З вуст твоїх, неначе з джерельця
Буду пити вічну насолоду,
І ту мить хапати без кінця,-
Як найбільшу в світі нагороду.
30.6.1971 р.
ФОТО
Лежить на столі в мене фото,
Дивлюсь я на нього - вона
Ота, що завжди, ніби пісня,
Ота, що завжди, як весна.
Дивлюсь я на нього і з сумом
Пригадую вічно той час,
Як ми за селом під вербою
Кружляли під зорями вальс.
Як ти ледве-ледве на вухо,
Приблизивши ніжне чоло,
Шептала: не треба, не треба...
Не треба - щоб знало село.
Лежить на столі в мене фото,
Дивлюсь я на нього - вона
Ота, що завжди, ніби пісня,
Ота, що завжди, як весна.
14.10.1962 р.
КАЗКА В ЛОБОДІ
Можливо, це фото на ганку
Тобі нагадає той час,
Як ми під вербою до ранку
Кружляли під зорями вальс.
Можливо воно нагадає,
Як ми ще були молоді,
Як все - на що глянеш - співало,
І всьому раділи тоді.
Тоді моє серце очима
З'їдало тебе і твій стан,
І ти поглядала на мене
Як я перший раз на фонтан.
А зараз лежить твоє фото
Ось тут: на письмовім столі.
-Порви! - мені кажуть сусіди.
-Навіщо?- запитую в їх.
Нехай воно краще розкаже
Нам всім про літа молоді,
Як вірили ми ще у казки
Й душею були, як святі.
14.10.1962 р.
ТРИ ВЕРБИ
Під горою озеро,
Де гудуть вітри,
Три верби до озера
Підійшли з гори.
І під теплим сонечком,
Де віки мовчать -
Цілий день, мов кішечки
З вітром муркотять.
17.7.1984 р.
РЯТІВНИК
Спать не охота цеї ночі,
Думки по полю поповзли,
Згадав чомусь твої я очі,
Що синім небом проросли.
Згадав і думаю про роки,
Чи це пройшла вже юнь, чи ні?
Уже й про діток думать треба,
Але нема де жить мені.
Отож, хожу і байдикую
Сьогодні тут а завтра там,
Як Вася Шкляр жінок рятую...
Й де заночую - там і храм.
23.2.1961 р.
ЗАВІТНІ МРІЇ
Про любов пишуть всі
Та не все описали,
Й ще писатимуть всі про ті мрії.
Бо всі ті, хто кохав -
Чарів стільки взнавав,
Що ставав він і сам чародієм.
Бо любов, як весна -
Незрівнянна вона.
Хай хто скаже нам, звідки та сила?
І хто скаже мені,
Чом як стріну любов
То завжди вона ніжна, як мила.
26.6.1971 р.
ЗАЧАРУЙ МЕНЕ...
Дай мені краси своєї,
Жару серця дай,
Дай мені чого нікому
Не давала... дай!
Дай мені очей тривоги,
Пропусти в свій рай,
Подивись, як в нашім полі
Розкошує май.
Зачаруй мене, русалко,
Чи залоскочи,
Та не дай з журби померти,
Тільки не мовчи.
Подаруй мені як можеш -
Всього лише мить,
Тільки так, щоб тею миттю
Все життя міг жить.
Наділи, напий коханням,
В кров налий вина,
Щоб душа вогнями грала,
Як в садку весна.
Дай мені краси своєї,
Жару серця дай,
Дай мені чого нікому
Не давала. Дай!
25.2.1975 р.
ЯКЩО ДІВЧИНА ПОСМІХНУЛАСЬ
Якщо дівчина посміхнулась -
Значить в душі її весна,
Значить дитинство промайнуло,
Значить закохана вона.
Значить зустрів її вже Місяць
І там, де річенька тече,
Зірвав калиноньку у лузі
Й натер тій дівчині лице.
Аби вона вогнем палала
І як калинонька цвіла,
І вічно хлопців чарувала,
Усіх із нашого села.
23.2.1966 р.
НАОДИНЦІ З ДОЛЕЮ
Доле моя, доле,
З тисячі іксів,
Може тебе в полі
Місяць перестрів?
Посріблив волосся
І припудрив ніс,
І повів стежиною
В кучерявий ліс.
Заглядав у вічі він,
Ніби все питав:
-Хто ж тобі ці губоньки
І це личко дав?
І сказала доля
Тихо над Дніпром:
-Пролітали зорі
Над моїм вікном,
І коли заснула я -
То в солодкім сні
Впали ті рум'янами
На лице мені.
1.9.1978 р.
КОРОНА З ОРІОНА
До окації підсів
Лагідний бузочок,
І говорить їй: -пішли,
Миленька, в садочок.
Ти одягнешся в фату,
Я - в кафтан червоний
І гайнемо погулять
На весільних конях.
Гей ви коні! - з ніздрів жар,
Від копит жаринки,
Підніміть нас вище хмар,
Де з зірок сріблинки.
Хочу, щоб мою мадам
Ніжила корона,
Гей, ви коникі мої,
Мчіть до Оріона!
15.8.1981 р.
НЕ ВИНІТЬ ВИ БЕРІЗ!
Не виніть ви беріз
Як шепочеться ліс,
Не виніть ви беріз -
Що люблю їх до сліз.
Сивий іній упав -
Як тебе покохав,
Синій іній упав -
Як кохання пізнав.
Не виніть ви її,
Люди добрі, простіть,
Не виніть ви її
Шрифт
Фон