Шрифт
Фон
І поки з нас кожний цей шлях не пройде,
То справжньої істини він не збагне.
Мораль тут, як бачите, надто проста:
В коханні найкраща порада - пуста,
Недарма ж говорять: любов - вона зла,
Якщо припече, то полюбиш й козла.
10.4.1978 р.
ДИВО
Що воно за диво,
Що воно за чудо?
Відійти не можу,
Як побачу Люду.
А як пройде Женя
І на мене гляне-
То мене мов краном
І ще більше тягне.
Й сам себе на слові
В ту ж ловлю хвилину,
Хто вклав стільки зваби
В ту і в ту дівчину?
5.11.2004 р.
ЦІЛУЙ МЕНЕ!
В душі, як в морі - хвилі й хвилі
Моїх бажань пливуть й пливуть.
Сиджу і згадую Оливи,
Які із пам'яті не йдуть.
Я не питав чи ти кохала,
Коли до мене ти прийшла,
Можливо ти й сама не знала,
Що почалась в душі весна.
Й сьогодні теж я не питаю,
Інакше б знаю!- не прийшла,
Тому тебе і не питаю,
З ким зустрічалась й де була?
Я знаю, важко зупинитись,
Коли тебе ще всі хотять,
І твої губки солоденькі,
Немов вогонь палахкотять.
Але, якщо прийшла до мене? -
Цілуй мене й лови ту мить,
Яка обох звела для того,
Щоб нам кохатись і любить.
В душі приливи і відливи
І всі вони від тебе йдуть,
О, як я ждав хвилини цеї -
Аби себе в тобі відчуть.
2.4.1978 р.
ДВА ПОЛЮСИ
Життя завжди з двох полюсів,
В яких заряди протилежні,
Тому сьогодні йдуть дощі,
А завтра дні, як сни небесні.
І вам запалять душу так,
Що вже її й не погасити,
І вже й хотів би десь піти -
Так без кохання не прожити.
Й як би ти не відбивався
А рід твій тільки б прибавлявся.
28.11.2004 р.
ПЕРША ВЕСНА
Я не міг тоді й думать про прозу
Як по полю гуляла весна,
Як шуміли замрієні лози
І сміялася в плавнях Десна.
Як ти бігала боса по лузі
Серед квітів й незайманих трав,
Що як зорі мені посміхалися,
Що і сам, що робити? - не знав.
Як ти бігала боса по полю,
Й мов дівчисько раділа весні,
І, сховавшись в кущах за тополю,-
Одягла свої плавки смішні.
Ти втікала, я біг за тобою,
А навколо гуляла весна,
Що я, навіть, і не помітив
Як і зрілість до мене прийшла.
Ну а ти посміхалась все більше,
Мов ромашка в садку польова,
І хоч я не торкнувсь твого тіла,
Але знав, що ти будеш моя.
І якщо сказать чесно й відверто:
/Хоч тоді я ще цього й не знав/,
Що, якби я тебе не зустрів був -
То й поетом ніколи б не став.
14.8.1967 р.
ЛІЛЕЯ
Як глянув на тебе то, ніби, до мене
Весь світ поклонився чолом,
Запахло волошками,
Веснами, грозами
І в серце ввірвавсь бурелом.
А ти ніби лілія
В нас на ставочку -
Світленька, лагідна, вся, як - весна.
Скільки шукав я тебе - не знаходив,
І ось, як не дивно - сама ти прийшла.
30.10.1965 р.
РОЗДУМИ ПІД ЗОРЯМИ
Дощик над полями
Моросить зірками,
Хтось очима небо
Косить вечорами.
Бо як вийду в поле
Під вербою стану,
Доле моя, доле,
І куди не гляну -
Скрізь уже покоси
І стерня колюча,
І невже пройшла вже
Молодість палюча?
І невже ніколи
Більше не вернеться,
І з тобою стрітись
Вже не доведеться?
Заспівали тихо
Десь в селі дівчата,
З квочкою щебечуть
У дворі курчата.
І ніколи квочка
Вже курчам не стане,
А тому і юність
В пам'яті не в'яне.
20.5.1961 р.
ЗАКУВАЛА ЗОЗУЛЯ
Закувала рано у садку зозуля,
Як живеш, як маєш, ти моя Світуля?
Чи в садку ще й досі тьохка соловейко
Як ідеш додому з гаю ти пізненько?
Хто, скажи, запалює в ту хвилину свічки,
Як ідеш із Місяцем з гаю ти від річки?
Закувала рано у садку зозуля,
Ну а я, кохана, жду тебе я, жду я.
с МІСТЕЧКО 2.5.1961 р.
В ДІБРОВІ
Чуєте, в діброві вітри гомонять,
З ким тебе, дівчино, можна порівнять? -
З лагідним і теплим вітерцем серпневим,
З зіронькою в небі, чи з садком вишневим?
Може з літнім Сонцем, що раненько сходить,
Чи з тією кізкою, що по лузі бродить,
Може з перепілкою, що співає в полі,
Чи в садку з берізкою, що благає волі?
Як дивлюсь на тебе - музика ввижається...
Чуєте, в діброві гомонять вітри?
То моє так серце вечорами б'ється,
З ким тебе, дівчино, порівнять, скажи?
Будь я композитором! - отаку як є ти
Я б поклав на музику всю тебе без змін,
Був би я художником - ти була б Оленкою,
Тільки вже б не мила ноги до колін.
Все що в світі бачив чарівне і миле,
Все воно, все разом то, кохана, ти.
Ну, скажіть бо люди! Хай нам скаже небо,
Де таку ще можна зіроньку знайти!?
Як зоря далека і близька, як мрія.
Тут була і зникла, як торішній лід.
Як приходить вечір - спати не лягаю,
Та ніяк не можу розшукать твій слід.
Де ця невидимка і чому втікає
Як під ранок з неба ясний Оріон?
А вже над горою Місяць догоряє
І в мою хатинку залітає сон.
29.1.1965 р.
ЗАКОХАНИЙ І НІЧ
Чи прийдеш ти, чи ні - не знаю,
Але я жду, я дожидаю.
Уже за північ, спать лягають,
А очі ні - вони шукають
Тебе в нічній далечині.
Проте, ніхто не йде. Ні, ні!
А тільки б'є будильник хвилі,
Та ноги відміряють милі.
І так туди, і так сюди -
Хоч ти іди, чи хоч сиди.
Ніде ні кого не зустрінеш,
Хіба що тінь свою обнімеш,
І так всі ночі, і всі дні.
А ніч прийде - тебе в ві сні
Знов обнімаю і цілую.
І, навіть, голос твій я чую.
Мій дім завжди тебе чекає,
А вже над містом день палає.
8.8.1961 р.
КОЛИ ЗАКИПАЄ КРОВ
Знаю я, що так буває часом,
Що порою хочеться кричать,
Як до вас нема нікому діла,
І не знаєш, де себе дівать?
Як ідеш по вулиці й благаєш
Першій, що зустрінеться - візьми!...
Все віддам! - що тільки забажаєш,
Тільки зупинись й поговори.
Як в душі така бува хвилина,
Що, здається, вся душа горить,
Що й змію у гості запросив би -
Якби та уміла говорить.
Як в душі така порою криза -
Шрифт
Фон