пес, що сидить у кутку не тому, що знає: їжу зі столу брати заборонено, а тому, що накапостив, та не розуміє як.
Детектив Ґленн спостерігає за моєю нереакцією. І хоч вона може свідчити про мою невинуватість, його це, певно, лише додатково переконує: я значно більше відсторонений від людей навколо, ніж це буває зазвичай. Я карикатура на науковця-відлюдька.
Я погано запамятовую імена. «Джуніпер», прокручую в голові знову й знову Він має на увазі Джун?
Спогади про Джун невиразні. Вона була моєю студенткою, коли шість років тому я почав викладати на повний день. Я був майже одного віку з більшістю своїх студентів, тож було важко поєднувати професіоналізм із жагою влитися в гурт моїх, як могло здатися, однолітків.
Вона вчилася на зоологічному факультеті, планувала зайнятися етологією вивчати тварин у природному середовищі. Я навчав цілісного підходу до розуміння систем. Забудьте про назви та умовності, до яких ми так звикли, й вигадайте власні. Опинившись в іншій екосистемі, не кожна тварина з ідентичною назвою поводитиметься однаково. Інуїт, що полює на китів, важчих за всіх, кого він коли-небудь зустрічав, разом узятих, живе абсолютно іншим життям, аніж веган із Сан-Франциско, котрий не їсть нічого, що би не провело життєвий цикл глибоко в землі.
Після занять ми інколи спілкувалися. Здається, після лекцій я кілька разів виходив із нею та кількома іншими студентами на піцу. Вона ніколи не працювала в моїй лабораторії, і, наскільки памятаю, ми ніколи не обмінювалися повідомленнями й не розмовляли по телефону.
Я знову дивлюся на Ґленна. Виявляється, минуло чимало часу.
Що з нею трапилось?
Памятаєте її?
Здається, так. Вона називала себе Джун. Мабуть, «Джуніпер» було для неї занадто.
Три дні тому ми отримали дзвінок від її матері. Джуніпер займалась тут якимись дослідженнями й перестала виходити на звязок. Ми відправили людину до її мотельного номера. Там вона теж давно не зявлялася. Всі речі були на місці. Зникло лише її авто. Яке ми виявили в ремонтній майстерні на нього ставили нову коробку передач. Сьогодні вранці двоє туристів знайшли її тіло. Справа з пошуку зниклої людини перетворилась на розслідування потенційного вбивства. Перше, що ми робимо в подібних ситуаціях визначаємо будь-кого, хто міг би знати жертву Випливло ваше імя.
Ґленн не вдається в деталі, тримаючи свої поліційні таємниці при собі, і чекає, що я скажу.
Мені час заперечувати чи краще мовчати?
Трохи почекавши, він продовжує:
Двоє науковців, знайомих особисто, провадять дослідження в одному й тому ж районі...
Мабуть, зараз моя черга відповідати.
Я й гадки не мав, що вона тут. Ми з Джуніпер не спілкувалися вже кілька років.
Ґленн ухильно знизує плечима.
У неї на iPad була ваша книга. А також кілька ваших наукових статей. Так ми знову вийшли на вас. Трохи забагато «Закону і порядку», перша дія, я розумію. Та в реальному житті часом все так і стається.
Але ж ви знаєте, що я цього не робив?
Я намагаюся говорити ствердно, та виходить запитання, ще й таке відчайдушне.
Гадаю, ми маємо всі підстави викреслити вас зі списку підозрюваних. Якщо вам від цього легше, ми також підозрювали механіка з майстерні, а місцева поліція допитала її колишнього хлопця. Тож ви не були нашим єдиним підозрюваним... лише найцікавішим із них.
А що змінилося за останню годину?
Я боюся ставити багато запитань.
Щойно відвернувшись, звинувачувальний палець може дуже швидко знову вказати на тебе.
Нашому судово-медичному експерту вдалося більш ретельно вивчити зразки. Я б сказав, ми остаточно можемо виключити вас зі списку підозрюваних.
Я зиркаю на знімок її витонченої, повислої у відчаї руки.
Гаразд, але хто це з нею зробив?
Не хто, докторе Крей. Що.
Розділ 7 Острови
Таке?
Я намагаюсь не дивитися на ці промовисті знімки.
Напад ведмедя. Спочатку ми не були певні.
На мить його голос стихає.
Маємо кілька випадків на рік, із яких у середньому один фатальний.
Він вказує на мене.
Майже половина жертв науковці. Трохи менше експерти-самоуки з Гризлі. Джуніпер, здається, просто опинилась не в тому місці не в той час. На деяких ранах ми знайшли частковий відбиток лапи, а також дещо, що скидається на ведмеже хутро. Експерт зі Служби рибних ресурсів та диких тварин підтвердив: рани збігаються з тими, що їх завдають ведмеді.
Ведмідь.
Я занурююся в думки. Займаючись дослідженнями в Монтані та Вайомінґу, слід постійно пильнувати. Коли б я не ступав на їхню територію, завжди тримаю в рюкзаку балончик спрею проти ведмедів. Я бачив їх сотні. Навіть ґризлі. Я їм не заважаю, і вони відповідають взаємністю.
Я ніколи не провадив із Джуніпер польових досліджень, тож гадки не маю, наскільки підготовленою вона була. Та дурною я б її ніколи не назвав.
Попри все, напади ведмедів трапляються вкрай рідко. Що дивує, коли розумієш, як близько ми до них опиняємося, виходячи в ліс.
Поставте камеру біля свого намету на ніч і будете вражені, а може, навіть налякані всіма тими тваринами, що проходять чи проповзають біля нього.
Голодного ведмедя можна зустріти в межах чутності шосе, де електромобілі «Тесла» мчать під автоконтролем, а у трейлерах дітлахи, швидше за все, дивляться на великих екранах «Зоряні війни», доки в мікрохвильовці вибухає попкорн.