А в Монтані були? Ви заздалегідь знали, що вам там знадобиться?
У мене була ДНК. Я біолог. Були кров та волосся. Те, з чим можна працювати.
Але ви ще й математик, каже він. Спеціалізуєтеся на інформатиці. Умієте бачити в даних те, чого не бачать інші.
Я не екстрасенс. Я лиш умію ставити запитання.
Бостром підводиться.
Я безмежно вдячний вам за те, що вислухали мене. Повідомте, будь ласка, якщо раптом у вас виникнуть запитання, до яких не додумалися інші.
Ми чекаємо на вулиці, доки приїде убер і відвезе його в аеропорт. Він розповідає про улюблені фільми Кріса. Розказує про те, як колись Кріс намагався приготувати йому пиріг на день народження у мікрохвильовці. З великою гордістю говорить про проєкти, над якими працював Кріс, і про його мрію стати астронавтом.
Малий хотів бути вченим. Хотів
щось винаходити. Хотів допомагати людям.
Коли машина з Бостромом розчиняється в темряві, мене жахає думка, що людина, яка загасила цей яскравий маленький вогник, досі може бути на свободі.
Статистично Кріс не єдиний і не останній. Статистично в мене більше шансів знайти у Чикаго живого Аль Капоне, аніж упіймати вбивцю Кріса.
Розділ 6. Теорія чисел
Над чим працюєш?
Нічого особливого, проходжуся по цифрах. Щось сталося?
Просто хотіла попередити. Парк точить на тебе зуба. Нещодавно щебетав про те, як погано ти взаємодієш із клієнтами.
З клієнтами? У нас тут не рекламна агенція. Ми квазілегальна консалтингова група, якій люди, що шукають причини натиснути на гачок, дали забагато повноважень. Я більш ніж певен: Кавано не залишить про нас поганий відгук на Yelp . Якщо це те, що так турбує Парка.
Вона падає на незайнятий стілець і підкочується до мене.
Він переймається, що ти погодишся на пропозицію Кавано. Парк у курсі, що в РУМО знають: усю роботу робиш у нас ти.
Твої графи дуже стали в пригоді.
Та то маячня, стогне Керрі. Я їх вигадала, аби втекти з Кремнієвої долини й не гарувати по вісімдесят годин на тиждень. А твій «Предокс» вразив усіх без винятку. Потенційний квиток на мільйон.
Квиток куди?
Вона здивовано зиркає на мене.
Ти й справді дивак.
Бо не хочу вішати людям локшину на вуха, як Парк? Досить уже того, що я працюю на фабриці.
Може, якби ти цією фабрикою володів, усе було б інакше. Біркетт підтримала б тебе обома руками. Як і я.
Що ти таке говориш? Попросити Кавано виділити мені трохи антитерористичних грошей, аби ми переїхали в інший офіс і переймалися, що робимо добрі справи, насправді ризикуючи життями безневинних людей?
І мали кращі паркомісця, додає вона.
Це не про мене Парку слід турбуватися. Ти навіть не ховаєш ножа.
А навіщо, коли вся увага зосереджена на тобі?
Вона підморгує й повертається до своєї кабінки.
Звучить спокусливо, та я поки не готовий викинути морального компаса, хай навіть і перестав його розуміти.
За кілька хвилин надходить повідомлення від Парка. Він просить зайти.
Як справи? питаю я з порогу.
Зачини двері й сідай.
Одразу видно важливий кабінет у підрядній розвідувальній організації: найбільший і взагалі без вікон.
У Парка на стінах висять десятки роздруківок зі всілякою статистичною фігнею. Їхня мета вразити урядових цабе, що приходять сюди поцікавитися, куди йдуть їхні гроші. Чого вони не знають, так це того, що коли Парк вважає, ніби ніхто не дивиться, він вмикає консоль і грає в Overwatch.
Бос відкидається назад і потирає очі.
Що мені з тобою робити?
Може, виділити кабінет, де я також спокійно зможу грати в ігри?
У відповідь різкий погляд. Я точно натиснув не на ту кнопку.
Він тицяє на мене пальцем.
У цьому й проблема. Ось чому зараз тебе не візьмуть у жоден університет.
Якщо чесно, мені й раніше відмовляли. Не візьмуть мене тому, що хомячкам, звиклим до безпечного простору кампусів, трохи незручно з професорами, яких виправдали за викрадення трупа та звинуватили у холоднокровному вбивстві людини.
Я казав, що справа з Джо Віком закінчилася вкрай непросто? Стріляла у Віка Джилліан, та я прийняв удар на себе. Можливо, цим я й позбавив «червону» Америку героїні-месниці, але заразом уберіг її від стількох проблем, що навіть уявити важко.
Становище Парка вкрай дивне. Він розуміє, що мене РУМО цінує більше за нього. Без талановитих гравців його проєкт просто відеогра. Біркетт порекомендувала найняти мене, і він неохоче погодився. А тепер, якщо хоче працювати далі, мусить терпіти.
Цікаво спостерігати, як він зганяє на мені свою злість. Варіантів для маневру в нього небагато. Розумно було б спитати мене, як перестати поводитись мов гівнюк і замінити це шоу чимось кориснішим. Але такого від нього не дочекаєшся, позаяк він помилково вважає себе розумнішим.
Він не усвідомлює, що талант річ проста. Або він у тебе є, або ні. Якщо є, то не так уже й важливо, який у тебе IQ 130 чи 170. Головне вміти користуватися тим, що маєш.
Річард Фейнман, мій особистий герой і один із найвидатніших фізиків в історії,
під час служби в армії склав IQ-тест на 128. У Mensa його б точно не взяли. А парубок із найвищим показником рівня інтелекту працює собі тим часом викидайлом у нічному клубі, у вільний час читаючи фентезі. І скажіть мені тепер, що той тип розумніший за людину, яка виправляла наукові роботи Стівена Гокінґа.