У величезному затемненому приміщенні столи розставили літерою Х (із натяком на хромосому, певна річ), попри те, що з пятдесяти присутніх тільки троє мали дві Х-хромосоми. Хоча смерть і тривалість життя були центральними темами заходу, вечеря була лише прелюдією перед афтепаті, де відкидають традиційні сексуальні ролі. Для розігріву перед «проривною трансгресією» гості отримали карти з варіантами a, b, c і d для посилення готовності завантажити свої мізки та тіла на чіп і наважитися на занурення у штучний інтелект. (Ідея полягала в тому, що в майбутньому можна створити чіп або нанобот, на який можна скопіювати всю інформацію в мозку). Данкен і Гебб оголосили, що розміщення цього вечора ґрунтуватиметься на тому, як кожен заповнить свої картки, даючи зрозуміти: що більше про себе ви заповните, то більше ваше тіло довіриться штучному інтелекту, а що сміливіше, то більш просвітленими ви станете.
За іронією долі, аудиторії запропонували найорганічнішу, найдомашнішу, просто-з-куща їжу з усіх можливих, тимчасом як зі сцени прославлявся образ людини як машини. Пущена по колу у глиняних мисках, ця їжа виглядала як кульки з землі та каші. Кожна веганська кулька мала земляний смак не тварини, рослини або мінералу, а осаду. Голодні чоловіки озиралися, ганяючи по тарілках кульки, і натомість припали до вина, яке попри свою домашність і органічність принаймні залишалося алкогольним. Зголоднілі, вони приготувалися до решти вечора, що передбачала прогулянку порожньою автостоянкою перед супермаркетом Walmart до ряду покинутих будівель поруч із підземним переходом через трасу.
Проте це сталося добрих півгодини потому. Після закінчення обіду 65-річний венчурний капіталіст Ріс Джонз, один із засновників Університету сингулярності, сів у центрі кола прихильників посеред приміщення і пояснив філософію OneTaste, «оргазмічної спільноти», якій Джонз допоміг з фінансуванням. Він пояснив, як жінкам розміщуватися колом зі схрещеними ногами і ковдрами на колінах, а чоловікам, що вмощуються позаду них, доводити їх до оргазму, але самим оргазму не переживати. Вдягнений у прасоване хакі та застебнуту на всі ґудзики білу сорочку, Джонз зі своїм білим густим волоссям і сивою бородою більше скидався на задрипаного професора, ніж на сексуального новатора. Однак коли він назвав свою практику не лише проривом, а й просвітленням, його обличчя прибрало запалу хтивого підлітка під час перегляду порно-сайту. Його друзі, які сиділи поруч, інші венчурні капіталісти, професори Університету сингулярності і наставники стипендіатів Тіля, погодилися. Усі вони прагнули досягти нового рівня просвітлення. Вони відвідували російські лазні на півночі Сан-Франциско, де парилися
гуртом голими й почувалися «абсолютно живими».
Те, що Кремнієва долина змогла зробити для суспільної моралі, де не мають значення ні ієрархії, ні прізвища, чи навчання в університетах Ліги плюща, вона може зробити для сексу. У світі стартапів ухвалення дикого, нахабного і поганого рішення, навіть якщо воно призводить до катастрофічної невдачі, використовують для резюме.
Чи здатна Кремнієва долина хакнути також сферу моралі? Релігія у Кремнієвій долині формалізоване хобі. Йога у Кремнієвій долині перестала були йогою. Інженери перекодували йогу в «релігійний, медитативний, трансформаційний, проривний, трансгресивний» досвід. Гуру йоги рівня Тоні Роббінса очолили цю нову релігійну систему. Інструктори з йоги стали боді-інженерами. Програмістами гнучкості. Ментальними лідерами. Гуру не лише зявляється і зникає недільного ранку, а й також тягне вас на ретрити або надає гостроти вашому подружньому життю. Це більше не вправи, а життєва хореографія, духовність і психіатрія три в одному.
Того вечора афтепаті відбувалося у необлаштованому, практично закинутому приміщенні, на кшталт Гаффменових перероблених гаражів, що вдень виконує роль робочого простору, а вночі дискотеки. Молекулярний біолог і ще один наставник стипендіатів Тіля Тодд Гаффмен зі своєю дружиною Кеті працювали над створенням кращого і швидшого способу отримання зображень у мікроскопі. Вони працювали з різними стипендіатами в їхніх біологічних проектах і запрошували їх на свої нетрадиційні збіговиська.
В обох рожеве волосся і відповідний одяг зазвичай сірі футболки і чорні штани. Обоє хваляться, що у вихідні використовують дар зваблення жінок серед айтішників для участі в їхній поліамурній спільноті. «Мешканці Сан-Франциско мають безліч слів на позначення стосунків, як-от ескімоси на позначення снігу, жартував Тодд. І Langton Labs є показовим зрізом цієї спільноти». У робочі дні вони працюють у підвалі заснованої Гаффменом спільноти під назвою Langton Laboratories. Однак створене ними виявилося чимось набагато більшим. Langton Labs альтернативна інституція, що служить житловим простором із двоярусними ліжками або матрацами, які тісно заповнили нички й закамарки старого таунхаусу на Ленґтон-стрит у районі Мішн, і майже цілорічною студією сценографії для Burning Man.
Burning Man фестиваль із 30-річною історією, який відбувається посеред пустелі Невада. Починався він як невеличкий культовий наметовий табір для альтернативних митців і розрісся до масштабного експериментального майданчика для всіх, хто хотів на короткий час пожити у стані, що вважався «найоголенішим». Це включало в себе розмальовування оголених тіл лискучою золотою фарбою, одягання страшних рогів і катання на велосипеді, вкритому флюоресцентними стрічками. Останніми роками Кремнієву долину притягував цей фестиваль, особливо через його символічне розривання соціальних кодів.