Бернем жив на Східному узбережжі й походив з родини моряків. «Однією з рис моєї родини є любов до океану, мрії про човен і плавання. Це частина поетики родини Бернемів, скрушно промовив Джонатан. Одна з речей, яка глибоко розчарувала мене в сістейдинґу, повязана з тим, що я не побачив, до чого там море». Сістейдинґ передбачає існування морських спільнот досить близьких до суходолу заради комунікації і досить далеких, щоб уникнути урядового контролю. Він вважає, що вони відкинули велич і дух свободи мореплавства.
У Бернема мав значно ширше бачення свободи включно зі свободою сексуальною. Поліамурність не мала нічого спільного з тим, що він уявляв як печери Хю Хефнера з журналу Playboy. Ні, для нього ця структура більшою мірою схожа на гуртожиток школи-інтернату без постійних радників, що наглядають за порядком. Та все ж таки Фрідмен довго був героєм Бернема і йому цікаво було побачити сенс у цьому новому житті.
Хоч Фрідмен і не був типовим улюбленцем жінок зі своїми 160 сантиметрами зросту і 50 кілограмами ваги, він добре проводив час, фліртуючи з колегами-айтішницями, яких завойовував своєю дотепністю та байдужою неповагою до авторитетів, що стало справжньою валютою в Кремнієвій долині і в сексуальній, і в будь-якій іншій сфері. Останнім часом він мав проблеми зі своєю дружиною, яка віднедавна проводила більше часу зі співмешканцем, аніж з ним. «Я також маю потреби!» вигукував він. Проте Шеннон не хотіла розривати стосунки з Уїллом і задовольняти «потреби» Патрі, як він наполягав.
Однак щоранку Фрідмен і його співмешканці ходили до кафе Hobee в Саннівейлі. Там на сніданок збиралися парочки айтішників під тридцять і за тридцять. Вони замовляли такоси Pollo Supremo і омлет із куряче-яблучною ковбасою зі спеціального безглютенового меню, а потім розмовляли про лібертаріанські ідеї, наприклад, проведення заходів на ставках і озерах з рафтінгом, що могло б підготувати їх до існування в рухомих острівних спільнотах посеред океану.
Наступного ранку вони знову приходили і повторювали все знову, та деякі пари могли змінюватися. Дехто в тій групі хотів бути «полі» або мати одного «головного» партнера з правом на інших. Певна річ, вони писали про це у блоґах. Вони називали це усвідомленим життям.
Це було дітищем Фрідмена, але Стречмен зі своїм хлопцем і близько десятка інших айтішників Затоки також жили тут. Новий хлопець Шеннон Фрідмен, «раціоналіст» Уїлл Раян і його головна дівчина Дівія Мелвані також жили тут. Дівія працювала консультанткою у Advantage Testing та інструкторкою в Інституті сингулярності дослідницькому центрі, зосередженому на проблемі штучного інтелекту.
Окрім спільного проживання й обміну партнерами, більшість членів групи вельми переймалися своєю дієтою. Усі пробували безвуглеводневу, мясну палео-дієту, а також короткотермінове голодування. Вживання безглютенових продуктів було аксіомою. У пості про свої нові курси з йоги Фрідмен писав: «Регулярні гімнастичні вправи основний складник мого самодогляду» звична тема його плідного, уже закритого, блоґу patrissimo. Фрідмен зупинився на версії палео-дієти, дотримуючись якої, він носив із собою масло і кокосову олію, щоб додавати їх до страв у ресторані, задовольняючись, у такий спосіб, меншою кількістю їжі.
Вони з Шеннон були поліамурними понад десять років. З такою домовленістю вони прожили у шлюбі шість років. У профілях їхніх фейсбук-акаунтів вказано статус «у вільних стосунках». Минулого літа
Фрідмен розсердився на свою дружину за любовні зустрічі з їхнім співмешканцем Уїллом, тому Раян виїхав. Однак потім Шеннон сумувала за ним, тож пара вдалася до пробного розлучення. «Я сказав їй, що на схилі літ я захочу іншу родину, тож думаю, вона завжди боялася, що не буде моєю головною партнеркою завжди, жалівся він. Були часи, коли я почувався погано, типу, «поліамурність мала би бути чимсь простішим ми заплуталися», та кілька друзів сказали: «Жартуєш? Ви дивовижні!» писав він у своєму блозі. Друзі залишали коментарі, згадуючи типові для них моделі: «Хлопець і дівчина у серйозних стосунках вирішують мати відкриті стосунки. Хлопець постійно зустрічається з різними дівчатами на стороні, дівчині не трапляються жодні сторонні можливості, але їй це підходить. Зрештою, дівчина зустрічає стороннього хлопця, з яким має стосунки. Хлопець психує, і все накривається мідним тазом».
Схильність до експериментів, звісно, не обмежувалася Долиною. У травні 2014 року порожній паркий склад десь у районі Мішн заповнили чоловіки середнього віку, чимало з яких також мали відкриті стосунки і брали участь у поліамурних групах на кшталт OneTaste, у яких жінки сідають колом, а їх сексуально збуджують за гроші анонімні користувачі під виглядом терапії та новомодного філософсько-сексуального пробудження.
А вечеря була «Смертю за вечерею». Відбувалася вона за ініціативою Майкла Гебба колишнього шеф-кухаря, який перетворився на апологета цивільного шлюбу. Підірвавши уявлення про шлюб, він планував «переступити межу» смерті. Цей прорив відбувався за розмовами на цю тему під час серії вечерь, які він влаштовував із науковим журналістом Дейвидом Евінґом Данкеном. Розчарований нестачею перспектив для заробітку в медіа, Данкен щойно почав бізнес із планування івентів під назвою Arc Programs і організовуватиме конференції про штучний інтелект та перетворення людей на машиноподібних істот.